Місця у Карпатах, де майже не ступає нога туриста (Фото)

Маршрут пролягає і через суперсекретний військовий об’єкт

За три дні мандрівники побували на вершинах вздовж українсько-румунського кордону, де майже не ступає нога туриста, відвідали покинуту станцію «Памір» і зруйновані австрійські кляузи на Білому і Чорному Черемошах.

У дизайнерів Сергія Чмелика, Сергія Валігури і фотографа Дениса Трофімова є традиція: щороку рушати в 4-5-денний похід Карпатами. При чому для маршруту обирають не надто популярні серед туристів важкодоступні верхів'я, здебільшого в прикордонній зоні.

Цьогоріч друзі вирішили побувати на «Памірі», або, як ще кажуть, «куполах». Це покинута в середині 90-их років унікальна радіолокаційна станція «П-40» на горі Томнатик. А звідти запланували дійти пройти верховинами вздовж кордону до гори Чивчин – найвищої гори Гриняво-Чивчинського масиву (1769 м).

Як розповів Сергій Чмелик, маршрут, звісно, попередньо продумали, але в поході вже вносили зміни. З Івано-Франківська виїхали в Кути, звідти в Чернівецьку область – до Путили, потім до Селятина, де зареєструвалися в прикордонників. Тоді – на таксі до села Шепіт. З Шепіта до вершини Томнатика, де розташований колись суперсекретний військовий об’єкт «Памір», дійшли за 5 годин. Заночували біля найбільшого купола.

Вранці рушили хребтом Яровиця до Перкалаби – це найпівденніший населений пункт Прикарпаття. Сьогодні тут мешкають лише чотири родини. 

Перейшовши річку Сарату, через Перкалабу вийшли Білим Черемошем до кляузи кронпринца Рудольфа – унікального шлюзу, за допомогою якого ще сотню років тому сплавляли ліс Черемошем.  

Далі – підйом на хребет Прелуки, ночівля на полонині біля гори Васильків.

Вранці лісник підказав коротку стежку на кляузу Балтагул (Балтагору). За словами Сергія, вони трохи блукали, але врешті вийшли правильно.

А вже верхів’ями Чорного Черемошу через полонину Балтагул добралися до самого кордону з Румунією.Того ж вечора дійшли до гори Лостун, з якої відкривається фантастична панорама на Чивчин і румунські Карпати.

Сонце сідає за Чивчин. 

Чивчин на світанку. 

«Місця цілком безлюдні (туристів не зустрічали, лише на «Памірі»), але прохідні. Краєвиди прекрасні, тому й тягне туди. Полонини і стаї під Чивчином давно покинуті, навіть для ночівлі придатних вже немає», - розповідає Сергій Чмелик.

Кордоном дійшли до гори Ледескул, а там пощастило зустріти лісника на Mitzubishi L200, завдяки якому заскочили в Буркут до легендарного джерела, а увечері вже були в Верховині.

Загалом, команда подолала 85 км за три дні. Харч у дорозі скромний: докупити по маршруту нічого не можна, а обтяжувати рюкзаки у далекому поході не варто. Тому – гречка плюс піджарка з сала і цибульки, консерви, огірки-помідори, печиво, родзинки. А головне – багато смачного чаю з назбираних тут же трав.

Кurs.if.ua