Ветеранський туризм у Закарпатті: баланс між доброзичливістю та структурними перешкодами.

Як регіон цього літа приймає захисників та чому інфраструктура не встигає за соціальним запитом

Закарпаття продовжує бути одним із ключових рекреаційних центрів України. Але чи готові популярні курорти, історичні об'єкти та місцеві підприємства приймати військових, які потребують не лише відпочинку, а й фізичного і психологічного відновлення?

Які знижки пропонують ветеранам та членам їхніх родин, чому деякий приватний бізнес відміняє ветеранські бонуси через махінації учасників туристичного ринку, як регіон долає виклики безбар'єрності та інтегрує у свій туристичний і оздоровчий простір військових - про все це розповідаємо в дайджесті Укрінформу.

БАСЕЙНИ, НАЦПАРКИ ТА ЗАМКИ: ДЕ ЧЕКАЮТЬ НА ЗАХИСНИКІВ

Закарпаття залишається популярним напрямком для літнього відпочинку, приваблюючи туристів завдяки своїм водним атракціям та гірським пейзажам, зазначає Олександр Коваль, експерт у сфері регіонального туризму та доцент кафедри туризму УжНУ. Місцеві підприємці виявляють підтримку військовим, пропонуючи значні знижки на проживання — від 20% до 50% в залежності від типу закладу. Більшість великих курортних комплексів, оснащених термальними, мінеральними або звичайними басейнами, запровадили спеціальні умови для учасників бойових дій (УБД), які зазвичай включають знижку в 50%. Наприклад, у одному з термальних комплексів на Хустщині ветерани можуть насолоджуватися послугами за символічну ціну — лише 100 гривень за день. Хоча іноді пільги також надаються найближчим родичам військових, як-от дітям, в окремих випадках — дружинам чи чоловікам, знижки на харчування для військових у регіоні, на жаль, практично не існують, додає Коваль.

Він підкреслює, що музеї Закарпаття стали унікальною та дієвою платформою для соціалізації і психологічного відновлення ветеранів.

Адміністрації культурних закладів виявляють особливу підтримку до військовослужбовців. Наприклад, у замку "Паланок" у Мукачеві, Ужгородському замку та Закарпатському музеї народної архітектури та побуту (скансен) ветерани можуть відвідувати ці місця безкоштовно. За статистикою, інтерес до такого заходу величезний: протягом перших шести місяців 2026 року провідні музеї регіону безкоштовно прийняли 25,5 тисячі учасників бойових дій, їхніх родин та сімей загиблих героїв, - зазначає Олександр Коваль.

Очільниця Управління туризму та курортів Закарпатської ОВА Мар'яна Готра додає, що ветеранам із родинами варто розглядати для відпочинку також нацпарки. Їх на Закарпатті чотири: Ужанський, Синевир, Зачарований край та Карпатський біосферний заповідник.

Як організувати свій відпочинок та куди вирушити?

Завдяки зусиллям Департаменту соціального захисту населення, Управління туризму та курортів Закарпатської ОВА, а також місцевих санаторіїв і баз відпочинку, у 2025-2026 роках було залучено кілька закладів регіону для реабілітації військовослужбовців, які надали безкоштовні путівки для них та їхніх родин. Важливо зазначити, що до цієї ініціативи також приєднуються об'єкти розміщення. Наприклад, один з готелів у Синевирі нещодавно безкоштовно розмістив захисників. Інший заклад у цій же місцевості пропонує військовим і їхнім сім'ям 50% знижку на проживання. Сім'ї мають можливість відвідувати спа-зону, насолоджуватися карпатськими чанами, користуватися мінеральною водою з джерела, а також брати участь у сімейних майстер-класах (гончарство, сироваріння, арт-терапія) і кінних прогулянках, - додає пані Готра.

У той же час, вона підкреслює, що відповідно до регіональної програми "Захист", військовослужбовці та їхні родини можуть отримати компенсацію витрат на санаторно-курортне лікування терміном до 14 днів. Сума відшкодування складає 1,5 тисячі гривень за ліжко на добу для дорослих та 750 гривень за ліжко на добу для дітей у санаторіях Закарпатської області.

