Відомі закарпатці про те, як зустрічатимуть Новий рік і що хочуть отримати у подарунок (ФОТО)

Олександр Ледида, голова Закарпатської обласної державної адміністрації:

— Я святкуватиму цей Новий Рік у колі сім’ї: будуть мої доньки, онук і дружина. Сімейних традицій у нас більше на Різдво, а на Новий Рік — стандартні, але обов’язково має бути олів’є (усміхається — авт.). Щодо подарунків, то в основному цим займається моя жінка, а я підбираю подарунки для неї та онука. Дружина купує подарунки від мого імені (усміхається — авт.). Що під ялинкою буде для мене, я навіть не знаю. Це вже, що мої близькі придумають. Сам я нічого не просив і не загадував. Найбільше мені пам’ятаються ті святкування Нового року, коли на дворі був сніг і мороз. Але, на жаль, останні роки у нас на Закарпатті мало таких Нових років. Та коли виходиш з дому після дванадцяти годин ночі, а на дворі падає лапатий сніг, ніч дуже зоряна, то це є найкрасивішим. Що загадуватиму в новорічну ніч — ще не знаю… Але у мене ще є час над цим подумати (усміхається — авт.). 

Іван Балога, голова Закарпатської обласної ради:

— Святкуватиму на Закарпатті, у родині, з братами, дітьми та найближчими друзями. Найбільша наша сімейна традиція на Новий Рік — це робити добро. На подарунки витрачу все, що залишилось із цього року (усміхається — авт.). Подарунки — це така специфічна річ… У моїй сім’ї так прийнято і я завжди так роблю — ми питаємо, кому що потрібно, і намагаємося дарувати корисні речі. Я бажаю, щоб Дід Мороз, як мені, так і моїй родині, і всій закарпатській громаді  приносив під ялинку тільки хороші новини, гарні подарунки, посмішку, любов і благодать усьому закарпатському краю і, не дай Бог, якісь чорні стрічки.

Нові Роки всі гарні. Так до цього свята готуєшся, що коли воно приходить, починаєш все забувати. Це тому, що у цій атмосфері царять тільки добро і благодать. Мені б хотілося, щоб таких днів у році було більше.

Віктор Погорєлов, голова Ужгородської міської ради:

— Новий Рік зустрічатиму, як і завжди, вдома. Я не люблю на це свято гучних компаній. У колі сім’ї ми подивимось телевізор, відсвяткуємо і підемо спати, бо, можливо, вже зранку прийдеться йти на роботу.

Я пам’ятаю один рік, для мене дуже страшний рік, коли ми з дружиною жили на квартирі, яку винаймали у невеликому селищі на Півночі (десь у 80-х роках). Якось 30 числа (грудня — авт.) прийшла п’яна власниця квартири і каже: «Віктор, ви надто інтелігентні для нас. До мене сьогодні приїде сестра, тому шукайте собі квартиру». А це ж маленьке селище, на вулиці мороз –30… І ви знаєте, 31 грудня, ми з дружиною, маючи тільки стіл і чемодан (ми перевернули стіл ніжками догори, я прив’язав до них мотузку і склав туди речі) пішли шукати квартиру.  Але нас прийняли хороші люди, ми відзначили з ними Новий Рік, і наступний рік був дуже щасливий.

Цього року я подарую дружині те, від чого не відмовиться жодна жінка, а що саме — це буде сюрприз. Онукам даруватиму іграшки, для них це завжди приємно.

Вадика Мілан, Єпарх Мукачівський:

— Новий Рік традиційно зустрічаю у Кафедральному соборі, маємо о півдванадцятої молитву для тих, хто хоче святкувати у церкві.  У цей день треба обов’язково просити Божого благословення, тому у я обов’язково буду служити і буду правити службу Божу, яка буде подячною і прохальною. Тому буду у цей день у соборі з вірниками. Я і завершую рік у соборі, бо о півдванадцятої буде молебень, а потім вже у день служу Божественну літургію. Я цього року отримав стільки подарунків від Господа, що жодних спеціальних і не чекаю (усміхається — авт.). Найбільший подарунок для мене — це бути зв’язкою з Ісусом Христом. Не можу пригадати якийсь окремий Новий Рік, бо кожен святкую як священик і як єпископ у молитві, так що не маю якогось спеціального святкування.

Алла Хаятова, прес-секретар Ужгородського міського голови:

— Для зустрічі Нового Року ми з друзями здзвонилися і домовилися, що святкуватимемо сім’ями (це три сімейні пари). Ми зберемося на одній із квартир, покладемо разом ялинку, щось приготуємо і подумаємо над тим, чи не піти б зустрічати Новий Рік у центр міста (бо, чесно кажучи, ще ніколи не святкувала опівночі на Театральній)? Ось в такому, не надто гучному, але веселому колі зустрінемо  рік Дракона. Для мене і мого чоловіка найбільшим подарунком в цей день і протягом доби буде можливість побути разом, відпочити і отримати задоволення від свята. Звісно, що під ялинку будуть якісь сюрпризи.

Найбільше мені запам’ятався перший мій рік з чоловіком. Ми одружилися 27 грудня 2003 року. Ми жили рік на квартирі, вона не була повністю обжита, і я пам’ятаю, що о дев’ятій годині ми помітили, що у нас немає ялинки, побігли її купувати, але знайшли вже тільки одну гілочку (хтось нам подарував). Ми ледь встигали відкрити шампанське до півночі, і ще щось досмажували і догодовували. Але це все було дуже весело і романтично. Так ми зустрічали 2004 рік.

