У цьому місті мешкають найсумлінніші працівники. Проте, не багато хто знайомий з істинним походженням його назви.

Протягом багатьох років мешканцям пояснювали, що назва міста походить від млина.

Місто Мукачево знаходиться на перетині відрогів вулканічних Карпат і Закарпатської рівнини. Воно займає значну, густо забудовану площу уздовж річки Латориця. До обласного центру Закарпаття – Ужгорода – всього 42 кілометри.

"Телеграф" вирішив поділитися історією назви міста, яке має давнє минуле та багатий культурний спадок.

Згідно з однією з теорій, назва цього міста виникла від праслов'янського терміна "мука́", що перекладається як "борошно". Легенди свідчать, що на річці Латориці розміщувався водяний млин, де здійснювалося перемелювання зерна, а отримане борошно продавалося.

Історик Олексій Філіппов зазначає, що протягом тривалого часу вчителі загальноосвітніх шкіл намагалися донести до мукачівських учнів, що назва їхнього міста нібито має коріння в словах "мука́". Ці науково-методичні рекомендації для педагогів розроблялися авторитетними вченими, зокрема професорами університетів. Закарпатські дослідники, у свою чергу, запозичили ці "фантастичні історії" від своїх попередників, зокрема чеських і словацьких етнографів, які під час польових досліджень у 1920-1930-х роках записували народні легенди, почуті від простих місцевих селян.

Протягом багатьох століть це місто було частиною Австро-Угорської імперії і носило ім'я Munkacs, що в перекладі означає "робітник" або "працьовитий".

У латиномовному літописі Gesta Hungarorum, що датований кінцем XII - початком XIII століття, вперше згадується Мукачево. У тексті зазначено: "Поселення, яке першим зайняли угорці, отримало назву Muncas, адже їхній шлях сюди був сповнений великими труднощами, і вони давно прагнули потрапити на цю землю".

Аж до початку ХХ століття місто мало цю назву, яка час від часу незначно змінювалась та потім поверталась знову.

У березні 1919 року в місті проголосили радянську владу, а вже через місяць його окупували румунські війська. За Сен-Жерменським договором від 10 вересня 1919 року Підкарпатська Русь (так називалась нинішня Закарпатська область) увійшла до складу Чехословацької республіки на правах автономного краю.

Нова влада розпочала великий процес перейменування міст і сіл відповідно до слов'янських традицій. Серед інших ініціатив була спроба змінити назву міста над Латорицею на "mesto Mukac", що передбачало видалення літери "н". У чеській мові це слово перекладається як "болотна жаба". Як вказує Філіппов, у 1920 році навіть була виготовлена спеціальна печатка з цією назвою, але зрештою її відкинули.

З 1924 року печатка Мукачева, що містила герб святого Мартіна, єпископа Турського, була оформлена трьома мовами: чеською, російською та угорською. У той же час, жителі міста у повсякденному житті використовували ту назву, яка, на їхню думку, була найбільш зручною.

У часи Другої світової війни, в період угорського правління з 1938 по 1944 рік, населені пункти отримали свої назви з часів князівства, і Мукачево знову стало відомим як Мункач.

У 1945-1946 роках територію колишньої Підкарпатської Русі, вже під назвою "Закарпатська Україна", відповідно до угоди між Радянським Союзом і Чехословаччиною включили до складу УРСР. Саме тоді назву міста над Латорицею зафіксували у формі "Мукачів", тобто як іменник чоловічого роду.

У 1947 році Рада Міністрів Української РСР випустила довідник під назвою "Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ", в якому вперше було зафіксовано новий варіант написання назви міста з закінченням на "е" — Мукачеве.

А у травні 2017 року назва міста була офіційно змінена з Мукачеве на Мукачево. Такі зміни було зроблено через традиції Закарпатського краю, де назви більшості населених пунктів закінчуються на "о".

Звернімо увагу на те, що в Україні існує безліч географічних назв, чия етимологія може спочатку здаватися загадковою, але насправді приховує захопливу історію. Одним з таких прикладів є невеличке містечко Ківерці, розташоване у Волинській області.