Закарпатський фермер розводить екзотичних птахів

Тварини, що оточують нас, є часткою невидимого зв’язку з природою допомагають відійти від щоденної суєти та стресів.

Домашні улюбленці Василя Шимона з Горінчова – це не просто свійська птиця, це – екзотичний міні-зоопарк і навіть маленький клаптик Едемського саду у осерді Карпатських гір.

Страус – пташка-бігун

У господарстві пана Василя велике розмаїття птаства. Та найбільшими з крилатих мешканців пташиного двору є африканські страуси.

-Поки що в мене тільки пара гігантських птахів. До наших кліматичних умов вони невибагливі. Легко адаптовуються до закарпатських зим, – запевняє фермер. – Вольєр у страусів доволі просторий, адже їм потрібно бігати, розминати м’язи на ногах.

До слова, нелітаючі пернаті, зі слів ґазди, можуть розвивати швидкість до 60-70 км/год., їхні кроки сягають 3,5-4 м завдовжки. Молоді пташенята уже в місячному віці здатні пересуватися зі швидкістю  50 км/год.

-Самка дуже допитлива, смілива та спостережлива, хоче все знати й бачити, як жінка, – усміхається Василь Шимон. – А от самець нерідко ховається від сторонніх. Страусихи несуться приблизно раз на 2 дні, 10 місяців у році – із лютого до листопада, у залежності від погоди. Їхні яйця такі великі, що з одного може наїстися ціла родина. На смак вони трішки м’якші, як курячі, мають об’єм до двох літрів.

Загалом пан Василь переконаний, що страуси – це саме ті птахи, які можуть за себе постояти. Ще б пак! Адже важить доросла птиця до 120 кілограмів.

Диво в пір’ї!

На величезному «пташиному дворі», усе ж найбільше приваблюють погляд прекрасні павичі, особливо розкішний вигляд мають самці. Їхні сині блискучі спини та груди, а також чудернацькі вінці на головах видно здалека. Хвости ж – взагалі, наче казкові віяла. Одні птахи гордовито походжають своїми володіннями, інші «купаються» у піскові. Між іншим, у культурах багатьох народів світу павичі вважалися священною птицею. Тож не дивно, що птахи із найпрекраснішим у світі оперенням досі символізують велич і  славу.

-На волі величаві пернаті з родини фазанових живуть у Південній Азії. Проте, як батьківщина, Україна моїм підопічним теж підійшла, – хвалиться горінчівський природолюб. – Правда, взимку своїх екзотів утримую у теплих будиночках, де стелі оснащені спеціальними лампами, які і світять, і гріють. Їдять вони багато що: конюшину, люцерну, кропиву, лугове різнотрав’я, солодкі злаки, різні зернові, терті овочі.

Як зауважує фермер, диво-птахи утворюють між собою пари, живуть сім’ями і разом заводять потомство. Правда, несеться самка один раз на три дні і яйця ховає.

-Наразі у мене три пари павичів. Придбав я їх три роки тому у Києві на пташиній виставці. Не можна сказати, що в неволі павич дуже продуктивний, але розводити райську птицю в домашніх умовах можна, – ділиться думками Василь Шимон. – Отож, сподіваюся, що пташенят вони усе ж матимуть.

До речі,  поруч із райськими птахами володіннями незвичної ферми гуляють фазани, гуси, індички, кури різних порід… разом із курчатами. Утім… у хазяйстві пана Василя є не тільки птахи. Утримує спортсмен за фахом і фермер за покликанням також буйволів, благородних оленів, косуль, овець, кіз, диких кабанів, коней.

Підприємливий ґазда завжди радий відвідувачам і привітно частує гостей смачними наїдками з екологічно-чистої продукції. Про всіх підопічних чоловік говорить із особливою любов’ю, стверджує, що продовжує справу батька, який теж захоплювався тваринництвом…

У «музеї живої природи» Василя Шимона час спливає зовсім непомітно… Там настільки затишно й цікаво, що на ферму, яка нагадує Ноїв ковчег,  хочеться повертатися знову і знову…

Марина АЛДОН, zakarpatpost.net