Народна артистка України Клара Балог — світлий вінець духовного Закарпаття (ФОТО, ВІДЕО)

Нещодавно на крайовому телеканалі «ТИСА-1» глядачі приязно зустрілися зі знаковою постаттю нашого краю — кавалером орденів Ярослава Мудрого та Княгині Ольги, народною артисткою України, довгорічним балетмейстером-постановником заслуженого академічного Закарпатського народного хору Кларою Федорівною БАЛОГ.

Передачу про неї філігранно провела знана творча особистість Віра Кобулей, перед якою слід уклонитися за те, що вона культивує в своїй творчості саме духовне Закарпаття. А вінцем його в краї по лінії народного танцю є, без усякого сумніву, славна Клара Балог.
Певними розмірковуваннями про духовність остання вирішила поділитись і з нашими читачами.
 — Взагалі в наших місцях висока духовність була завжди, — мовила Клара Федорівна, — доки й цього краю. Не будемо перераховувати держав, до складу яких уходило Закарпаття. Вони, втім, не спотворили людські душі наших краян. Тому цей край своєю характерною осібністю завжди приваблював закордонних гостей.. Адже від свої предків корінні жителі успадкували духовну красу. Менталітет закарпатців єднає і  простого чоловіка, й інтелігента тим, що обидва мають духовність. Це — вкорінена психологія, і це відразу відчувається кожним приїжджим. Наскільки красива наша природа та чарівні гори, настільки гарні й тутешні люди. Можна зробити висновок, що саме дивне довкілля формує населення. Бувала в багатьох державах за життя, бачила Монреаль, Торонто, Калгарі, Будапешт, Париж. Всюди було красиво. Інший капіталістичний стиль демонстрував мені свої переваги. В рідних місцях не спостерігалося такої зовнішньої елегантності, але на чужині далеко було до нашої духовності. Тут же люди не замкнені в собі самітники, а сусід сусіду завжди йшов на допомогу. Вже за ближнім рубежем — в Угорщині та Словаччині — з цим сутужніше. І при радянській владі колишня духовність лишалася в народу, хоча він важко входив у новий суспільний устрій. Не дивлячись на політичні нюанси, закарпатців урятувала цільна генетична психологія. І до кінця війни, при всіх властях в освіті велику увагу звертали на психологію. І на початковому, і на вищому рівнях. Домінував психологічний підхід і в повсякденному житті. Старше покоління й досі все має на оці молоде покоління, особливо в селах. У містах це так нині, на жаль, не відчувається, як хоча б у шістдесятих-сімдесятих роках. Тоді юнак, не кажучи про дівчину, без загального публічного осуду не купив би в продтоварах навіть якоїсь пляшки горілки. Мене все радувало, що в Закарпатті висока духовність і мораль постійно йшли одним курсом. В 13-14 років не можна було б мені в той час увечері дефілювати вулицею. Це виховувало. За кордоном відразу бачили, що я із Закарпаття, бо все гарне в нас заскіплене в кров. У радянський час мені не подобалися кроки проти віри, але порядок і дисципліна були до смаку. Зараз, при Україні, потрібно відновити ліпші засади нашого традиційного буття, бо стовідсоткова людина без глибокої духовності неможлива. А для України і потрібні ЛЮДИ, а не істоти з вкрапленнями людяності.

Як же нині, на дев’ятому десятку, ведеться Кларі Балог, котра й досі успішно працює в заслуженому академічному Закарпатському народному хорі? Просто чудово. Бо вона запроваджує в кожному жесті танцюристів саме академічне начало, не терпить найменшого натяку на дешеву самодіяльність, яка б відразу опустила колектив на нижчий щабель. Намагається прислухатися до її порад і керівник хору Наталія Петій-Потапчук. Вона ж не може не розуміти, що Клара Федорівна є наріжним каменем унікального колективу. Пані Наталія і в передмові до книги Василя Габорця про народну артистку України К.Балог під назвою «Жива легенда нашої культури» неспроста, думається, написала: «Корифеї Закарпатського народного хору (в 1945 році — Закарпатський ансамбль пісні і танцю) — П.Милославський, В.Ангаров, М.Кречко, М.Попенко та інші створили основоположні принципи діяльності колективу, що оцінюються як високомистецькі, здобули всесвітню славу. Серед них яскраво сяє зірка Клари Балог, талант якої є унікальним явищем!»
Мудрий журналіст Віра Кобулей, звісна річ, звернула увагу і на думку голови Національної хореографічної спілки України, Героя України, лауреата Національної премії ім.. Т.Г.Шевченка Мирослава Вантуха, котрий останніми часами вельми опікується створенням творчого комфорту для поважного лідера українського танцю, тобто Клари Федорівни. Він зокрема сказав про її творчість:
— Любов до свого рідного краю, людей, які його населяють, винятково шанобливе ставлення до свого минулого, своєї культурної спадщини, своїх духовних і матеріальних святинь вилилася в низку хореографічних творів, таких як «Бубнарський», «Вівчарі на полонині», «Інвертіта», «Сіпаний», «Чотирянка», «Яроцька карічка» та багато інших. Виходячи з можливостей народного хору вона ставить вокально-хореографічні композиції «Свято на винограднику», «Закарпатські орнаменти», «Шовкова косиця», «Вас вітає Верховина», «Червона калина». Всього у творчому доробку Клари Балог нараховується понад сорок успішних постановок. Усі барви Закарпаття, танці всіх народностей, що населяють цей благодатний край, висока наснаженість національними традиціями відображені в творчості балетмейстера Балог. Але найбільшу популярність, визнання всієї країни приніс їй танець «Березнянка», поставлений в Національному заслуженому академічному ансамблі танцю України імені П.Вірського. Запрошена на постановку Павлом ВІірським, Клара Балог назавжди увіковічила себе в історії української народної хореографії.
— Які, за великим рахунком, явища духовного життя людства вас найбільше в житті хвилювали в позитивному сенсі? — запитую після досить розлогого і пломінкого обговорення з пані Балог телевізійної передачі непересічної Віри Кобулей.
— Християнство, — відповідає вона, — бо ж воно на першому плані свого вчення має душу. Великий вплив на людину мають різні обряди. В усьому світі спілкувалася з різними людьми, які дивувалися моїй силі волі. «Звідки ж вона?» — якось сама задумалася. І зрозуміла, що ще зі школи формувалася моя душа, яку взяли в свої руки християни. Нашими вчителями були всі без винятку релігійні люди. Педагог пані Марія перед Великоднем казала: «Діточки, наближається Пасха. Перед нею — великий піст, під час якого ви маєте дбати не тільки про тіло, але й про душу… Тому за тижні посту треба щось віддати зі звичного і дуже приємного нашому Ісусу.» І пропонувала здавати зі свого звичного раціону в ящик із відділеннями, над якими були  зазначені прізвища учнів, «зайві» цукерки. Кожен цим показував, яку має силу волі і як любить Христа. Після Великодня всі ласощі, як із банку, віддавали разом із іконкою, де був зображений Ісус Христос. Найслабші мали трохи ласощів, а найсильніші духом — багато.
— Треба, — говорить Клара Федорівна напутнє слово не тільки артистам, але й усім краянам, —  аби в кожного і кожної щодня все було в міру і до ладу. По-Божому. Щоб нічого позитивного не випускалося людиною з її поля зору, не забувалося нічого з доброго і корисного для тебе і громади.

Василь ЗУБАЧ 

24 грудня 2012, 11:39
KARPATNEWS.in.ua — Усі новини Ужгорода, Мукачева, Закарпаття та України

Сподобалась новина? Підтримай KarpatNews натиснувши "Подобається"!