Як на Закарпатті гадають та ворожать

Кожна людина має потаємне бажання дізнатися про майбутнє, яке нас там попереду чекає.

ГАДАННЯ

Кожна людина має потаємне бажання дізнатися про майбутнє, яке нас там попереду чекає. Тому не тільки в народі є побутове гадання, а ще й вигадали сучасні наукові прогнози, свого роду також гадання. Власне, за описом відомого карпатознавця Юрія Чорі є кілька різновидів гадань :
• тлумачення тих чи інших характерних прикмет, властивих явищам природи флорі та фауні, домашнім речам, поведінці людини;
• тлумачення снів;
• гадання на святій книзі;
• гадання на картах , кавовій гущі , воскові або ж топленому олові ;
• читання долі по долоні , очах, обличчю;
• через спіритуальне спілкування із духами;
• через звернення до святої Покрови, Варвари , Меланки, Андрія , використовуючи одяг , взуття та різні предмети побутово- господарського вжитку.

Ось деякі приклади гадань.

Заплющують очі і вказівним пальцем рук намагаються потрапити торцем палець об палець.

Потраплять- збудеться, не потраплять – не збудеться. Роблять це дотричі. Гадання було як повсякденним, так і обрядово-звичаєвим , тобто приуроченим до того чи іншого календарного дня або ж церковно- релігійного свята, що передбачало не тільки церковну, але й світську обрядовість: Святвечір, Різдво, Щедрий вечір, Новий рік, Бабин вечір, Водощі, Юря, Цвітна неділя, Дідів вечір, Свята Тройця ( Клечальна неділя), Русаля (Івандень), свято Андрія, Варвари й інші.

Найпопулярніший для гадань день це звичайно 13 грудня – день апостола Андрія Первозванного.

Це єдиний у році день, коли прощали парубкам усі витівки. І хлопці цим користалися. У тих батьків, що мали відданиць і забороняли їм гуляти з усіма, хлопці не раз знімали вночі на цей день ворота, брали віз, телігу, плуг, борону тощо і закидували на гребінь хатнього даху чи хліва. Коли ж не це – розбирали забор і встановлювали його поперек вулиці. На багатьох селах увечері цього дня влаштовували так звану калиту, тобто пекли медяний коржик і розігрували: підвішували і підстрибували, щоб дістати і відкусити. Після калити, брали горнятко з медом, а на дно закидували перстень. Хлопець мав дістати той перстень губами, але так, щоб не вмочити носа. Вважали: якщо дістане і носа не вмочить – ожениться і буде щасливим.
Святий Андрій, за повір’ям, вважався захисником і провісником людської долі. Особливо кортіло погадати дівчатам. Як описує Юрій Чорі, практикували як колективне, так і індивідуальне гадання: на штахетках, черевиках, подушці, ногавицях, черевиках, дровцятах, свяченій свічці, голці, псалтирі, картах тощо. Дівчата на Андрія йшли вранці на вулицю, і кого першого зустріли з чоловіків, та як його звали, так потім, – вірилося – будуть звати нареченого. Коли ж дівчина хотіла побачити образ свого нареченого, їй радили взяти яблуко і їсти його, починаючи з Андрія і аж до Різдва, щодня відкусуючи по разу.
Крім гадання і ворожби, дівчата щиро молилися, вірячи: хто молиться святому Андрію, тому він допоможе знайти жениха й посвальбувати в м’ясниці.
Було що й ворожили – причаровували милих. Опівночі на Андрія, приміром, дівчина підходила до плити і, дуючи на тліючі полінця, замовляла: “Диме-димочку, в Андрієву ночку в шпорі не чади – у комин іди, лети над порогом до милого мого, любість у груди йому надихни і серце до мене його приверни! Застели му білий світ мною, вби не мав без мене спокою, вби мною одною лем жив і мене одну лем любив!”.
На Андрія не можна було нічого шити, бо цим самим, вважали, зашиваються курям гузиці і кури не будуть нестися.

ВОРОЖБА

Зародилася ворожба в первісних культах анімізму, шаманізму, магії, тотемізму, фетишизму, коли люди усі явища пояснювали через наявність добрих і злих духів, а також віруванням у потойбічне життя померлих родичів, які все бачать звідти, підтримують зв’язки з живими нащадками і знають їх долю наперед. Радість, щастя – все це приписувалося діянню добрих духів, а горе, нещастя – діянню злих духів. Добрим духам завдячували, їх славили, підносили різні жертви-дарунки, а злих – проклинали, боялися їх, вдаючись до всіляких замовленнь і ворожби, щоб запобігти лиху і обмежити їхній вплив на щоденне життя.

Ворожба виконувалась тільки в суворо визначений день і час, такими днями були, майже усі давньозичні і християнські свята: Святвечір, Меланка (Щедрий вечір), Бабин вечір, Водощі, Явдоха, Страсний (Живий) Четвер, перший день Великодня, Юря, Зелена неділя, Онуфрій, Русаля (Івандень), Маковія (Перший Спас), Катерина, Введеніє, Андрія.

