Читати чи не читати? Знати чи не знати? Бути чи не бути?

«Учітеся, брати мої, думайте, читайте…» Ці слова Тараса Шевченка ще зі школи знає кожен українець. Проте знати мало. Треба усвідомити.

Тоді стане зрозумілим значення цих простих, на перший погляд, слів («Ну що б, здавалося, слова...»). А в них духовний заповіт, програма дій нації. Адже не можна вчитися, не думаючи й не читаючи, так само як не можна читати, не думаючи й не навчаючись. А для чого вчитися? Щоб бути сильним. Знання — це сила. А навіщо бути сильним? Щоб вижити.

У Тернопільській області на 10000 населення припадає 10,67 бібліотек. На Волині — 7,11, на Київщині 6,04, у Херсонській області — 5,11, у Миколаївській — 4,77, у Запорізькій — 3,05, у Донецькій — 1,38. Накладіть ці дані на електоральні симпатії й отримаєте закономірність: чим менше бібліотек, тим більша підтримка певної політичної сили. Ще трохи статистики. Рівень злочинності, кількість тяжких злочинів і самогубств, кількість хворих на туберкульоз, кількість психічних розладів, розповсюдження алкоголізму та наркоманії, рівень безробіття, кількість ДТП, борги по зарплаті, співвідношення шлюбів та розлучень, кількість позашлюбних дітей... За цими критеріями найблагополучнішими містами та регіонами України є Івано-Франківськ, Чернівці, Рівне, Закарпаття. І навпаки, найнебезпечнішими регіонами є Крим та Севастополь. Далі розташувалися Кіровоград, Київ, Запоріжжя. У Криму, Одеській, Донецькій та Дніпропетровській областях найактивніше ведеться наступ на українську мову. Тут же найбільше злочинців і наркоманів. В найпроблемніших регіонах нашої держави найсильніше смердить «русскім міром». 

Біолінгвістика пояснює це тим, що мова дається не тільки певному народу, а й певній території, на якій цей народ проживає. Тому штучне насадження іншої мови є неприродним явищем, наслідки від якого сухою мовою цифр констатує байдужа статистика.

Щоб це знати й усвідомлювати, треба думати й читати. Свобода повинна бути усвідомленим вибором. Для того, щоб такий вибір зробити, треба знати свою історію, літературу, культуру. І знати не з подачі ворога. Справжня свобода має одухотворене обличчя. А наша «свобода» з неголеною пикою бомжа.

Давньоримський імператор Юлій Цезар був не тільки геніальним полководцем, а й здібним літератором. Він мав мужність публічно поставити свого ворога Ціцерона вище за себе, заявивши: «Той, хто розширив межі римського Духу, переважав того, хто розширив кордони римського володіння». Імператор-філософ Марк Аврелій відзначився не тільки державними справами, а й загальновідомою книжкою «Наодинці з собою». Імператор Сулла виробив основи державної політики і в зеніті слави відмовився від влади. Імператор Октавіан Август міг годинами слухати твори Вергілія у виконанні автора. Можете ви уявити нашого президента, який годинами слухає, скажімо, роман «Берестечко» Ліни Костенко у виконанні автора?

До речі, всі римські високопосадовці були римлянами. Янукович, Азаров, Богатирьова, Тігіпко,Клюєв, Могильов, Саламатін, Калінін, Колесников, Чечетов, Єфремов, Арбузов… Хто з них є етнічним українцем? Робіть висновки. Але, щоб їх зробити, треба читати. Хто не читає, той не розуміє. Хто не розуміє, морально деградує і робить хибний вибір. 

Кого читати? Наприклад, Канта, який ототожнював совість з голосом Бога. Чи Гайдеґґера, який стверджував, що совість — істина. Чи мають совість, тобто, чи близькі до істини ті, хто тільки за 2010-2011 рр. перекачав в офшори 53 млрд 400 млн грн, що більше від держбюджету-2012? І це в той час, коли 50% населення України живе на межі бідності, а 30% поза нею. «Не мусиш бути живою істотою, щоб набувати політичних дивідендів» (Віслава Шимборська). 

Кого ще читати? Можна блаженного Августина, який заявляв: держава, де немає правосуддя, це просто зграя розбійників. Або Арістотеля: якщо тебе схиляють відмовитися від батька й матері, то не переконуй — карай.

"Вісті"

01 листопада 2012, 14:50
KARPATNEWS.in.ua — Усі новини Ужгорода, Мукачева, Закарпаття та України

Сподобалась новина? Підтримай KarpatNews натиснувши "Подобається"!