Озима …картопля

Щоб мати ранній урожай, чимало культур висаджують восени

Напевно, всі знають, що в нас восени можна садити моркву, часник, цибулю-чорнушку, листові петрушку й салати, кочанні й крес-салати, шпинат, пастернак, щавель, буряк і кріп. Під снігом (або під шаром мульчі) вони благополучно перезимують і навесні підуть у ріст. Але останніми роками городники-ентузіасти на практиці перевірили, що озимою може бути й картопля.

Загалом плюси осіннього посіву овочів – весняна економія часу й можливість отримати ранній урожай. Мінуси теж є: не виключене дочасне проростання й загибель сходів. Треба також враховувати, що для підзимового садіння більше придатні легкі й окультурені ґрунти – глиниста земля ризикує запливти від дощів і погубити посіви. Оптимальна денна температура для посадки восени – плюс 3 – 5о, а вночі взагалі бажані заморозки. І важливо, щоб після цього не настав тривалий період потепління. Тепер конкретні поради щодо нетрадиційної озимої культури – картоплі.

Варіант перший: садимо картоплю в примерзлий ґрунт
 
Експеримент слід починати заздалегідь: за два тижні до приблизного часу посадки винесіть бульби на сонячне місце, щоб вони добре позеленіли – причому не тільки зовні, але й всередині. По-перше, такою збагаченою соланіном картоплею в ґрунті мало знайдеться охочих поласувати, а по-друге, вона менше піддається дії холоду. Зимостійкість підвищить і попіл – слід внести по склянці в лунку. З огляду на ймовірність того, що частина насіннєвого матеріалу за зиму загине, посадку можна зробити щільнішою: 50х20 см. Але це не обов’язково.  
Велике значення для зимівлі бульб у відкритому ґрунті має глибина їх розташування. Загорнуті мілкіше, ніж на 12 см, вони, як правило, промерзають, а якщо знаходяться під пластом землі в 20 – 30 см, то не можуть прорости або сходи з’являються ослабленими. Тому краще садити на глибину 12 – 20 см. Слід враховувати, що чим більші картоплини, тим товщий шар ґрунту можуть подолати пагони. Взагалі озима картопля безпроблемно вдається там, де сніговий покрив холодної пори року є значним і стабільним. На Закарпатті з цим, як відомо, не дуже складається – зміни клімату даються взнаки. Але наші город­ники виходять із ситуації.
Для посадки «крумплів» підбирають захищене місце біля паркану, кущів смородини чи аґрусу, але обов’язково таке, щоб на ньому не було застою талих вод. До роботи беруться, коли вранці земля трохи приморожується, а вдень відтає. Якщо земля глиниста, садити краще не на рівному місці, а на грядках. Ряди варто орієнтувати в напрямі з півдня на північ. Копають борозну потрібної довжини, на дно укладають органіку (краще перегній або перепрілу солому) з розрахунку близько відра на квадратний метр. Вона й землю удобрить, і підігріватиме землю. Про попіл ми вже згадували – його теж вносимо. Розкладають озеленену картоплю – як навесні, тільки непророщену. Потім загортають землею, зверху накидують дрібних гілок для дренажу, а вже на них – шар осінньої органіки висотою 30 – 40 см (адже вона ще усядеться). Згодяться листя, бадилля від гарбузів, трава, солома тощо. Зверху всю цю конструкцію слід накрити агроволокном. Дехто використовує поліетиленову плівку, та досвідчені господарі не радять – під нею все пріє. Утеплена таким чином грядка чекатиме весни.
А коли потепліє – знімаємо мульчу з нашої озимої картоплі й складаємо її на доріжках. Ставимо дуги з дроту (як варіант – дерев’яні опори) й накриваємо поверх них тим же агроволокном. Грядку знову потрібно замульчувати компостом – все це для кращого прогрівання ґрунту. Після того, як паростки сягнуть висоти 10 – 15 см, можна повернути раніше зняту мульчу на грядку або покласти нову.
На перший погляд здається, що весняна й зимова картопля сходять практично одночасно. Але коли на поверхні в останньої з’являються зелені листочки, під землею вона вже має добре розвинену кореневу систему. Паростки потужні, з хорошим імунітетом. Колорадський жук їх майже не чіпає. А урожай зазвичай дуже щедрий і ранній – якщо на початку грудня посадити, то в перших числах травня, а то й на кінець квітня, матимете молоду бульбу. До речі, скоростиглість – не єдина перевага осінньої посадки. Такі рослини краще використовують зимово-весняну вологу, встигають сформувати врожай раніше настання періоду спеки, закінчують ріст до появи фітофтори й практично не вимагають обробок від хвороб.

Варіант другий: цвітіння восени, картопля – навесні

Інший варіант дозволяє смакувати молодою картопелькою ще раніше – наприкінці березня чи на початку квітня. Для цього у серпні чи вересні на грядці, де росли скоростиглі овочі, готуємо місце під бульбу: ґрунт ретельно розпушуємо, робимо борозни завглибшки 20 – 22 см, я які вносимо добрива (мінеральні та органічні або виключно останні, якщо волієте обходитися без хімії), змішуємо з землею і все вирівнюємо. Потім знову нарізаємо борозни – вже посадкові, завглибшки зо 15 см. В них кладемо пророщені бульби або картопляну розсаду ранніх сортів. Садити треба в гребені, а сходи опісля підгортати, збільшивши гребені вдвічі. Все слід прорахувати таким чином, щоб рослини встигли відцвісти до настання відчутних холодів. Як тільки перші заморозки вдарять по бадиллі (або безпосередньо перед цим) – скошуємо його на висоті приблизно 10 см, підгортаємо. Зелень залишаємо тут-таки на валку, який зверху вкриваємо підручними засобами: листям, травою, соломою. А з настанням серйозних морозів найправильніше буде накинути ще й агроволокно. Як варіант можна додатково присипати посадки землею або снігом, постійно підкидаючи його, коли погода порадує. Таким чином рослини виявляються ніби в сховищі, де температура взимку не опускається нижче плюс 2 градусів. Розрахунок робиться на те, що за таких умов картопля продовжуватиме зростання – зі стебел триватиме відтік поживних речовин у бульби. Зробивши все це, навесні ви будете копати молоду картоплю в той час, коли всі тільки садитимуть.
Експериментуйте, враховуючи особливості конкретно вашої землі й мікроклімату!

До теми

Сівозміна актуальна й при осінньому садінні!

При підзимовій посадці не забудьте про сумісність культур: овочі, посаджені на одному городі восени й навесні, повинні поєднуватися один із одним. Картопля хоч і краще за інших переносить повторні й навіть беззмінні посадки, але, як будь-яка монокультура, створює найсприятливіші умови для прогресуючого накопичення хвороб і шкідників. Картопляна нематода, яка може повністю знищити врожай, в основному вражає бульбу якраз при беззмінному вирощуванні. Тож її варто чергувати з буряком, квасолею, цибулею, кукурудзою, морквою, огірками. Найкращим буває урожай картоплі після гірчиці й олійної редьки. А ось висаджувати її після пасльонових – томатів, перців та інших споріднених культур – не можна: одне сімейство має спільне захворювання, фітофтороз. Та якщо вирощувати бульбу після цибулі, часнику, моркви, буряка, салату, кропу – можна уникнути фітофтори.