Легенди Карпат: відкрий для себе містичний світогляд предків

Є чимало місць паломництва туристів, котрі завдячують своєю популярністю легендам або міфам. Ну скажіть, чи їздили би натовпи подорожніх на озеро Лох-Несс до Шотландії, якби не загадкове чудовисько? А острів Кіпр? Спраглі до кохання – чистого і вічного – долають тисячі кілометрів, щоб поглянути, куди з піни морської вийшла богиня краси і кохання Афродіта.

Достатньо цих двох «розкручених» прикладів, щоб дійти висновку: легенда в ролі іміджмейкера певної місцини підігріває допитливість мандрівників. Чи можливе щось подібне на нашому мальовничому Закарпатті? Після розмови з авторкою книги «Свалявщина у переказах і легендах» Ларисою Андрелою (на фото) моя впевненість у цьому зміцніла.

Лариса Василівна – філолог, методист відділу освіти Свалявської РДА, знана поетеса, дбайливо зібрала містичні оповіді курортної Свалявщини під однією обкладинкою й готова поділитися цією магією з шанувальниками «інтелектуальних мандрів». Тож завдяки нашим колоритним легендам відомі й не дуже широкому туристичному загалу місцини теж можуть зажити слави чудодійних.

Пані Ларисо, як виникла ідея видати таку книгу?

– Спілкуючись із учнями, вчителями-словесниками, зрозуміла, що дедалі менше залишається сімей, у яких дідусі й бабусі розповідають онукам про давні звичаї рідного краю, переказують легенди, оповіді з життя місцевих громад. Майже фізично відчула, як час, мов пісок, струменить крізь пальці. Ще трохи – і віковічна народна мудрість, збережена у взірцях усної творчості, кане в небуття. Тому попросила колег-філологів та їхніх вихованців із усіх загальноосвітніх шкіл Свалявщини записати від жителів легенди та перекази. Відредагувавши оповіді, відтворені місцевими діалектами, отримала цікаві містичні тексти.  А потім вони попросилися до друку.

Сподіваюся, свою просвітницько-виховну місію збірка виконує: учні району мають можливість ознайомитися з легендами та переказами своєї малої батьківщини, бо книга є в усіх шкільних бібліотеках, а також у районній книгозбірні. Чи потрапила моя збірка в поле зору екскурсоводів, усіх, хто цікавиться історією Свалявщини? Не впевнена. Оскільки книгу я видавала власним коштом і наклад був невеликим, придбати її в газетних кіосках, гадаю, мало кому вдалося.

Систематизуючи зібраний матеріал, що ви для себе відзначили?

– Відомо, що легенди й перекази, пов’язані з будь-якою місцевістю, віддзеркалюють менталітет тамтешніх жителів, їхні цінності та ідеали. Усна народна творчість Свалявщини – не виняток. Із діда-прадіда нашим землякам притаманно з повагою ставитися до своїх працьовитих, порядних односельців. А от жадоба легкої наживи засуджується. Є легенди, в яких описуються спроби розбагатіти за рахунок розбійницьких скарбів, захованих у таємних місцях, які дивним чином перетворюються на пастку для ласих до чужого добра. бо награбоване в містичний спосіб не дається в чужі руки й випробовує нерви тих нещасних, що піддалися спокусі винести скарб із розбійницьких схованок. Тобто з давніх-давен жителі Закарпаття засуджували тих, хто звик хизуватися статками, «нажитими непосильною працею». Я також зауважила, що в легендах знайшли відображення толерантність краян до чужинців, іншої культури, релігійної конфесії, наприклад, до переселенців із Німеччини, Австрії, співчутливе ставлення до сусідів-іноземців під час драматичних перипетій чи трагічних подій у їхньому житті. У легендах також відображені цінності місцевих жителів: терпеливість, вміння пристосовуватися до обставин, тримати себе в руках попри все, а також бажання власною працею забезпечити сім’ї належний рівень достатку.

Чи відрізняються легенди Свалявщини та інших регіонів України?

– На мою думку, в наших легендах більше містики. Чи не в кожній із них головний персонаж – як не вовкулака чи чорнокнижник, то відьма або упир. Таке засилля страхітливих персонажів для себе пояснюю тим, що наші предки жили в суворих природних умовах. Їхні села були оточені горами, вкритими лісами, попри їхні хати несли свої стрімкі води гірські ріки, щоб вижити, вони були вимушені ходити на полювання до лісу, де на них повсякчас чигала потенційна небезпека. І легенди застерігали: шануй природу, сповнену величі й сили, не розгнівай лісових жителів – чи то диких звірів, чи невидимих безтілесних істот, як-от мавки, русалки, ожилі потопельники. У мене також виникло таке суб’єктивне відчуття, що довколишні гори ніби обме­жували в просторі тогочасних мешканців сіл Свалявщини, диктували спосіб життя, коли розраховувати можна на власні сили та в разі необхідності – на підтримку громади. Щоб потрапити в інший населений пункт, треба було подолати нелегкий шлях, а часом ще й страху натерпітися дорогою до сусідніх сіл. На рівнинній місцевості, на мій погляд, людина почувається менш скутою, менш залежною від довколишнього середовища.

Тому обережність горян, їхні побоювання за власну безпеку трансформувалися в легенди з містичними істотами, вороже налаштованими до людини. А вся ця армія вовкулаків, упирів, відьом, чорнокнижників могла би перенестися в сучасні фільми жахів.

А є легенди, популярні лише на Свалявщині?

– Серед місцевих легенд вирізняється «серія» про чудодійні цілющі властивості мінеральних вод (квасу, як його називають місцеві) та джерел, якими віддавна славиться Свалявщина. Легенда про Голодну криницю розповідає: якщо випити кришталево-чистої води з неї, то неодмінно захочеш їсти, відчуєш себе бадьорим, сповненим життєвих сил. Ще одна легенда пояснює, звідки походить назва відомої мінеральної води «Поляна-купель». У ній йдеться про те, що цей диво-квас із джерела в курортній Поляні здатен омолоджувати організм, а жіноча врода від купелі з цієї мінеральної води сяятиме з новою силою. Ще одна легенда прославляє чудодійні властивості квасу з Паньковиччиної криниці, що в селі Солочин. Він здатен загоювати виразки. Але цим цілюща сила джерела не обмежувалася: вода також кардинально омолоджувала тих, хто її напився. У цій легенді яскраво проявився народний гумор. Чудодійні властивості квасу з Паньковиччиної криниці випадково відкрила літня подружня пара. Дід скинув вік, перетворившися на парубка, а баба з «властивою жінкам жадобою до молодості», як розповідає легенда, так радикально помолодшала, що стала немовлям. До слова, криниця «діюча», і її молодильну силу може випробувати кожен охочий.

Наталія БУНДА, НЗ