У закарпатських кар’єрах знаходять зуби акул

А у печерах – ікла гігантського ведмедя

Сьогодні небагато хто знає, що мільйони років тому територія сучасного Закарпаття була затоплена морем, яке проіснувало понад 100 мільйонів років. Як відомо з палеонтологічних досліджень, на території нашої області впродовж геологічних епох суша змінювалась морями, і навпаки. Море вперше затопило Закарпаття в палеозойській ері (~345 млн.р. тому) і проіснувало до кінця палеогеневого періоду кайнозою (~25 млн.р.тому), коли відбулося підняття Карпатських гір. Карпатське море було частиною потужного океану Тетис, води якого заливали теперішні території Європи. Океан простягався на тисячі кілометрів i затоплював територію сучасної Північно-Західної Африки, Південної Європи, Малої Азiї, Кавказу та Індокитаю. Реліктовими залишками цього океану, який зник під час тектонічних рухів та горотворчих процесів, тепер є басейни Середземного, Каспійського, Чорного та Азовського морів. Були періоди коли вершини Карпатських гір стирчали над морем у вигляді островів. Найвищим островом звичайно ж була територія сучасної гори Говерли.

За поширенням і будовою осадових порід вчені встановили географічні особливості басейну, його контури і будову морського дна. У вапнякових товщах сучасних Закарпатських кар’єрів досі зустрічається велика кількість відбитків на камені, або, навіть, справжніх решток морських організмів – коралів, морських лілій, різних черепашок, гігантських молюсків – аммонітів, які в діаметрі досягали 2 метри, белемнітів – повністю вимерлих організмів, – родичів кальмарів. Нещодавно з’явились більш сенсаційні знахідки – у камінні закарпатських кар’єрів знайшли навіть зуби акул Sphenodys longidens (див.фото). Щодо морської палеофлори, то на Закарпатті найчастіше знаходять відбитки морської лілії.

В Закарпатській області є два кар’єри, де є найбільше викопних решток тварин і рослин  – кар’єр села Приборжавське (Іршавський район), який закладено в гігантській брилі вапняків юрського віку та Новоселицький кар’єр (Тячівський район). Тут є як відбитки, так і спражні скам’янілі раковини та панцири гігантських організмів, які давно вимерли на нашій планеті. Найчастіше геологам, ентузіастам-палеонтологам вдається знайти на закарпатських кар’єрах головоногих молюсків аммонітів та белемнітів, які існували з девонського періоду до крейдового (400-100 млн. років тому).

Нажаль, на Закарпатті палеонтологія не розвивається, вчених-палеонтологів в краї не існує, втім, є геологи та працівники зоомузеїв, які допомогли інтернет-виданню «Час Закарпаття» скласти цілісну картину того, що відбувалося на цій території мільйони років тому та які морські та сухопутні тварини жили у той час на Закарпатті.

За словами геолога Закарпатської геологорозвідувальної експедиції Михайла Приходька, колись у складі ДП НАК “Надра України” “Західукргеологія“ існувала палеонтологічна група, але з припиненням фінансування, вона розпалася. Втім, закарпатські геологи і зараз інколи займаються роботою, яку мали б виконувати палеонтологи. Час від часу вони виїжджають на кар’єри та на інші місця залягання порід та досліджують доісторичні організми, які допомагають їм визначити вік порід, у яких вони знаходять ці організми:

«Найчастіше ми на Закарпатті знаходимо аммонітів, наутілусів, белемнітів, корали, морських їжаків, гастроподи, радіолярії, остракоди…Переважно знаходять морські організми невеликих розмірів, але зрідка зустрічаються справжні гіганти, до прикладу, аммоніти до 40 сантиметрів довжиною.

Втім і це ще не межа. Ці молюски можуть досягати до 2 метрів в діаметрі. Теоретично, у нас можна знайти і більш грандіозні знахідки. В Мармароському масиві  Закарпаття  є ранньопалеозойські кам’яні породи, де можна знайти навіть ракоскорпіона, довжина тіла якого досягала 4-х метрів, проте таких сенсаційних знахідок на Закарпатті ще не було. Втім, у нас є інші знахідки, якими можна пишатися. Це велика рідкість, але деколи в закарпатських кар’єрах можна натрапити на зуби акули Sphenodys longidens» (див.фото)», – розповідає закарпатський геолог.

Важко уявити собі, що колись на території Закарпаття плавали акули і гіганські молюски-аммоніти. Щодо останніх, то їх знаходять, як у вигляді зліпка зовнішньої сторони раковини, на мові палеонтологів це називають зовнішнім ядром, так і у вигляді зліпку з порожнини організму (внутрішнє ядро). Цікавим є те, що кам’яні породи, будівельні матеріали, деколи відправляють із заводів на місця будівництва прямо зі зліпками раковин в них. До прикладу, такий слід, якому більше 180 мільйонів років, можна сьогодні побачити на мраморній стіні київського метро «Університет».

На мраморі, який привезли сюди із Закарпаття, залишився слід раковини аммоніта. Уважні перехожі можуть любуватися цим дивовижним великим візерунком  у якому закладена довга і цікава історія, адже цей аммоніт, який тепер є усього лише відбитком у мраморі, мільйони років тому (у часи динозаврів) був живим організмом, який плавав на території Закарпаття.

На Закарпатті і в наш час знаходяться велетенські ядра – зліпки раковин аммонітів. До слова, ці знахідки – з каменю (сліди), адже за стільки багато років, раковина не могла зберегти властиві для неї елементи – хітин чи кальцит. Дуже рідко вчені натрапляють на справжні черепашки.

