У Долині планують відновити видобуток солі.

У 2026 році в Долині планується початок будівництва заводу з видобутку солі та відновлення старих шахт для отримання розсолу. У цьому процесі братимуть участь компанія "Фінекс-капітал" у партнерстві з фірмою "Планета комфорт", котра отримала ліцензію на видобуток корисних копалин від Держгеонадр.

Підприємство також планує купити сторічні будівлі солевиварювального заводу в місті та зробити його туристичною атракцією. Наразі приміщення перебувають у власності Фонду держмайна України. Про це повідомляє Суспільне.

Засновник компанії "Фінекс-капітал" Ігор Когут зазначив, що шахта "Барбара" є найстарішою в Долині. У минулому вона слугувала для видобутку розсолу, який використовували для виробництва солі. Останній раз її експлуатували в промислових масштабах у 1990-х роках.

Ігор Когут хоче реконструювати шахту та відновити видобуток там, а також на інших копальнях, які є у Долинській громаді. Він вважає можливим і побудову нових шахт. Робитиме це на основі партнерства з фірмою "Планета комфорт", яка через аукціон купила спеціальний дозвіл на користування надрами Долинського родовища.

На території Долинського родовища функціонувало три шахти: "Новичка", "Одиниця" та "Барбара". Шахта "Новичка" безповоротно втрачена через початок процесу вилуговування в радянський період. Це призвело до осідання ґрунту, зниження рівня землі та затоплення місцевості. Шахту "Одиниця" вдалося виявити, проте її стан залишає бажати кращого, і її необхідно буде відновити, -- ділиться Ігор Когут.

У відповідь на запит інформаційного характеру від Суспільного, голова Державної служби геології та надр України Олег Гоцинець розповів, що аукціон пройшов 15 березня 2023 року. З початковою вартістю 762 88 гривень 86 копійок, компанія "Планета комфорт" отримала дозвіл на користування ресурсами Долинського родовища за 8 555 556 гривень. Даний дозвіл діятиме до травня 2043 року.

Засновник компанії "Фінекс-капітал" Ігор Когут каже, що шахти працюватимуть так: розсіл підніматимуть на поверхню помпами, перевозитимуть на завод, де його відстоюватимуть, очищуватимуть і виварюватимуть сіль. Цей проєкт уже пройшов громадські слухання.

Зведення заводу, а також процес очищення та підготовки свердловин планують розпочати влітку 2026 року. На даний момент ведуться переговори з міською адміністрацією Долини щодо вибору енергоефективної місцевості для реалізації проекту.

Нам було надано спеціальний дозвіл на видобуток розсолу, що дозволяє видобувати до 269 кубічних метрів щодня. Якщо взяти до уваги вміст солі в розсолі, який становить приблизно 318-325 грамів на літр, ми можемо отримати близько 30 тисяч тонн солі на рік. Але більш реалістичний прогноз складає близько 15 тисяч тонн. Ми вже провели необхідні дослідження, обрали ефективний метод очищення від заліза та досягли вражаючих результатів. Тепер плануємо виробляти сіль вищої якості, -- зазначає Ігор Когут.

Ознайомтеся також із: Прикарпатськіми куточками. Долина зароджувалася з солі.

Він зазначив, що в Україні планується реалізація солі, оскільки країна імпортує значні обсяги цього продукту.

Згідно з інформацією Держгеонадр України, на 1 січня 2025 року спеціальні дозволи на видобуток кам'яної солі є у компаній, що працюють на Артемівському та Слов'янському родовищах у Донецькій області, на Тереблянському родовищі в Закарпатті, а також на Губицькому і Дрогобицькому родовищах у Львівській області. Проте наразі видобуток солі здійснюється лише на Дрогобицькому родовищі, де працює державне підприємство "Дрогобицький солевиварювальний завод".

У громаді все ще існує солеварний завод, зведений на початку XX століття, однак на сьогоднішній день він перебуває в занедбаному стані і не функціонує, зазначив міський голова Іван Дирів. Цю будівлю контролює Фонд державного майна України.

Ми намагалися повернути цей об'єкт з державної власності у громаду, щоб зберегти елемент нашої культурної спадщини та відновити видобуток солі, адже це частина нашої історії. Тому ми подали заявку на проєкт Українського культурного фонду, метою якого є консервація, збереження та реставрація цих будівель. На жаль, до сьогоднішнього дня держава не змогла ані передати, ані надати в оренду, ані продати цей об’єкт, — ділиться міський голова.

Науковий співробітник Долинського краєзнавчого музею Тетяни й Омеляна Антоновичів "Бойківщина" Іван Матіїв розповідає, що цей завод має площу 15 гектарів. Його збудували замість дерев'яного, що згорів. Він виготовив першу продукцію у 1902 році, останню -- у 1994. У музеї зберігають топку солі з дерев'яної солеварні, а також кілька цеглин, черепицю та кахель від печей цього заводу.

Ці будівлі існували ще десять років тому. В їхніх стінах були вікна і двері — все на місці. Потрібно було лише зробити невеликий ремонт, і їх можна було б використовувати. Зараз же стеля провалилася, а все навколо руйнується. Одним словом, ситуація критична, — зауважує Іван Матіїв.

Заступник голови Фонду державного майна України Ігор Тимошенко каже, що солевиварювальний завод у Долині готують до продажу на аукціоні. Наразі шукають нового керівника комбінату, який займатиметься підготовкою документів.

Стан об'єкта -- напівзруйнований. Від деяких споруд залишилися лише фрагменти. Це не заважає процесу приватизації, однак завод не функціонує. На території розташовано 68 нерухомих об'єктів: переважно одноповерхові, але є й можливі двоповерхові будівлі. Серед них 11 об'єктів житлового фонду. Зрозуміло, що ми не будемо виставляти на торги, якщо там проживають люди. Житлові приміщення необхідно виключити з приватизаційного списку, -- зазначає Ігор Тимошенко.

Ігор Когут говорить, що його компанія має намір придбати старий солевиварювальний завод у Долині, щоб зробити його туристичною атракцією. Для нового заводу поки ще обирають місце.

Ми прагнемо зберегти ці споруди. Хоча це вимагатиме значних фінансових інвестицій, я вірю, що з часом ми зможемо уповільнити їхнє руйнування і розпочати процес відновлення, -- зазначає бізнесмен.

Ігор Тимошенко, заступник голови Фонду державного майна України, зазначає, що незважаючи на свою понад столітню історію, завод не отримав статусу архітектурної пам’ятки. Це означає, що після приватизації новий власник не матиме жодних обмежень у використанні цього майна.