Туристи знищують карпатську родзинку

"А ми не знали"

Отож, без зволікань записалася в туристичну групу і вирушила до місця, де за легендами твориться погода на Чорногорі.

Підйом до озера не дуже важкий. Більшу частину дороги висота набирається поступово і практично непомітно, навіть для тих, хто вперше вирішив підкорити вершини Карпат. Завдяки цьому є море часу для гарних фото та огляду довколишніх краєвидів.

Наша маленька група спокійно дісталася східних схил гори Туркул, і, ніби й чарівність картини вражала, та щось заважало думкам полетіти вище.

Що ж це? Неймовірний галас, сміх, співи, плескання та купання в озері… Це був жах. Жереп жалісно хрустів від сокир, а від купання у Несамовитому сотні туристів не зупиняли жодні легенди.

Вірите, після побаченого варварства наша група так і не наважилася підійти до озера і зробити фото. Нам ніби було соромно дивитися у його глибину і бачити у ній повільну смерть. Саме так – бачити смерть.

Хоч екологи і розмістили інформаційні банери, котрі повідомляють, що на території біля о. Несамовитого “де юре” забороняється рубати сосну, палити вогнища, купатися та прати в озері, “де факто” більшості туристів абсолютно начхати на штрафи та попередження.

Хотілося втекти і не бути серед людей, котрі абсолютно байдужі до життя озера та усього живого навколо. Навіть на наші зауваження щодо викинутих консервних банок та викладеної інформації на банері відпочивальники “під градусом” реагували банально: “А ми не знали”.

Не знали що? Те, що завтра сюди прийде ще декілька сотень людей і знову разом із собою занесуть в озеро намул, обсиплять берег, зіпсують воду милом, шампунем та зубними пастами?! Що і хто не знає? Те, що рубати сланкову сосну – заборонено і треба носити за собою примус?! Горілку і пиво ж не важко нести на висоту 1750 м? Ні, не важко. То чому знести все це сміття – просто неможлива місія?!

А знаєте, що найбільше гидує у всьому цьому безладі – як туристи розмахують жовто-блакитними прапорами посеред сміття…

Одним словом, озеро Несамовите вмирає, так само вмирає і озеро Бребенескул. Такі озера є пам’яткою геології. Адже вони утворилися після сходження льодовика і фактично не мають жодних джерел наповнення, окрім опадів. Тому там в терміновому порядку потрібно заборонити підйоми без супровідних осіб, які б контролювали поведінку групи. В ідеалі було б створення за декілька сот метрів від озера притулку, на території котрого і можна було розбивати намети, де передбачене розміщення смітників тощо. З одного боку – коштів та розуму потрібно мінімум, з іншого – більшості байдуже. А особливо тим, хто привів із собою дітей і своїм прикладом продемонстрував, як варто поводитися в заповідних зонах і плювати на заборони, гордо тримаючи прапор в руках.

Отож, коли ми кричимо: «Не рубайте Карпати» або «Війну олігархам, то все вони руйнують», чи «То руки Кремля», пам’ятаймо, що наші руки теж в крові. І вона набагато цінніша – у ній закладене майбутнє наших дітей. Питання тільки – яке майбутнє…