Наразі вісім закарпатських санаторіях працюють за цією програмою, повідомила вона.

Управління туризму рекомендує військовим звертатися за порадами до Управління з ветеранської політики Закарпатської ОВА перед організацією свого відпочинку. Там вони отримають необхідні рекомендації та підтримку в плануванні свого дозвілля.

У Туристичному управлінні повідомили, що міжнародні фонди та волонтерські організації час від часу влаштовують безкоштовні сімейні табори для військовослужбовців і їхніх близьких. Ці заходи поєднують легкий відпочинок у горах з можливістю психологічної розрядки для всієї родини в атмосфері підтримки та спільності.

МАХІНАЦІЇ НА ПОСВІДКАХ УБД - І ВІДМІНА "БОНУСІВ"

Що стосується сектору бізнесу, то у "ветеранському туризмі" кожен відпочинковий комплекс самостійно формує правила гри, наголошує Олександр Коваль.

Він додає, що програми лояльності в закарпатських закладах туризму розраховані як на чинних військових, так і на демобілізованих ветеранів, а також на вдів та дітей-сиріт (наприклад, один із рекреаційних термальних комплексів у Берегові системно працює саме з родинами захисників).

Однак не обходиться і без неприємних ситуацій. Один популярний термальний курорт, який раніше пропонував знижку 50% для учасників бойових дій, змушений був скасувати або ж скоротити свої програми через звичайні зловживання з боку недобросовісних туристичних агентств. Існував випадок, коли приватні особи, прикриваючись ветеранськими групами, організували комерційні туристичні поїздки до цього комплексу, - поділився Олександр Коваль.

ІНФОРМАЦІЙНА ПУСТКА - БАР'ЄР ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ

Інша серйозна перепона для ветеранів, наголошує Коваль, - інформаційний вакуум.

У Закарпатті досі відсутня єдина інтегрована туристична платформа, де ветерани, що планують свій відпочинок, могли б знайти всі актуальні пропозиції, знижки та програми реабілітації. Наразі військовим доводиться самостійно шукати цю інформацію, переглядати численні вебсайти та з'ясовувати деталі вже на місці. Це займає багато часу, який можна було б витратити на відновлення, - зазначає пан Коваль.

Крім того, він підкреслює, що цей регіон є логістично ускладненим та дорожчим у порівнянні з сусідніми територіями через особливості транспортування.

Незважаючи на наявність потягів, у розпал літнього сезону квитки розкупляються дуже швидко, і військовим, які мають короткі відпустки, часто виявляється складно добратися до області. Ситуація з цінами також викликає занепокоєння. Закарпаття пропонує приблизно 7 тисяч місць у преміум-класі, проте їх вартість досить висока — від 150 до 200 євро за ніч. Водночас регіону катастрофічно бракує розвитку доступного та якісного бюджетного житла, яке б відповідало потребам ветеранів, - зазначає Коваль.

Він додає, що іще одним важливим фактором для ветеранського туризму є питання тиші та спокою у закладі відпочинку.

У цьому контексті однією з ключових переваг карпатських локацій є їхня ізоляція від галасливих автомобільних шляхів та наявність закритих приватних територій. Однак, на практиці ветерани іноді стикаються з внутрішніми суперечностями, коли в межах одного комплексу співіснують потреби у спокої та гучні розваги інших відпочивальників — такі як дискотеки біля басейнів або шумні вечірки в барах. Тому я рекомендую, плануючи відпочинок, враховувати цей аспект і, наприклад, обирати не вихідні, коли в закладах відпочинку більше шуму, а будні дні, — радить пан Коваль.

