Жахи нічного патрулювання. Журналіст пережив ніч з ужгородськими патрульними (фото, відео)

Різанина, п'яні, діти... треба мати сталеві нерви...

Термінові виклики під заглушливий «крик» сирен, ціла «пачка» нетверезих водіїв, сімейна драма та чоловік із ножем. Усе це на власні очі побачив журналіст 0312.ua на нічному патрулюванні із ужгородськими полісменами.

Розпочинається наша пригода із Управління патрульної поліції Ужгорода та Мукачева, по вулиці О. Кошового. Там дізнаємося про правила безпеки під час патрулювання: «Обов’язковою умовою під час нічного патрулювання є бронежилет. Коли потрапляємо на виклик, чекаємо, поки патрульні нам подадуть знак, що можна вийти із авто і йти за ними», - наставляє речник УПП в м. Ужгород та Мукачево Ернест Завадський.

Далі - «перезмінка». Патрульні, які працювали вдень, передають пост нічним захисникам порядку. Виявляється, жодний «Пріус» без детальної перевірки не вийде на дороги Ужгорода: «Патрульні, які виходять на «нічну», мають переконатись, що авто не пошкоджене, що весь «бойовий» арсенал на місці і справний», - продовжує Ернест.

«Ми готові їхати», - лунає із «Пріуса». Одягнувши 4-кілограмові бронежилети, відчуваємо себе, немов у консервній банці. Та безпека – понад усе. Сідаємо у авто. Пригоди починаються!

Виклик №1: чоловік з ножем

Не встигло минути й 20 хвилин після того, як ми покинули територію Управління, як вже отримали виклик про сімейну сварку із погрозами на вулиці Грушевського.

Сирени загуділи, автівки, що їхали Минайською, почали розступатись. Ми набрали швидкість!

Домчавшись на Грушевського, заїжджаємо у маленький дворик. Біля під’їзду купка зацікавлених дітлахів та заявник – чоловік 30-ти років. Патрульні подають знак – можемо йти.

Піднімаючись на п’ятий поверх, розумію, що таке бронежилет і з чим його «їдять». Дістались до заповітної квартири. Адреналін давав про себе знати. З-за відчинених дверей, у дзеркалі, яке стояло у коридорі, виднівся силует чоловіка. Він сидів на кухні. На столі була пляшка пива та горілка. А у руках п’яний бешкетник тримав ніж.

Патрульні категорично заборонили заходити у помешкання, тож довелось усе слухати, стоячи біля вхідних дверей. Як виявилось, чоловік не збирався завдавати нікому шкоди, а просто перебував під впливом оковитої.Згадались образи минулого, підозри стосовно вірності жінки…«Таких викликів щодня – ціла купа. Хтось щось не поділив, а ми повинні у цьому розбиратись», - коментує подію патрульний Микола.

Полісмени заспокоїли п’яного дебошира. Їдемо далі…

Перша «стотридцята»

Нещодавно увійшов у силу Закон, згідно з яким спійманий «на гарячому» водій «під градусом» оплачує штраф розміром 10200 гривень та позбувається водійського посвідчення строком на 1 рік. Здавалося б, хороший аргумент для горе-керманичів, які полюбляють перехилити чарку. Однак, за словами патрульних, таке суворе покарання не зупиняє ужгородських водіїв. Майже кожне патрулювання – це, як мінімум, 5 складених протоколів про керування транспортним засобом у нетверезому стані.

Тож, і під час нашого чергування, першої, за сленгом патрульних, «стотридцятої»довго чекати не довелось…

«Сто п’ятдесят перший викликає дев’ятого. Вулиця Шумна. Біля ФМК. Сто тридцята. Веземо драгер. Будете?», – «шипить» рація.

«Плюс!» - відповідаємо і їдемо на Шумну.

Прибувши на місце події, бачимо екіпаж патрульних та водія, який викликав підозри. «За якими ознаками патрульні визначають, що за кермом нетверезий?» - запитую. «Коли за кермом водій під чаркою, машину може хитати, можуть бути незначні порушення ПДР – за цими канонами ми й визначаємо, з ким маємо справу. Буває, помиляємось, однак частіше влучаємо у ціль», - каже Ернест.

