Шукати вітер у горах. Що коїться на полонині Руні?

Першим вирушив.

Важка техніка прибула на полонину в квітні цього року з метою викопування котлованів та закладання перших чотирьох фундаментів для вітрових установок. З того часу на території Руни вже зведено два з них, а роботи на третьому майданчику тривають, незважаючи на те, що активісти вважають їх незаконними. Але про це ми ще поговоримо.

Фото: з fb-сторінки Save Пікуй Будівельний майданчик на полонині Руна.

Компанія "Вітряні парки України", яка власне реалізує проєкт, має портфель вітропарків на півдні та сході країни, частина з яких опинилась на тимчасово окупованих територіях. У 2023-му вони почали релокацію свого заводу з Краматорська в Закарпатську область, де запустили виробництво башт, лопатей та збірку гондол. Як зазначили в Асоціації вітроенергетики України, наразі це єдина компанія, яка інвестує не тільки у створення вітроелектростанцій, але і у виробництво вітрових турбін. Кінцеві бенефіціари "Вітряних парків України" -- колишній депутат Верховної ради Максим Єфімов та Едуард Мкртчан, син співзасновника корпорації "Індустріальний Союз Донбасу".

Після переїзду компанія чи не одразу почала з нових проєктів тепер вже на заході країни, обравши основною точкою прикладання зусиль Закарпаття -- точніше його гірські райони. У 2023-му стартувало будівництво першого з 16 вітряків вітропарку "Островський" у Нижньоворітській громаді. Більшість з них стоїть на висоті 600-700 метрів над рівнем моря впритул до національного природного парку "Бойківщина".

Далі компанія пішла вище в гори, апелюючи до енергонезалежності та важливості відновлювальних джерел енергії в час кліматичних змін. Значущість і першого, і другого ніхто не заперечує. Питання в іншому.

Зображення: з Facebook-сторінки Save Пікуй. Будівельні роботи на полонині Руна. Потужність вітру.

Загалом вітрова генерація в енергобалансі країни нині становить трохи більше одного відсотка. Цей показник зменшився після повномасштабного вторгнення, констатує голова Асоціації вітроенергетики України Андрій Конеченков. Із встановлених 1,92 ГВт вітроенергетичних потужностей, 69% знаходяться на тимчасово окупованих територіях.

У 2024 році уряд ухвалив нову стратегію розвитку розподіленої генерації на наступні десять років. За словами Конеченкова, цей документ визначає вітрову енергетику як один із головних напрямків, здатних допомогти вирішити проблему нестачі генеруючих потужностей. Згідно з Національним планом дій у сфері відновлювальної енергетики, до 2030 року вітрові потужності повинні досягти 6,2 ГВт, що передбачає введення в експлуатацію 800 МВт нових потужностей щорічно, зазначає голова відповідної асоціації.

І Закарпаття мало би стати одним з майданчиків для розвитку вітропарків.

— Я б визначила три основні критерії, які слід враховувати при відборі земель для реалізації таких проєктів, — ділиться думками екологиня промислового вітропарку Мар'яна Теслович. — По-перше, територія повинна не мати жодного природоохоронного статусу. По-друге, важлива наявність зручних транспортних та енергетичних мереж для підключення станції. І, нарешті, третій критерій, який я б вважала найважливішим, — це наявність достатнього вітропотенціалу. Адже вітряк має бути встановлений у місці, де швидкість вітру дозволяє генерувати необхідну кількість електроенергії.

Зображення: pravdaye.com.ua Мар'яна Теслович

Мар'яна рекомендує ознайомитися з ресурсом Global Wind Atlas, де ви зможете отримати інформацію про вітровий потенціал у певних місцях.

-- Візьмемо, приміром, такий зрозумілий показник, як швидкість вітру на висоті 100 метрів, бо такою приблизно є висота вітряка.

Зелена карта одразу змінює забарвлення від блідо-жовтого до яскраво-червоного.

Як видно, Закарпатська область, навіть у порівнянні з сусідньою Львівською, де вже реалізуються проекти вітрової енергетики, -- не є найбільш перспективним регіоном для розвитку вітрових станцій, -- зазначає Мар'яна. -- Проте на тонких смужках гірських хребтів виблискує червоний піковий колір.

Можливо, саме фактор безпеки та ці червоні нитки сильного вітру привернули увагу компанії. У розмові з "Інтерфакс-Україна" керівник "Вітрових парків України" Владислав Єременко повідомив, що в найближчі п'ять років організація має намір збудувати в Закарпатті 1,5 ГВт нових потужностей. Варто зазначити, що наразі загальна потужність усіх вітропарків в Україні, включаючи тимчасово окуповані території, становить 1,9 ГВт.

Ось на цьому місці і виникає питання. Чи справді втручання в природні гірські екосистеми виправдані і чи не втратимо ми зрештою більше, ніж отримаємо. Саме на це звертають увагу природоохоронці і науковці, які намагаються захистити Карпати від забудови.

Зображення: з Facebook-сторінки Save Пікуй. Будівельні роботи на полонині Руна.