Перешкоди безперешкодності

Разом із тим, і експерт туристичного ринку, і Управління туризму та курортів зауважують, що наразі найбільш затребуваним і системним напрямком на Закарпатті в сенсі "ветеранського туризму" залишається класичне санаторно-курортне лікування. Область володіє потужною медичною базою та унікальними мінеральними джерелами. Тут функціонує понад десять профільних санаторіїв, які пропонують спеціалізовані оздоровчі пакети для ветеранів відповідно до різних груп захворювань.

Паралельно розвиваються ініціативи громадських організацій. Вони створюють сімейні табори, де через природу, історію та гастрономію Закарпаття допомагають родинам військових пройти психологічну адаптацію. Такі проєкти для підлітків активно підтримує і Закарпатська ОВА.

Ветеранський туризм стикається з серйозною проблемою: відсутністю адаптованої інфраструктури. Навіть найбільш знакові архітектурні пам'ятки, такі як замки в Ужгороді та Мукачеві, не можуть запропонувати зручні умови для людей з обмеженими можливостями через свій статус охоронюваних об'єктів. Впровадження сучасних рішень, як-от пандуси чи підйомники, вимагає збереження історичного вигляду, що ускладнює процес і потребує значних фінансових вкладень, а також спеціальних державних ініціатив, - зазначає Коваль.

З іншого боку, спостерігається явний саботаж з боку нової компанії.

У Ужгороді з’являються нові комерційні заклади, які були зведені відповідно до сучасних стандартів безбар'єрності. Проте, через недостатній контроль, корупційні угоди між архітекторами та нехтуванням законом, у цих місцях все ще можна зустріти заїзди з високими порогами та відсутніми інклюзивними вбиральнями, - зазначає експерт.

Зі свого боку Мар'яна Готра зазначає: попри те, що досить багато закладів пропонують відпочинок для ветеранів та членів родин, у регіоні бракує спільних сімейно-орієнтованих анімаційних програм, спрямованих на відновлення родинних зв'язків після розлуки через війну.

Незважаючи на активний розвиток ветеранських ініціатив у Закарпатті, які спрямовані на відпочинок та дозвілля для військових, у цій сфері все ще відчувається нестача системного підходу, доступності для людей з обмеженими можливостями в віддалених районах, а також необхідної інфраструктури та варіантів для сімейного відпочинку. Ветеранам, які використовують інвалідні візки або мають ампутації, надзвичайно складно знайти повністю пристосоване житло. Навіть якщо у санаторії є безбар'єрні номери, часто відсутні послуги адаптованого транспорту (з підйомниками) для перевезення з вокзалів Ужгорода або Мукачева до гірських курортів, - зазначає вона.

Керівниця Управління зазначає, що деякі термальні басейни та традиційні карпатські чані не призначені для військових з травмами опорно-рухового апарату або ампутаціями. Крім того, тут відчувається нестача спеціалізованих підйомників для спуску у воду та належно обладнаних роздягалень.

БОГРАЧ-РЕТРИТИ І ТИСОЮ: ЯК ВЕТЕРАН СТАНОВИТЬСЯ ГІДОМ ДЛЯ ІНШИХ ВЕТЕРАНІВ

Цікаво, що на Закарпатті деякі ветерани облаштовують власний туристичний бізнес, орієнтований саме на військових та їхні родини. Так зробив Олександр Холод - військовий капелан, який запустив свій туристичний проєкт: влаштовує для побратимів кулінарні церемонії, сплавляє їх рафтом по Тисі та водить у гори. Заснувавши власну справу, Олександр намагається допомогти побратимам "перемкнутися" та знайти душевний спокій, якого так бракує після фронту.

Капелан, який розпочав свій туристичний проєкт у 2019 році після участі в АТО/ООС, знову мобілізувався до Збройних Сил України після початку повномасштабного вторгнення. Протягом усього терміну служби він виконував обов'язки штатного капелана в 5-му окремому стрілецькому батальйоні. Цей цінний досвід став основою для його подальшої цивільної ініціативи. Олександр також є активним членом Християнської служби порятунку — популярного міжконфесійного братства капеланів, яке спеціалізується на наданні психологічної підтримки військовим.

