П’яне Закарпаття: діти, чорти, релігія та єноти

Закарпатський нарколог пояснив, чому і в яких сім’ях найчастіше спиваються діти

«Лікарю, вколіть мені, будь ласка, те, що минулого разу… Знову інопланетяни прилетіли. Сидять на димарі хати і дивляться на мене вниз отакенними величезними очима. Тиждень тому, коли мене жінка силою привела, ви зробили укол, я прийшов додому – і вони одразу полетіли, – із усмішкою пригадує випадок зі своєї чотирирічної лікарської практики в одному з закарпатських сіл терапевт Василь Сабов, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

Медик каже, що проблемою алкоголізму ніколи не займався, бо спеціалізація в нього зовсім інша, але надивився на стільки людських трагедій, став свідком стількох кумедних випадків, що якби вмів малювати, видав би книжку п’яних коміксів.

«Якось іду з амбулаторії, а мені назустріч Іван. Роботяга такий, але любитель допитись до «білочки». На вулиці спека, за 30 градусів, середина літа, а він у теплій куртці та в чоботах. Бачу, до мене прямує. Вітається і каже: «Пане дохтор, я до вас!» Дивуюся, що ж він хоче. «Лопату ми дайте»,- ледве плете язиком чоловік. Розумію, що п’яний, та й запах від нього такий, що стояти поруч не можна. Цікавлюся, для чого. Він здивовано аж кричить: «Як ото нашто. Пак не видите, який сніг валить! Мушу прометати, бо в двур не можу зайти» Сперечатись із людиною напідпитку – марна справа, а з таким, що допився до «білочки», краще взагалі не треба. Тому кажу, що поламалася і питаю, чи йому не тепло. «Тепло, – зізнається Іван. – Усю дорогу замело. Так ми тяжко ходити, що аж зупрівим». Наші люди – живий анекдот».

Також, як розповів медик, до нього одного разу прийшов і інший селянин. Благав витягнути палець із пляшки, бо застряг. Виявляється, йому ввижалося, що на дні сидить чорт і кличе його до себе. Тож він хотів залізти у півлітрову скляну посудину, навіть не усвідомлюючи , що його розміри цього не дозволять зробити.

На жаль, алкоголізм є серйозною проблемою нашого суспільства. Усе більше закарпатців стають жертвами зеленого змія. Прикро, що в такому стані, незважаючи на збільшення розмірів штрафів, багато наших земляків навіть сідають за кермо.

Зокрема, як повідомили газеті «НЕДІЛЯ» у закарпатській поліції, протягом минулого року правоохоронці «зловили» 1371 водія, що керував транспортом в стані алкогольного сп’яніння.

За кількістю п’яних у 2017 році лідирували Хустщина, де було виявлено 181 випадок, Іршавщина –  147 та Мукачівщина – 143 випадки.

Чому п’ють закарпатці

Аби з’ясувати причину алкоголізму, ми вирішили спочатку опитати перехожих. Їхні відповіді були просто вражаючими.

«Бо так заведено в сім’ях,- каже ужгородець Роман Щадей. – Діти бачать гостинки з маленьких. Нерідко дорослі самі їх навіть пригощають. Пригадую своє дитинство. У нас часто були застілля. Дядько нерідко сильно напивався. При цьому ставав агресивним, особливо коли від нього пляшку ховали. Нерідко бився з сусідами Міг зняти руку й на бабусю. Ми з сестрою сиділи в кутку і плакали. Було страшно. Здавалося, що от-от і на нас накинеться. У нього на це була своя причина. Казав, що таким чином знімає біль. Справа в тому, що він багато років пропрацював на заводі і пошкодив спину. Аби втамувати біль, приймав сорокаградусний препарат. Із часом це перейшло у звичку так, що алкоголем лікував усе. Болів шлунок – радив пити горілку з перцем, крутило живіт – із сіллю, при застуді – з медом, від зубного болю – просто потримати спиртне у роті і проковтнути. Напевно, у кожного алкоголіка своя першопричина і свої надумані аргументи».

Жінки, як правило, висловлюються проти алкоголю не так лояльно.