Всі види ворожби складали кілька тематичних груп:

Відгадувальна ворожба: дівчина на Русаля плела собі віночок, ішла до річки і пускала на воду. Якщо вінок поплив – ще довго дівувати, поплив і пристав до того берега, де дівчина стояла, отже віддається у своєму селі, а поплив і пристав до протилежного берега – віддається на чуже село, коли ж довго кружляє на одному місці – віддасться ще в цьому році, а потонув – залишиться старою дівою.

Ворожба-замовляння: до схід сонця у п’ятницю дівчина йшла в квітник і зривала три “божі ружі” з одного куща, з них робила навар, яким потім умивалася.

Оздоровчо-лікувальна ворожба: порізавши палець, радили взяти листя деревія, здавити його, щоб виділився сік, тим соком змочити рану або потерти листя і прикласти до рани.

Господарська ворожба: щоб польові посіви не клювали птахи, господині удосвіта йшли на цвинтар і брали з дев’яти гробів глину, потім ішли на засіяні угіддя. Там роздягалися до сорочки і посівали тією глиною, приговарюючи.

Протизлодушна ворожба: якщо на свиню напала яка-небудь хвороба, тобто чорт у свиню поселився, радили знайти гадюку і вбити її, голову відрубати, а інше тіло спалити. Потім той попіл змішати з сіллю, додати в помиї і згодувати свині.

Зловмисна ворожба: щоб у когось нічого не вродило на грядці, брали яйце, трохи надколупали, вибрали з нього білок і жовток, тоді понесли в сад і закопували десь на грядці.

Чарувальна ворожба: її було чи не найбільше, оскільки не було такої дівчини, яка не мріяли б і не хотіла причарувати собі найкращого легіня. Не було і такої жінки, яка не хотіла, щоб її чоловік був вірний їй і віддано любив її. Практикували сотні прийомів: на Святвечір дівчина йшла до трьох потічків, набираючи води у три глечики, приносила додому і воду змішувала, приговорюючи. Потім ту воду святила у церкві і чекала нагоду, щоб дати хлопцеві випити з тієї води. Заміжні діяли дещо по-іншому: брали склянку вина і додавали туди три каплі крові з пальця чи з місячних і три краплини сечі та впросили чоловіка, щоб випив.

При ворожбі застосовували різні засоби магічного впливу:

Обкурювання: набирали грань, клали туди ладан або корінець чортополоху і тричі обходили людину або худобу. Якщо обкурювали худобу – висмикували з тварини три шерстини-волосини, зв’язували вузликом і теж клали на грань. Потім той жар із залишками ладану і попелу з волосин несли в тернисту межу, там висипали, заплющивши очі.

Гашення вугликів: брали непочату воду (набрану до схід сонця), до неї додавали кілька крапель свяченої, відтак вигрібали з печі дев’ять вугликів і кидали в ту воду. Якщо вуглики відкипіли й потонули – значить хворого зурочили, якщо потонули, але при тому шиплять – хворий невдовзі помре, а якщо на плаву – хвороба прийшла наремно, несподівано. Опісля ворожіля давала випити потерпілому три ковтки з цієї води, причому з трьох різних боків миски. Далі мочила в воду свою два пальці і робила хворому хрест на чолі, на плечах, на череві, на ногах.
Обмивання: робили навар із трав –зілля, потім хворий ставав у діжку і ворожіля обмивала його, ллючи зверху горнятком на голову.

Зливання переляку: брали миску з холодною водою, окремо топили віск, а потім лівою рукою через вушко ключа лили у миску з водою. Коли злиток затвердів, ворожка вибирала його з води і тлумачила по ньому, тобто по накопиченню різних ліній – контурів відгадувала, від чого страх.

Підмішування чар-зілля до їжі та випивки: засушували різне зілля, жабки, гадюки, ящірки, рибки, розтирали на порошок, а вже порошок давали з чимось випити чи з”їсти хлопцеві. Приміром , дівчина зловила рибку, клала собі в пазуху біля серця, носила три дні, потім досушувала, терла на порошок і давала хлопцеві випити або з’їсти.

Скручування предметів одежі: ворожіля брала щось із речей хлопця і дівчини, згортала в клунок і перев’язувала червоною стрічкою, відтак протикала голками і клала на щіть, придавлюючи зверху каменем.

Власне, не рекомендується ворожити тим людям, які не впевнені у своїй психологічні силі, аби потім не нарікати на жахливі наслідки даної дії. Насьогодні зявилося в засобах масової інформації чимало різноманітних ворожбитів та чаклунів, які пропонують свої послуги – безкоштовно. Але як тільки ви приходите на такий сеанс, вам пропонують придбати необхідні речі, для позитивного результату. Власне таке шарлатанство не має нічого спільного з народною ворожбою, це всього на всього сучасний вид бізнесу. Шкода, що в більшості випадків сюди приписують християнські цінності і повязують свою силу з “Божим даром”.