Першу потужну греблю в Карпатах планували спорудити в 30-х роках у селі Красна (ФОТО)

#Суспільство

В архіві угорських теленовин ми знайшли репортаж 1939 року, який розповідає про наміри побудувати першу греблю в Карпатах в долині ріки Тересва у селі Красна, між селищами Дубове та Усть-Чорна.

Велетенська гідроспоруда 350-метрової довжини та висотою у 65 метрів могла тут з’явитись іще до Теребле-Ріцької ГЕС. Внаслідок будівництва мав утворитися акумулюючий басейн ємністю 180 мільйонів кубометрів води, яку мали б використовувати для зрошення посушливих районів. Іншим призначенням греблі було виробництво електроенергії.

Ось що у серпні 1939 р. повідомляє автор сюжету:

«У Красній збудують першу величезну греблю у Закарпатській області. Воду для зрошення в літні посушливі місяці будуть забезпечувати зі збору зимових та весняних зайвих (паводкових) вод, які будуть акумулювати у придатних для цього резервуарах у Закарпатті. З метою вибору місця під будівництво резервуару Угорська державна іригаційна адміністрація направила комісію, яка визначила найбільш придатною для цього долину ріки Тересва, а для будівництва греблі обрали місцевість вище села Красна.

Збудована гребля матиме велику європейську перспективу, адже буде здатна зберігати воду для зрошування площі у 200 000 акрів, а також дозволить виробляти енергію потужністю в 30000 кінських сил та сприятиме відновленню транспортування вантажів по Верхній Тисі».

Цікаво, що місцеві старожили пам’ятають, як готувались до реалізації цього масштабного проекту.
Історик та колишній директор Краснянської школи, 85-річний Іван Носа розповідає, що розвідувальні роботи проводились в урочищі Кирнички, вище автозаправки у селі Красна, між горами Бовт та Пучуський.

«В ті часи мені було 8 років. В тій місцевості, де хотіли будувати греблю, я пас худобу. На той час саме проводили розвідувальні роботи – вручну копали шурфи, метрів на 30 вглиб гори, – шукали місце, де можна буде кріпити плотину. Вивозили звідти глину, каміння, породу. Над цим працювали з десяток працівників. У кожного був шахтарський ліхтарик. Для роботи будівельники використовували карбід, який ми цупили від них заради забави. А ще пам’ятаю, між горами, над річкою, на висоті близько 100 метрів був натягнутий трос з угорським прапором, – згадує Іван Васильович. – Пригадую і трасу, яку прорізали поруч з селом, куди повинна була проходити або дорога, або турбіна до річки Красношурка. Планувалося, що присілок Підчос буде затоплено, адже гребля мала бути розташована між ним і Красною. Але історія розпорядилася інакше: розпочалася війна, і реалізувати проект не вдалося».

Та як каже Іван Носа, у 1953 році, за радянської влади, коли запускали Теребле-Ріцьку ГЕС, у цій же місцевості знову проводили розвідку. «Були навіть розмови про те, щоби пропустити крізь тунель річку Тересву на Тереблю – так, як пропустили Тереблю на Ріку», – розповідає історик. Та розмовами все й завершилось, і розвідку невдовзі припинили.