»Вдягаю костюм Діда Мороза і трясу бородою, сію щастя та радість довкола…» (+МУЛЬТИКИ)

Василь Шершун – Дід Мороз із досвідом. А без гриму він — відомий актор, режисер­-постановник, драматург, сценарист, ведучий свят та весільний тамада. Тобто людина, яка дарує іншим свято.

Пане Василю, пригадуєте, коли вперше переодягнулись у Діда Мороза?

— Звісно. Коли переїхав в Ужгород на роботу в Закарпатський музично-драматичний театр. Це було  у 1981 році. Мене запросили до ресторану  «Інтурист-Закарпаття», де з року в рік збиралося багато інтернаціональних гостей: угорці, чехи, словаки, румуни. Тобто вечірка була дуже відповідальною. Це випробування я пройшов успішно. Відтоді й почали запрошувати щороку на новорічні корпоративи у ресторані, який славився різноманітною кухнею.

Якісь казуси на початку «дідморозівської» кар’єри не виникали?

— Завжди, коли ти влаштовуєш шоу (особливо на свята), треба мати якісь власні заготовки, а решта — імпровізація. Дід Мороз є носієм позитивної енергетики, а це полегшує завдання. Проте люди, сидячи у веселій компанії, можуть випити зайвого. І тоді, особливо незакомплексовані гості, дозволяють собі зазіхнути на свободу Діда Мороза — їм і халат мій починає подобатися, і борода, і чарівний посох… Траплялося різне, але сила Діда Мороза не тільки в його чарівному посоху, а й в умінні оперативно і тактовно реагувати на ситуацію, щоб не образити того, хто провокує тебе на якісь кроки, які не вписуються в жодні рамки. Бути, що називається, на висоті не завжди легко. Бо, з одного боку, ти персонаж, а з іншого — людина, яка вдягнута у кожух.

В театрі часто доводилось грати Діда Мороза?

— Я удостоєний звання заслуженого артиста України якраз за те, що багато граю, пишу п’єси, поставив ряд вистав… У новорічні свята, безумовно, граю Діда Мороза і на сцені, і під ялинкою у фойє театру, де розігруємо вистави і сценки для дітей. Я вже звик до цієї ролі.

Хто переважно замовляє вас на новорічне свято?

— Найчастіше запрошують на новорічну обласну ялинку на площі Народній та на площу Театральну, на міську. Час від часу чергуємося із колегами, бо в театрі не один Дід Мороз. Та й наша театральна ялинка теж важлива — у великий зал люблять приходити батьки з дітьми.

Але Дід Мороз у костюмі та з бородою з’являється і в мене вдома, навідується  до сусідів… Дивина! Коли він приходить до мене, мене чомусь завжди нема на місці (сміється).

До дорослих, я так зрозуміла, теж ходите?

— В казку вірять і дорослі, і малі, тому запрошень бути співучасником свята є багато. Разом відпочиваємо, але в той же час вдягаю костюм Діда Мороза і трясу бородою, сію щастя та радість довкола. Дорослі — це ті ж вчорашні діти, які, пройшовши певний період відповідального життя, у ці дні стають такими ж дітьми і також хочуть казки.

Чи пропонували Діду випити за компанію?

— Люблю смачно попоїсти, а п`ю мало, бо за кермом. До алкоголю ставлюся відсторонено, він мене мало цікавить.

Чим для вас є роль Діда Мороза?

— Моя місія на землі — нести позитивні емоції. Хочу, щоб Дід Мороз та інші персонажі, яких доводиться грати в театрі, дарували якнайбільше добра. Я люблю людей. А тому для мене будь-яка присутність на святах – це передусім можливість поспілкуватися…

Не рахували, скільки разів уже побували в цій ролі?

— Багато. У мене ж діти та внуки росли в садочку, і вихователі щоразу казали: «Василю Васильовичу, давайте сюди!». А ще маю море друзів, які також кличуть, і, звичайно, я йду.

Як себе поводять діти, коли бачать Діда Мороза?

— Перед тим, як зайти до дітей, треба відчути їх. Повинен бути контакт та взаємна симпатія. Я себе завжди ставлю на місце дітей, які переді мною. А ще важливо вгадувати  їхні бажання.

Дітлахи вірять, що ви справжній?

— Вірять, навіть мої онуки, хоча знають, що можу зайти в костюмі Діда Мороза. Бо вони хочуть в це вірити, вони потребують казки.

А недовіра теж трапляється?

— Звичайно, кожен має свій характер, бо кожну дитину виховують по-різному. У багатьох є інтернет,  всі дивляться телевізор врешті-решт. І тут біснуватість, яка сидить у кожній людині, має бути переможена мною, Дідом Морозом. Моє добро та віра в себе має переконати їх у тому, що цей персонаж є як справжній, так і надуманий. Але навіть якщо героя придумали, то, значить, його образ звідкись взяли.

Про що діти вас просять найчастіше?

— Якщо у них запитати, яких хочуть подарунків, то починають розповідати про приставки, чобітки… Забаганки залежать від достатку в родині. Дід Мороз на це каже, що не може все дістати з торбинки, а потім починаються повчальні моменти: треба слухатися батьків, гарно себе поводити, допомагати. Якщо все довкола буде добре, то, можливо, тоді він подарує те, що хоче дитя. Усі мають розуміти, що кожному дається за його вчинки. Манна небесна на голову просто так не посиплеться, потрібно заслужити подарунки своїм старанням, любов’ю один до одного, до батьків.

Чи доводилось вам працювати в новорічну ніч?

— Безумовно. У новорічну ніч я часто виходжу на Театральну площу разом із Снігуронькою, де збирається багато людей. Всіх вітаємо, даруємо позитивний настрій…

Ви самі вірите у Діда Мороза?

— Як артист і як людина я маю вірити у все і всіх, кого мені доводиться грати. Інакше не будуть вірити в те, що я роблю. Якби я позбувся свого дитинства, віри в казку, то перестав би бути артистом, можливо, пішов би у бізнес. Тому, напевно, вірю. Я хочу бути дитиною завжди, не дорослішати. Бо на дорослих лежить занадто велика відповідальність (сміється).

Що Дід Мороз  побажає закарпатцям у 2013 році?

— Мені в житті довелося вже багато побачити і пережити, а тому хотів би найперше побажати закарпатцям мудрості. Щоб на перше місце вони ставили саме її. Щоб не були агресивними в доведенні своєї правди. Щоб той, хто досяг достатку в житті, знав, що довкола є ті, хто потребує допомоги.

Анастасія НОЖКА, "Новини Закарпаття"