Тим часом, водій, якого зупинили, почав божитись, що не вживав. Потім, коли зрозумів, що справа марна, почав нарікати на роботу патрульних: «Вас у народі не поважають. Крім того, що ловите простих водіїв, нічого не робите. Ну визнайте це!». Чесно кажучи, у мене тоді з’явилось бажання, аби тест на драгері виявив алкоголь. Та патрульний, спокою якого позаздрив би навіть заклинатель змій, продовжував виконувати свій обов’язок. Все, що він сказав у відповідь: «Це ваша думка. Ми виконуємо свою роботу».

Настав момент істини. Водій, тільки із 4 разу правильно пройшов тест. Кілька секунд очікування –  і є перша «сто тридцята». Рівень алкоголю у крові горе-водія перевищував норму у п’ять разів. Тепер порушник закону заговорив по-іншому. Закуривши він запитав: «А що буде тепер?»

У свою чергу, командир роти Іван Лисничка зауважив: «У рамках «Місячника безпеки дорожнього руху» ми більш детально звертаємо увагу на поведінку водіїв на дорогах. Попереджаємо про незначні порушення ПДР, проводимо роз’яснювальні бесіди. Коли порушення грубі – штрафуємо. Частенько трапляються й водії напідпитку - для них покарання найбільш суворе. Сподіваємось, що своєю роботою змусимо водіїв не сідати за кермо у нетверезому стані».

Про наслідки п’яного водіння ми писали вище. Піймавши на гарячому першого, їдемо далі…

«Майже щодня з квартири доносяться плач та крики малого Ваньки»

Безумовно, історія семирічного Ваньки запам’ятається надовго. Напевно, своєю безвихіддю…

Ми отримали виклик про жорстоке поводження із дитиною поблизу вулиці Одеської. Відразу почали уявляти не надто приємні картини, але все виявилось набагато серйозніше.

П’ятиповерхівка. Заявники – подружжя молодих людей – кажуть, що малий Ванька ледь не щодня стає жертвою п’яного вітчима. Піднімаємось наверх. Біля квартири стоїть матір дитини у нетверезому стані. Поруч – п’яний вітчим. Ванька, тим часом, у квартирі.

Заходимо у помешкання сім’ї. Сморід, таргани, вогкість, сміття, гармидер, бруд... Чоловік, років п’ятдесяти, відразу починає заперечувати те, що б’є малого. «Лише тоді можу щось зробити, коли не слухається», - запевняє п’яничка. Матір малого боїться зізнаватись, що вітчим – прихильник насильних методів виховання. Сам хлопчина не на жарт переляканий, хоч і не показує цього, граючись зі своїм другом – ведмедиком Тедді.

П’яна мати змушує сина розповісти патрульним таблицю множення на 5. Хлопчик каже: «Не люблю уроки». Жінка продовжує відволікати, показуючи нам шкільний арсенал хлопчика та грамоту.

Як виявилось пізніше, хлопчик за весь день з’їв лише один холодець. І те не вдома, а у «компаньйонів» матері за чаркою. Після цього хлопчина майже увесь день був один вдома.

За словами заявників, майже щодня із квартири неблагополучної сім’ї доносяться плач і крики хлопчика, а стан алкогольного сп’яніння – звичний для його батьків.

Насамкінець знаходимо декілька крапель крові на меблях. Запитуємось у малого: «Ванька, звідки це?»

Малий повів плечима і нічого не сказав. У розмову увірвався вітчим: «Це кров матері. У неї була якась шкірна хвороба. Цим краплям уже десь 7 років».

Вірити чи ні – на ваш розсуд. Однак, ми й так побачили надто багато для того, аби робити висновки.

Їдемо далі з іншим екіпажем. Патрульні Василь та Мирослава залишаються, аби довести цю справу до кінця…

«Стотридцята»: дубль другий

У нашому авто – тиша. З упевненістю можна сказати, що предметом роздумів кожного з нас була історія Ваньки. Найбільше бентежило питання стосовно майбутнього семирічного хлопчика.

Наші роздуми перериває рація. Виявляється, поки ми були на виклику, патрульні спіймали на гарячому ще одного нетверезого водія. Його транспортний засіб був на вулиці Руській, а сам чоловік перебував уже у наркодиспансері. Полюбувавшись на елітний «Фольксваген» та оцінивши безглуздість вчинку горе-водія, їдемо до наркодиспансеру.