Демобілізувавшись, ветеран вирішив поєднати свою пристрасть до подорожей із соціальною місією. Так народилася ініціатива рекреаційних виїздів для військових.

- Утім, організувати такий відпочинок - справа не з легких, особливо коли йдеться про військових із важкими пораненнями. Нещодавно до мене звернулися місцеві ветерани, нам вдалося здійснити вихід на полонину Руна. У цю мандрівку захисники вирушили разом зі своїми родинами. Спільне подолання гірських стежок неймовірно зближує та повертає відчуття сімейного затишку. Зараз готую новий вихід на природу, цього разу спеціально для бійців із ампутаціями, - каже Олександр Холод.

Він ділиться, що окрім високогірних походів шукає простіші, але не менш ефективні способи релаксації неподалік від Ужгорода.

Холод налагоджує співпрацю з власниками приватних водойм та рибних ферм, щоб військові могли відпочити на березі, насолоджуючись тишею та риболовлею. Проте організатори стикаються з серйозними проблемами інфраструктури: бійцям на інвалідних візках надзвичайно важко дістатися до води. У таких ситуаціях особливо важливу роль відіграють волонтери, які буквально на руках допомагають військовим добратися до берега.

Ще один з напрямків діяльності Олександра – відвідування військового шпиталю. Він організовує для поранених своєрідний кулінарний ретрит, намагаючись підняти їм настрій. Ветеран особисто приходить на територію закладу та готує для них традиційний бограч на відкритому вогні. Дехто з бійців із задоволенням приєднується до процесу і охоче спілкується, тоді як інші спочатку скептично ставляться до ідеї: кожен потребує індивідуального підходу. Проте врешті-решт гаряча закарпатська страва та щирі розмови роблять свою справу.

Олександр зізнається, що сьогодні його діяльність важко назвати класичним бізнесом, який би приносив прибуток.

Це, перш за все, соціальна діяльність. Комерційних запитів у мене небагато. Ветерани нечасто мають можливість відпочивати: більшість чоловіків знаходяться на передовій, а їхні дружини зазвичай не бажають вирушати у відпустку без них. Тих, хто приїжджає на короткі перерви, важко "зловити" для подорожі. Часто у самих військових немає коштів на відпочинок, тому я постійно активно шукаю спонсорів для таких ретритів: звертаюся за допомогою до благодійних організацій та волонтерів. Фінансова сторона проєкту є досить складною: організація одного дня відпочинку обходиться від тисячі гривень на людину, не враховуючи витрати на харчування, - зазначає він.

Якщо планується кількаденна поїздка з проживанням, пан Олександр домовляється про співпрацю з місцевими хостелами, які роблять суттєві знижки.

Інформацію про свій проєкт поширює здебільшого через капеланську мережу та перевірене "сарафанне радіо". Нещодавно капелан виграв грант від Українського ветеранського фонду (УВФ), завдяки цим коштам він планує придбати пасажирський бус, щоб не залежати від перевізників та самостійно доставляти ветеранські групи до цікавих куточків Карпат.

Власне, попри очевидну солідарність закарпатського бізнесу та успіх локальних волонтерських ініціатив, ветеранський туризм у регіоні досі тримається переважно на ентузіазмі окремих людей і стикається з серйозними системними викликами.

Відсутність єдиного інформаційного ресурсу для військовослужбовців, значний дефіцит доступного житлового фонду, а також логістичні складнощі і невідповідність більшості рекреаційних зон та пам'яток потребам поранених бійців залишаються основними перешкодами для повноцінного відновлення захисників. Закарпаття володіє винятковими можливостями для реабілітації, але без розвитку безбар'єрної інфраструктури, адаптованого транспорту та запровадження професійних менеджерів для ветеранів у закладах відпочинку, регіон продовжуватиме стикатися з проблемою, коли бажання підтримати ветеранів переважає реальну здатність інфраструктури їх прийняти.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото з особистого архіву Олександра Холода та фейсбук-сторінки Ужгородського замку