Як живописний витвір: в інтернеті опублікували старовинне зображення Рахова.

Місто Рахів розташоване у південно-східній частині Закарпатської області, в гірській улоговині на висоті 430 м над рівнем моря. Географічне положення, багата природа та гуцульська культура зробили Рахів одним із найвідоміших туристичних центрів регіону. У місті діє Карпатський біосферний заповідник, а також туристична інфраструктура - готелі, садиби.

Місто славиться тим, що його вважають географічним центром Європи. В Інтернеті з'явилися рідкісні архівні фотографії Рахова.

Походження терміна

Існує кілька народних версій походження назви міста. Згідно з однією з них, назва пов'язана з діяльністю опришків, які нібито "рахували" тут награбоване у багатіїв і ділили його між бідняками. За іншою - купці, що подорожували між Трансильванією, Угорщиною та Галичиною, зупинялися тут для підрахунку прибутків.

Рання історія

Перша письмова згадка про Рахів датується 1447 роком, хоча регіон був заселений раніше. Початково тут оселялися гуцули з Галичини, такі як Мельничуки та Ворохти. Вони вели традиційний для гірських районів спосіб життя: вівчарство, бджільництво, полювання, рибальство.

У 1241 році через Карпати пройшла орда хана Батия, спустошивши значну частину регіону. Угорське впливання на ці території посилилося лише у XIV столітті, зокрема із створенням Марамороського комітату. Проте місцева шляхта (кенези) довго зберігала автономію та власну культуру.

Рахів у контексті різних країн.

Після поразки під Могачем у 1526 році Угорщина втратила свою незалежність, і частина Закарпаття опинилася під контролем Османської імперії, тоді як інша частина потрапила до рук Габсбургів. У цей час активно розвивався опришківський рух, в якому брали участь і рахівчани. Вони воювали в рядах загонів таких ватажків, як Іван Пинтя, Федір Бойко, Олекса Довбуш та інших.

У 19 столітті, коли регіон став частиною Австро-Угорської імперії, сюди переселилися німецькі колоністи. Їхня присутність дала поштовх розвитку лісової промисловості. Значною подією в історії краю стало зведення залізниці в 1895 році.

У 1896 році Рахів набув статусу повітового містечка - центру Тисодолинянського повіту Марамороського комітату. Гербом містечка стала голова оленя, що перегукується з давнішою символікою - зображенням повнофігурного оленя з печаток XVIII століття.

Після розпаду Австро-Угорщини у 1918 році рахівчани приєдналися до визвольного руху за возз'єднання з Україною. 8 листопада 1918 року в сусідньому селі Ясіня проголошено Гуцульську республіку. 14 січня 1919 року її війська звільнили Рахів від угорської адміністрації.

У травні 1919 року місто було окуповане румунськими військами, а Гуцульська республіка припинила існування. Вже у червні 1920 року Рахів увійшов до складу Чехословацької республіки. У міжвоєнний період регіон розвивався як туристичний осередок.

У березні 1939 року місто стало частиною Карпатської України, але незабаром було захоплене угорськими військовими. У 1944 році Рахів був звільнений Червоною армією, а вже наступного року він увійшов до складу Української РСР.

Раніше OBOZ.UA висвітлював історичні пам'ятки Львова, що походять з 30-40-х років XX століття.