Чоловік не надто нервував, але відмовився розмовляти з журналістами. Про фото мова навіть і не йшла. Та не хотілось йти із такого «чарівного» місця без трофею. Тому додаємо фото.

«Злих бродячих собак» на території диспансеру ми, до слова, так і не побачили.

Недобросовісний таксист: «У мене жінка має І групу інвалідності»

Напевно, ужгородські таксисти – це тема для окремого матеріалу. Проте, у цьому репортажі без них не обійдеться.

Покинувши територію диспансеру, ми хотіли «зловити» найближчий патруль, аби поїхати супроводом. Та не судилось…

На вулиці Гагаріна епікаж патрульних зупинив водія таксі. Відразу  промайнула думка: «П’яний таксист? Ну це занадто».

Насправді ж, все було не так прозаїчно. Наш «герой» їздив без посвідчення водія. Більше того, перевозив людей.

Сам винуватець події визнав свою провину. Почав говорити, що у нього немає грошей, аби оплатити штраф. «У мене жінка має І групу інвалідності», - додавав він.

За словами патрульних, чоловік має заплатити 425 гривень штрафу. Їдемо далі…

«Хвала Богу, що «швидка» спрацювала оперативно»

Такими словами ми підсумували нашу наступну пригоду, яка, на щастя, не завершилась трагічно. Але про все по-порядку.

Наступний наш «клієнт» - п’яний, ледве думаючий чоловік з великою мокрою плямою на штанях (у «особливій» зоні), повідомив, що його обікрали. Зустріли ми його неподалік славнозвісних «Трьох горбів», біля залізничного вокзалу.Доставивши постраждалого у міський відділ поліції, вислухали його історію: «Мене обікрали: телефон, гроші. Я заспав десь на вулиці. Не пам’ятаю, скільки грошей у мене було».

Це все, на що спромігся чоловік. Цікаво, як тепер правоохоронці шукатимуть крадіїв?

Далі сталось те, чому присвячений підзаголовок. Ми проїжджали неподалік гіпермаркету «Велмарт». На узбіччі стояв чоловік і знервовано махав нам рукою. Зупинившись і вийшовши з авто, ми побачили непритомну жінку, яка лежала обличчям донизу. Оскільки майже увесь вечір та ніч мали справу із нетверезими людьми, подумали, що жінка також «перебрала».

На щастя, «швидка» приїхала майже миттєво. У жінки не було характерних ознак алкогольного сп’яніння. Лікарі дали жінці понюхати нашатир. Та відразу прийшла до тями і почала плакати. Не могла самостійно йти, тому довелось дружно гуртом допомогти жінці сісти у карету «швидкої». На жаль, постраждала не могла вимовити ні слова і тільки на пальцях показувала цифру «7»…

Як п’яний водій танцював перед патрульними

Символічно, що наша остання пригода завершилась «сто тридцятою». Патрульні отримали виклик у район готельно-ресторанного комплексу «Унгварський». Там водій «Шкоди» із явними ознаками алкогольного сп’яніння виявляв непокору патрульним, відмовляючись вийти із авто і пройти тест на драгері.

Ми спостерігали за ситуацією збоку. Патрульні запросили двох свідків, які мали засвідчити непокору чоловіка. Відповідно полісмени мали винести постанову. Усе це зафільмували боді-камери.

Після цієї процедури із авто все-таки вийшов водій та пасажир. Обоє мали явні ознаки алкогольного сп’яніння, серед яких різкий запах спиртних напоїв. Сам водій не хотів визнавати своєї провини і запропонував поліцейським: «Давайте я присяду на одній нозі. Якщо зроблю це, ви мене відпустите». Звісно, горе-водій отримав відмову, але це його не зупинило. Тоді й розпочався театр одного актора. Чоловік майже 5 разів намагався повторити «смертельний номер» та безрезультатно. Однак, свою невдачу виправдав тим, що «він уже не грає футбол, й нога болить».

Тепер чоловік, оскільки відмовився пройти звичну процедуру, буде показувати свої виступи у суді.

Тим часом, на годиннику – друга ночі, хоча планували затриматись до першої. Але тут не вгадаєш – це ж патрулювання Ужгорода як-не-як. Знімаю бронежилет. На сьогодні пригод досить.

Редакція 0312.ua вдячна Управлінню патрульної поліції Ужгорода і Мукачева за допомогу у підготовці цього матеріалу.