«Спиваються ті, хто не має сили волі, – заявляє Руслана Сава з Мукачева. – А далі в родинах починаються сварки й злидні. Та й чи хоч один алкоголік може забезпечити рідних необхідним. Зате чомусь часто в родинах п’яниць дітей дуже багато. Парадоксально, але факт. Причин, аби стати залежним, немає. Просто дехто таким чином втікає від реальності. А на наступний день людині погано, болить голова, нудить – і вона йде похмелятися. У декого в житті взагалі такий коловорот – п’янка-похмілля-п’янка триває роками».

А от Дмитро Рішко із Тячівщини стверджує, що горілкою люди знімають стрес.

«Я все життя по заробітках. Випиваю лише на свята. І то лише вдома. Стільки ж усього доводиться пережити на чужині. Треба часом відключитися, заспокоїти нерви. Загалом заробітчани – люди працьовиті, алкоголіками не стають. Спиваються, як правило, саме ті, хто нікуди не їде, а вдома роботи не має. Такі перебиваються тимчасовими заробітками, а гроші витрачають саме на горілку та закуску до неї. Ми ж усе до копійки витрачаємо на житло й на те, щоб вивчити дітей», – каже чоловік.

Загалом скільки людей – стільки й думок. Тому ми вирішили поцікавитися питанням алкоголізму у фахівця.

«Проблема обумовлена соціальним фактором. Держава не зацікавлена у здоров’ї української нації. Хто в нас широко веде пропаганду здорового способу життя? Хто розказує дітям про шкідливий вплив на організм спиртних напоїв? Чи багато просвітницьких передач можна побачити по телевізору? Чи знають закарпатці, що алкоголізм нині прирівняли до наркоманії? – ділиться думками лікар-психіатр, нарколог Василь Сливка. – Тим часом у людей немає впевненості у майбутньому, вони не знають, буде в них завтра робота чи ні, де взяти гроші, щоб заплатити за комунальні послуги. Крім того, велика кількість здорового працездатного населення виїхала за кордон. Тож багато хто з наших земляків усі свої соціальні проблеми намагається вирішувати за допомогою алкоголю».

Чому спиваються діти?

Нещодавно Закарпаття сколихнув випадок, що трапився на Хустщині. У селі Драгово протягом двох днів троє 12-13 річних підлітків допилися до того, що опинилися в лікарні. Хлопці просто ходили колядувати і не відмовлялися від пригощань. Але чому ж дорослі дозволяли їм вживати горілку? Наразі поліція притягнула до відповідальності одну з жінок, що наливала неповнолітнім колядникам. Стягнути штраф за неналежне виховання обіцяють і з батьків хлопців. На щастя, зараз із ними все добре. Вони кажуть, що спиртне просто куштували.

Місцеві наголошують, що на Хустщині в багатьох селах колядників прийнято пригощати спиртним, це – така традиція. Хоча зрозуміти її важко, адже співати про народження Христа йдуть або просто так, або, принаймні, заради того, щоб заробити грошей… але аж ніяк не для того, щоб напитися. Це вже якось аж ніяк не в’яжеться з показною релігійністю нашого краю.

Загалом подібна проблема є не лише у певному одному населеному пункті, але і в інших куточках Закарпаття та й України загалом. І часто дорослі самі під час святкувань пропонують дітям скуштувати, пригубити спиртне, навіть маленьким дають трішки горілки ложечкою (нібито від глистів) та різні настоянки на спирту. А далі вони підростають і вже й самі хочуть випити, щоб бути, як батьки.

За інформацією обласної поліції, протягом минулого року до лікарень Закарпаття потрапили 65 неповнолітніх із симптомами алкогольного отруєння. До наркодиспансеру правоохоронці у 2017-му привели 18 п’яних дітей. Дитячий алкоголізм із кожним роком стає більш поширеним явищем. За шокуючою статистикою, вживати алкоголь школярі починають у 3-4 класі. До 7-8 класу чверть дітей уже пробувала спиртне, а до 9-го – більше половини. Найчастіше алкоголізм серед неповнолітніх виникає у тих родинах, де випивають батько або мати. Підштовхнути на вживання спиртного може й компанія однолітків або старших підлітків. Особливо у тих випадках, коли дорослі не пояснюють синам та дочкам про наслідки пияцтва, або через свою зайнятість  мало контактують із ними.

