Походження назви села Майдан

Перша згадка про село Майдан в угорськомовних джерелах відноситься до1599 року.

Цю дату також називають дослідники, які працювали над виданням «Історія міст і сіл УРСР. Закарпатська область».

Є декілька версій про походження  Майдан у  його  назви. Одна з версій свідчить, що слово «майдан» – монголо-татарського походження і означає «торговище», тобто площу, яка використовувалася для торгівлі. Його заселення почалося слов’янами. Розташоване за перевалом через Карпати, воно було відкрите для всіх кочівників, а тому і піддавалось їх частим нападам, і цілком можливо, що Майдан був якимось  торговим пунктом на торговому і транспортному шляху з Русі в Угорщину.

Одна з легенд розповідає, що село Майдан виникло дуже давно. Слов’яни, що жили по той бік Карпат, вели жваву торгівлю з невеликими селами, розташованими в долинах приток Тиси. В одному з сіл (Воловому) був великий торг худобою – волами. Дорога до Волового була неблизька і небезпечна. На спочинок, а часто й ночівлю зупинялися на майдані (невеликій площі) між високими горами. Тут люди побудували невеликі колиби для схову від дощу та холодного вітру. Біля них, згодом, оселилися перші слов’яни, які перейшли Карпати.

Друга легенда розповідає, що назва села Майдан походить від слів «май дале», адже слов’яни втікали від монголо-татарського нашестя далі в гори.

Отже, село Майдан виникло в долині двох річок Бистрої (тепер Ріка) та Голятинки. Та донедавна ніхто не знав, що воно із самого початку свого існування носило назву Борис-Полянка. Майданом село почало називатися із ХІХ ст. По цій долині проліг невдовзі і перший торговий шлях із Семиграддя (Трансільванія) і Дунайської низовини в Галичину через Ялинкуватський перевал. Минуло з того часу близько сто років, коли було прокладено другий торговий шлях через Вишківський перевал з боку Гали¬чини до Хуста. В останні роки ХVІ ст. значно пожвавилась торгівля на згаданій вище поляні чи полянці. Торгувати – значить отримувати прибуток – бариш. Слово бариш у перекладі з тюркської означає «давання», «подавання».

Очевидно, місцеві жителі за народні послуги, за користування торговою площею, отримували від торгівлі певну плату, і так тривало недовго. Скоро в ці краї примандрував якийсь чоловік, з дивною для тутешніх жителів назвою – Куж-бей. Поселився він за лісом, неподалік, у південно-східному напрямку від торговища.

Він побудував собі шатрове житло. Полював на дичину, обробляв шкури  та обмінював її з торгівцями на потрібні йому речі на торгівельній полянці. Та, довідавшись згодом, що торгівля на поляні ніким не контролюється, а прибуток від неї беруть тільки місцеві жителі, Куж-Бей вирішив встановити свою владу над торгівлею в долині Бистра. З того часу слово «бариш» набуло широкого вжитку серед людей. Кожен з торгівців знав, що не вибратись йому з цієї полянки, не сплативши бариш людині, зовнішній вигляд якої вселяв страх у кожного. Отже, полянка, на якій велась торгівля, з того часу стала називатися бариш-полянкою. Слово «бариш» у вимові та написанні зазнало змін у відповідності до слов’янської мови. Так виникла назва Борис-Полянка. А оскільки, слова «майдан» і «бариш» мають не тільки тюрксь¬ке походження, але й однакове лексичне значення, то для полег¬шення вимови місцеві жителі почали вживати саме «майдан». 

Більш детальну інформацію про село Майдан написав Володимир Посторонкін, емігрант з Курської губернії, вчите¬ль місцевої руської народної школи. В березні 1935 року він розпочав роботу над написанням «Хроніки села Майдан», в яких описано історію села 30-х років ХХ ст.

Марина Курин