Соціальна нерівність у гірських громадах: чому внутрішньо переміщені особи не отримують потрібні виплати?

Снимок: Роман Балук

На жовтень 2024 року у гірських районах проживають 70 665 осіб, які мають статус внутрішньо переміщених осіб, і більшість з них мешкає тут вже понад шість місяців. Цю інформацію надає ДП "Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України".

Кількість населених пунктів зі статусом гірських у західних регіонах України є наступною: Івано-Франківська область -- 242, Закарпатська область -- 214, Львівська область -- 196, Чернівецька область -- 64.

Яка значимість гірського статусу?

Варто зазначити, що згідно з українським законодавством "Про статус гірських населених пунктів в Україні", право на соціальні гарантії як мешканець гірської території можуть отримати особи, які відповідають наступним критеріям:

постійно проживає на території гірського населеного пункту; постійно працює на території гірського населеного пункту (навіть якщо підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського, але мають філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи і робочі місця в гірських населених пунктах); навчаються на денному відділенні у навчальному закладі, який знаходиться у гірському населеному пункті; окремим особам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям віднесення населених пунктів до гірських та особам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об'єктах, що розташовані поза межами гірських населених пунктів. Які переваги дає гірський статус

Пенсії, стипендії та всі категорії державної фінансової допомоги зростають на 20%. Тарифні ставки та зарплати співробітників підвищуються на 25%, якщо їх робоче місце знаходиться в населеному пункті, що має статус гірського.

Яка суть проблеми?

На сьогоднішній день спостерігається правова суперечність у випадку паралельного використання Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" і Порядку, що регулює оформлення та видачу довідки про взяття на облік ВПО.

Суть проблеми полягає в тому, що термін "постійне проживання" не має чіткого визначення, і місцеві органи влади часто розглядають його лише через призму реєстрації, ігноруючи реальне місце перебування особи.

Зазначу, що така ситуація порушує вимогу "якості закону", що передбачена Європейською конвенцією з прав людини. У випадках, коли є кілька тлумачень норм, закон має застосовуватись у спосіб, найбільш сприятливий для особи.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", документ, що підтверджує взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, свідчить про її місце проживання під час існування обставин, що стали причинами для внутрішнього переміщення.

Що я, як Омбудсман України, хочу підкреслити? Необхідно звернути увагу на законопроєкт №13237, який був представлений 30 квітня 2025 року, що стосується "Соціального захисту осіб, які проживають та навчаються в гірських населених пунктах, що потребують додаткової підтримки". Цей документ має суттєве соціальне значення, оскільки його ухвалення сприятиме вирішенню проблеми нерівного доступу до соціальних гарантій для внутрішньо переміщених осіб у гірських районах.

Закликаю внутрішньо переміщених осіб звертатися до органів місцевого самоврядування, Центрів надання адміністративних послуг, а також до сільських, селищних чи міських рад, які мають повноваження ухвалювати рішення щодо надання відповідного статусу. Наявність довідки про взяття на облік ВПО слугує підтвердженням фактичного місця проживання особи.

Уряд затвердив новий порядок компенсації комунальних послуг для закладів, де розміщуються переселенці