Вимерлі головоногі молюски жили не лише в Карпатах. Їх знаходять також на Прикарпатті та в Криму. За однією з версій вчених ці створіння могли загинути від всесвітнього катаклізму. Ймовірно, що причиною стала зміна клімату. Про те, як виглядали ці дивні істоти, можна здогадуватися тільки за цими скам’янілостями. Знайдені раковини та панцири молюсків від’єднують від іншого каміння методом припарування та відмивання. Лише після цього вони набувають гарного вигляду та кладуться в колекції, поповнюють фонди музеїв.

Різноманіття істот, які населяли прадавнє море, вражає. Усе це свідчать про те, що на більших глибинах давнього моря мешкали більш розвинуті тварини. Без сумніву, в наших краях водилися і морські динозаври – іхтіозаври, проте, можливо, тут їх було не так багато, тому знайти їх рештки – неймовірно складно.

Особливо цінною на Закарпатті вважається скам’яніла знахідка риби-тунця (Thunus stont), знайденої в околицях села  Верховина Бистра Велико-Березнянського району в 1968 році. Ця риба нині поповнює палеонтологічну колекцію Закарпатського краєзнавчого музею: «У відділі є 1500 палеонтологічних знахідок. Не всі вони із Закарпаття. Найціннішою є звичайно риба-тунець, яка водилася у наших краях 32 мільйони років тому Це є голотипний екземпляр (новий вид). Також у нас є багато аммонітів, різних молюсків, ріг гігантського оленя. Є цікаві знахідки із сусідньої – Івано-Франківської області, до прикладу, зуб мамонта» – розповідає Руслана Джахман, – завідувач відділу природи Закарпатського краєзнавчого музею.

Що ж коїлося на Закарпатті, коли води потужного океану Тетіс відступили і утворилася суша?  Це були часи палеогену, коли у краї було досить тепло, як і у всій іншій частині України. Вчені припускають, що в цей час тут навіть росли пальми, під якими ходили пращури сучасних слонів, коней, носорогів, тапірів, панд, гієн, ведмедів, оленів, кролів, зайців. Проте це були тварини значно більші за розмірами від нинішніх. Причина – великий рівень кисню в атмосфері у ті часи.

«Палеонтологія хребетних Закарпатської області є слабко дослідженою. Набагато краще вивчена викопна фауна безхребетних, особливо амонітів. Тим не менш, в музеях Закарпатської області є палеонтологічні знахідки сухопутних тварин, які можуть дещо розповісти про доісторичні часи території Закарпаття. Так, на Закарпатті знаходили кістки печерного ведмедя, гігантського оленя, гігантської панди (див. фото). Частина експонатів потрапила в Закарпатський краєзнавчий музей із колишнього Мукачівського музею відомого історика Тиводара Легоцького. До прикладу, плечова кістка печерної гієни. Найцікавішими і добре збереженими знахідками на території Закарпаття є кістки печерного ведмедя, здобуті в печері “Перлинна” (скеля Вів, с. Уголька, кількістю 20 шт.); кістки тарпана (пращура сучасного коня, 19 шт.), знайдені на лівому березі р. Уж; частина черепа з рогом та частина зламаного рогу гігантського оленя (Megaloceros giganteus), які здобуті у 1930 році поблизу села Бадалова Берегівського району у піщаних відкладах ріки Тиси. Є також в наших музеях експонати від наших сусідів  з Івано-Франківської області (зуб та уламки бивнів мамонта)», – розповідає старший лаборант зоологічного музею УжНУ Михайло Біланич. Отже, якщо мамонти ходили по Івано-Франківшині, то цілком можливо, що були вони і на закарпатській землі, проте їхні рештки на Закарпатті ще ніхто не знайшов.

Цікавими для науковців були гігантські олені, рештки яких знайдені на Закарпатті. Ця тварина мала розмах ріг до 4-х метрів. Олень-гігант жив на вологих лугах, оскільки через свої гігантські роги йому було дуже незручно, а деколи й небезпечно пересуватися лісом. Інші тварини – печерні гієни, жили на Закарпатті 500 тисяч років тому і вимерли 20 тисяч років тому. Вони харчувалися оленями, кабанами, зубрами і навіть первісними людьми. Траплялися і випадки каннібалізму серед гігантських печерних гієн. Ще один гігант, який жив на Закарпатті – печерний ведмідь – мав вагу 900 кілограмів, довжину тіла до 4-х метрів та наводив жах через свої розміри та гіганські ікла на людей, які в ті часи населяли Закарпаття. Щодо динозаврів, то ймовірно їхні кістки на Закарпатті ще ніхто не знаходив через те, що Україна в ті часи була затоплена водою. Знаходять в нашому краї і рештки тварин, які вимерли зовсім нещодавно – тур, зубр, дрофа.

В олігоцені (38-23 мільйони років тому) на Україні різко похолодало. Тропіки змінилися на хвойні дерева та степи. Теплолюбиві тварини почали відступати на південь. 2,5 мільйони років тому розпочався льодовиковий період: ліси зникли і багато древніх тварин вимерли від голоду та холоду. Проте саблезубі тигри, печерні ведмеді, печерні леви, мамонти та шерстисті носороги вижили завдяки теплій шерсті. Вимерли вони вже лише тоді, коли лід почав відступати – 10 тисяч років тому. З ними боролися за місце під сонцем первісні люди, які прийшли на територію Закарпаття з півдня і сходу приблизно 1 мільйон років тому.

Час Закарпаття