Василь Козарь, переможець шоу «Танцюють усі – 4»:

— Я буду святкувати рік Дракона з балетом «Х-фактору» і взагалі зі своєю танцювальною компанією. Традиції були вдома, коли збиралася вся сім’я, а тут ти не вдома, тому якось дивно та незвично. Щодо подарунків, то тут для кожного по-різному, для когось подарунок може бути й за 20 гривень, а для когось і дорожче. Тут просто йдеш, дивишся і якщо помічаєш щось гарне, то одразу знаєш, кому це подаруєш. Для себе навіть не знаю, щоб побажав… Напевно, машину (усміхається — авт.). Загадуватиму, щоб рік був продуктивний і щоб усе було так, як я захочу.

Запам’яталося святкування Нового Року у Туреччині, бо там не було ні снігу, ні чогось іншого новорічного. Було дуже не звично.

Валентин Штефаньо, шоколатьє:

— Святкуватиму у сімейному колі. Це і є частиною традиції: ми зустрічаємо Новий Рік вдома, а потім ідемо провідати близьких людей і, можливо, сходимо в центр міста. Стосовно подарунків, то це секрет. Я вважаю, що неважливо, скільки ти витратив на подарунок, важливою є увага. У грошовому еквіваленті на Новий Рік витрачу так, як і середньостатистичний українець. Те, що я хочу у подарунок, під ялинку не поставиш, але якщо Дід Мороз існує, і якщо вірити в чудо, то все обов’язково здійсниться. А матеріальні подарунки я й сам собі роблю під ялинку (усміхається  — авт.). Обов’язково загадаю в Новий Рік, насамперед здоров’я для своєї родини, благополуччя і порозуміння, а в останню чергу — покращення фінансового становища. Мені найбільше пам’ятаються ті, святкування, коли збирається вся сім’я, коли всі здорові і веселі. Я думаю, що таке свято є найкращим і кожен такий Новий Рік запам’ятовується на все життя. 

Вікторія Рижова, радіоведуча «Тиса ФМ»:

— Новий Рік святкуватиму за роботою — буду вести програму в одному із ресторанів міста. Я поєднаю приємне з корисним: елемент святковості з банальним і прагматичним зароблянням грошей, але через це я ані трохи не засмучуюсь, бо знаю, що відсвяткувати зможу і в інший день, коли всі будуть вільні, втомлені, але щасливі. Загалом цього року, я думаю, що на всі-всі подарунки я витрачу близько тисячі гривень, але багато подарунків я уже подарувала наперед. Я даруватиму абсолютно різні речі: від абонементу у спортзал до спідньої білизни і грошей. Я б хотіла, щоб мені подарували три речі, які мені дуже потрібні — це iPad2 з 3G, американську візу на п’ять років і якусь не дорогу, але симпатичну машину. Але з цього всього я отримаю, напевно, велику дулю, кілька цукерків і мандаринів… А-а,  ну і форму у спортзал мені обіцяли подарувати (усміхається — авт.). Я щороку загадую бажання (пишу його на листочку поки годинник б’є дванадцять ударів), зазвичай це речі не матеріальні, це щось типу «мир у всьому світі», але у моєму особистому житті і житті тих, хто мене оточує. Це буде щось дуже особисте і надзвичайно позитивне.

Найбільше я пам’ятаю святкування 2000-го року, адже всі переживали, що це буде міленіум і що комп’ютери об’являть війну людям, але нічого такого не сталася. Була просто чудова вечірка у мене вдома (моїх батьків тоді вдома не було). Ми тоді були ще дуже юні і веселі, майже не вживали алкоголю, тому всі швидко захитались з пляшки шампанського і голосно танцювали до ранку. А потім нетверезі сусіди почали стукати в батарею, щоб ми зробили тихіше музику. Це був один із найкращих Нових Років.

Федір Шандор, завідувач кафедри туризму УжНУ:

— Звичайно, святкуватиму вдома. Традиційно варитимемо бограч і відзначатимемо Новий Рік за європейським часом, а не за українським (бо ми живемо в європейській часовій зоні). Подарунки ми вимірюємо не в грошах, а в цікавості — головне, що про тебе згадують і приділяють увагу, а подарунок — то тільки форма. Загалом, на подарунки для сім’ї витрачу 500-600 гривень. У подарунок хочу виконати всі свої зобов’язання, щоб відпочити. Ми більше святкуємо Різдво, а Новий Рік — це свято для дітей.

Пригадую Новий Рік 1995-го року, коли я все зробив, провів три екскурсії містом, вручив подарунки своїм племінникам (їх у мене шестеро), а коли прийшов додому, то всі мої родичі вже роз’їхались і я зустрічав той рік сам. Але о першій годині мене знайшло багато друзів. Той Новий Рік я зустрів сам-саменький, але він був найоригінальнішим і дуже красивим.

Ось так відзначатимуть Рік Дракона відомі закарпатці — у колі родини, в сімейному теплі та дружній компанії. Можна сказати, що всі вони налаштовані на позитивне святкування і гарну зустріч Нового, 2012-го року.