І ще… Нещодавно Всесвітня організація охорони здоров’я провела опитування школярів у 41 країні світу. Дітей питали, чи пробували вони спиртне. Сумно, але в цьому списку наша держава опинилася на першому місці. Під час дослідження з’ясувалося, що 40 відсотків наших дітей вживають алкоголь. Більше того, 1% 12-13-річних підлітків п’ють алкогольні напої щодня.

А як із чортиками?

Виявляється, сучасні алкоголіки під час галюцинацій бачать не лише чортів.

«Останнім часом таких, що бачать чортів взагалі дуже мало, – розповідає Василь Сливка. – Але не всім відомо, чому ж вони почали з’являтися людям після або під час пиятки? Справа в тому, що ще років 100-200 тому закарпатських та й не тільки п’яниць залякували священики. Вони казали, що алкоголіки горітимуть у пеклі, що чорт їх візьме та повторювали інші фрази подібного змісту. А наша природа така, що під час надзвичайних станів люди бачать перед собою власні страхи. Тож п’яниці й почали уявно контактувати із усякою нечистю. Зараз же галюцинації в алкоголіків переважно тваринні. Людям ввижаються жаби, єноти, білки, мухи, вони чують голоси, наприклад, надуманих ворогів або тих, хто їх нібито намагається вбити чи переслідує. У процентному відношенні чортів бачать лише 7-10 відсотків п’яниць. Часто ще наші земляки зустрічають інопланетян, або кажуть, що ними хтось керує з комп’ютера, чи що промінь із монітору хоче їх поглинути… У добу прогресу навіть галюцинації змінюються, стають сучасними».

Як вирішити питання?

Як кажуть, проблему легше створити, ніж вирішити.

«На жаль, законодавча база в нас вимагає кращого і реформи відбуваються далеко не в позитивному ключі, – каже закарпатський нарколог. – Наразі такого поняття, як алкоголізм немає. З’явився новий термін – синдром алкогольної залежності. Доведено, що алкоголізм – це та ж наркоманія. Тільки залежність у цьому випадку виникає від етилового спирту. Але тут парадокс! Кількість хворих невпинно зростає, а кількість взятих на облік при цьому знижується. У чому ж причина такого нонсенсу? Справа в тому, що згідно з нещодавно прийнятим Верховною Радою законом, що стосується психіатрії, та наказом Міністерства охорони здоров’я України, без згоди людини ми не маємо права брати її на облік. Але чи визнає хворий, що він потребує лікування? Звичайно ні. Тому й маємо те, що маємо.

Наприклад, у минулому році працівники поліції доправили до мене чоловіка у стані алкогольного сп’яніння. Він облив бензином себе та матір і хотів підпалити. Поки його привезли до медичного закладу, він трохи протверезився. Від лікування хворий відмовився, а без його згоди ми не маємо права нічого робити. Повнолітня людина може пройти курс терапії і реабілітації лише добровільно, а неповнолітня – за наявності письмової згоди батьків. Поліція також має обмежені права, може тримати п’яного у відділку лише три години, далі ж людину відпускають додому.

Лише якщо, не дай Бог, алкогольно залежний скоїть злочин, який підпадає під кримінал, тобто уб’є, поб’є, зґвалтує, пограбує когось, якщо від його дій постраждає хтось інший, ми маємо право відправити його на примусове лікування. Але це ж крайнощі! І ще один виняток – алкогольний психоз. Тоді просто потрібна невідкладна допомога, бо хворий може померти.

Останнім часом дуже поширений судомний синдром на тлі вживання алкоголю. Це свідчить про неякісне спиртне і відсутність контролю з боку держави. Через це у психіатричних відділеннях області перебувають багато пацієнтів саме з таким синдромом. Ми надаємо їм допомогу. Але коли хворий приходить до тями і наполягає на виписці, його відпускають додому. Хоч людина реально потребує тривалого лікування. Але такі в нас зараз закони. Без згоди утримувати людину в медзакладі ми не маємо права».

Отже, подолати залежність справді нелегко, хоча б через юридичну площину питання. Тож чи не простіше жити так і виховувати дітей так, щоб проблеми не виникало взагалі?

Марина АЛДОН, газета «НЕДІЛЯ»,  zakarpatpost.net