Віктор Бандурчин повідомив, що "Союз русинів-українців Словаччини" забезпечив культурну та гуманітарну допомогу українським біженцям - noviny.sme.sk

Пропонуємо вам ідею для нової теми, написання блогу або зв'язок із нашою редакцією за адресою: [email protected].

Не забувайте підписуватись на нас у соціальних мережах: Facebook | Instagram | Telegram

Віктор Бандурчин, заступник голови правління "Союзу русинів-українців Словацької Республіки" (СРУСР) та секретар "Європейського Конгресу Українців", глибоко пов'язаний з Україною, як кажуть, і серцем, і душею.

Його мама, яка передала синові пристрасть до України, з’явилася на світ у прикордонному селі Мирча Ужгородського району в Закарпатті, що межує зі Словаччиною. Пізніше українська мова та культура стали невід’ємною частиною його життя як у словацькій школі, так і в університеті.

Сьогодні Бандурчин представляє у Словаччині та ЄС організації, які надають культурно-гуманітарну підтримку для українців у Словацькій Республіці, особливо з початку повномасштабного вторгнення РФ.

Бандурчин отримав освіту в Філософському університеті Пряшева, де, серед іншого, поглиблював знання української мови та літератури. Сьогодні Пряшів відіграє важливу роль як центр української культури. Тут функціонує словацько-український інформаційний центр, який є основою для діяльності СРУСР.

Після 24 лютого 2022 року цей центр фактично перетворився на складову частину Координаційного центру для підтримки українських біженців. Разом із численними громадськими організаціями та ініціативами, тисячі українців отримували тут різнобічну допомогу. Як зазначає Бандурчин, двері центру залишаються відкритими для українців, які потребують допомоги чи консультацій.

Заступник голови Союзу, котрий також є досвідченим перекладачем українсько-словацької мови, поділився, що одразу після початку конфлікту активно долучився до ініціатив, які були створені для підтримки українців. Тоді через Ужгород проїжджали десятки тисяч людей, і необхідно було забезпечити їм допомогу в спілкуванні, а також організувати їх подальший виїзд до країн ЄС або поселення в самій Словаччині.

Коли кількість біженців тимчасово зменшилася, він почав активно брати участь у організації збору та доставки різних видів допомоги для України.

Найбільша концентрація автохтонного населення русинів-українців зосереджена на території Північно-Східної Словаччини, яка знаходиться на межі з Закарпатським регіоном України та Лемківщиною в Польщі. Ця етнічна група здебільшого мешкає в селах і містах сучасного Пряшівського краю, а також у Кошицях, Братиславі, Нітрі та інших населених пунктах Словаччини. Місто Пряшів традиційно виконує роль центру громадського, культурного, освітнього та релігійного життя русинів-українців у Словаччині.

"Під впливом процесів асиміляції чисельність українців у Словаччині невпинно зменшується. У 1846 році кількість русинів становила 187 321, тоді як за даними перепису 2011 року їх налічувалося вже лише 40 912 осіб (разом з українцями). За попереднім переписом у 2021 році, близько 9,5 тисяч осіб зареєструвалися як українці, а понад 23 тисячі – як русини", – зазначає Бандурчин.

У найбільш представницьку організацію цих меншин у Словаччині "Союз русинів-українців Словацької Республіки" Віктор потрапив 16 років тому у 2008-му. А з 2013 року є заступником голови правління союзу.

Ця організація складається з шести регіональних рад, які розташовані в Старій Любовні, Свиднику, Бардейові, Гуменному, Кошице та Пряшеві. За словами Бандурчина, наразі в Союзі русинів-українців Словацької Республіки налічується приблизно 200 активних членів.

"СРУСР стоїть осторонь політики та політичних процесів. Ми, в основному, допомагаємо у реалізації прав русинів-українців на історично даний спосіб життя, власну культуру, вживання материнської мови та власну самобутність. Допомагаємо розвитку національного шкільництва та збереженню східного церковного обряду. Однак, СРУСР продовжує вважати ненауковою та історично необґрунтованою проблемою поділу згаданих національностей на дві групи та виступає за вживання української літературної мови в школах та закладах культури на території компактного проживання її представників", -- пояснив Віктор Бандурчин.

Це не означає, що ми не відчуваємо співчуття до України в зв'язку з жахливими подіями, що тривають там вже третій рік... Проте, основна мета СРУСР полягає в культурно-просвітницькій діяльності. Ми, зокрема, видаємо двотижневик "Нове життя", дитячий журнал "Веселка" та інші неперіодичні видання. Щороку організовуємо кілька центральних заходів, а також безліч регіональних і місцевих культурних подій, які збирають тисячі українців і русинів у Словаччині. Найзначнішими з них є Свято культури русинів-українців у Свиднику, Фестиваль драми та художнього слова імені Олександра Духновича в Пряшеві, Фестиваль фольклору в Камйонці, Фестиваль духовної пісні в Снині, а також огляд народних пісень "Маковицька струна" в Бардейові та Пряшеві, та інші заходи, -- підкреслює пан Бандурчин.

Пан Віктор каже, що СРУСР, нині відкритий для українців, які проживають у Словаччині.

"Рідна культура і мистецтво" -- це своєрідний ген, це ключ, який відкриває серця людей до прадідівських традицій, пісень та звичаїв. Ми ж нашій організації намагаємося робити все можливе, аби цей ген жив, розвивався і допомагав тим, хто його найбільше потребує у такий непростий час", -- додав Бандурчин.