Коли мова заходить про енергонезалежність у зв'язку з вітровими електростанціями в Закарпатті, складається враження, що цей регіон ніби відокремлений від решти України. Наче ми змушені підніматися в гори, щоб знайти рішення. Але це не зовсім так, -- зазначає Мар'яна Теслович. -- На щастя, між нами і іншими частинами країни немає реального державного кордону, тож інвестори мають можливість розглядати й інші області, наприклад, сільськогосподарську зону Волині або промисловий район Львова. У цих місцях є чимало рівнинних ділянок, які не мають особливої природоохоронної цінності, що позбавляє необхідності будувати додаткову інфраструктуру, таку як кілометри гірських доріг чи ліній електропередач. Хоча ці регіони можуть бути менш привабливими, там також є вітрові ресурси: швидкість вітру понад шість метрів на секунду на висоті ста метрів, що забезпечує стабільну генерацію електроенергії. А сучасні вітрові установки здатні демонструвати такі ж ефективні результати і в рівнинній місцевості.

Вербові велетні. Друга весна на дні Каховського водосховища

Полонина Руна может быть перефразировано как "горный массив Руна" или "площадь Руна в горах".

Полонина Руна, також відома як Рівна, є найбільшим плато в Карпатах. Хоча її назва натякає на рівність, насправді ландшафт тут досить різноманітний і рельєфний. Цей масив охоплює площу понад тисячу гектарів і є частиною Полонинського хребта. Безпосередньо поруч із ним розташовані кілька природоохоронних об'єктів, зокрема, орнітологічний заказник загальнодержавного значення "Соколові Скелі", а також загальнозоологічний заказник "Тур'є-Полянський". Тут також можна знайти праліси та квазіпраліси Турицького та Лютянського лісництв. Природоохоронні організації, такі як WWF Україна, Greenpeace Україна та Українська природоохоронна група, активно виступають проти забудови цієї території.

Але компанія обстоює своє. У "Вітряних парках України" наголошують, що полонина вже і так була урбанізована, тож вони нічого принципово нового там не роблять. А офіційного природоохоронного статусу ця територія не має.

Зображення: з Facebook-сторінки Save Пікуй. Процес закладання фундаментів для вітрових електростанцій на полонині Руні.

У радянські часи на Руні була створена тропосферна мережа управління та зв'язку під назвою "БАРС". Сьогодні з тих часів залишилась лише дорога, що веде до полонини з Липовця, а також руїни кількох будівель. З 2020 року Полонинський хребет, до якого входить Руна, включено до списку кандидатів на статус об'єкта "Смарагдової мережі". Інформацію про те, що було виявлено на "нецінній" полонині, можна знайти у звіті оцінки впливу на довкілля (ОВД), доступному в Єдиному державному реєстрі з ОВД, підготовленому фахівцями за замовленням компанії. Ця процедура має на меті оцінити можливі наслідки господарської діяльності для природи, після чого Міністерство захисту довкілля ухвалює рішення про продовження чи заборону подальших робіт.

Отже, виявилось, що на території Руні існує чотири унікальні охоронювані оселища, які підпадають під захист Бернської конвенції. Україна стала учасником цієї угоди про збереження диких рослин і тварин, а також природних середовищ у Європі в 1996 році (LB.ua). Серед цих оселищ можна виділити "первинні гірські пустищні луки", "вологі субальпійські угруповання з високотрав'я та папоротей", "ацидофільну оліготрофну рослинність струмків" і "оліготрофні сфагнові болота". Крім того, на території запланованого вітрополя було виявлено 13 видів рослин, занесених до Червоної книги. Під час польових досліджень також зафіксували 75 видів птахів, що входять до національних і міжнародних охоронних списків. Серед них, зокрема, орлан-білохвост, баранець великий, лунь степовий, змієїд, сапсан, балабан і сірий журавель — всього 14 видів. Полонина також є важливим середовищем для рукокрилих: вечірниці використовують її для міграції та як кормову зону. Частини полонини мають вирішальне значення для популяцій нетопирів, виступаючи в ролі кормових угідь під час розмноження та після нього. Важливо зазначити, що всі види рукокрилих в Україні занесені до Червоної книги.

Зображення: з Facebook-сторінки Оксани Станкевич-Волосянчук Оксана Станкевич-Волосянчук

Дослідження, проведені в рамках оцінки впливу на навколишнє середовище цього проєкту, підтверджують значущість полонини. Це також свідчить про доцільність кандидатури даної території для включення до Смарагдової мережі. Постійний комітет Бернської конвенції настійно закликає країни-учасниці вжити необхідних заходів для захисту екологічних характеристик об'єктів, які мають статус кандидатів. Тому при ухваленні рішення про надання позитивного чи негативного екологічного висновку на основі звіту про оцінку впливу на довкілля Міністерство захисту довкілля повинно врахувати цей важливий аспект, -- зазначає кандидат біологічних наук, еколог Оксана Станкевич-Волосянчук.

Тим паче, що збереження біорізноманіття та його відновлення -- є такою ж частиною Європейського зеленого курсу, як і розвиток чистої енергетики.

Птахи летять

Гірські екосистеми надзвичайно вразливі, каже професор кафедри зоології Львівського національного університету імені Івана Франка, провідний науковий співробітник Державного природознавчого музею у Львові Андрій Бокотей.

-- Візьмемо до прикладу той ґрунтовий шар, який зараз зривають разом з камінням на Руні. Один сантиметр ґрунту в горах наростає понад 100 років. Це відбувається значно повільніше, ніж на рівнині, де рослинність буйна. В горах вона бідніша, розвивається пізніше, бо там суворіші кліматичні умови. Тому ми вже не побачимо, як заростуть знищені ділянки, навіть якщо будівництво припинять зараз, -- пояснює він.

Фото: з fb-сторінки State Museum of Natural History Андрій Бокотей

Андрій Бокотей, орнітолог, який одним з перших в Україні проводив дослідження можливого впливу вітряків на птахів. Адже це вже не перша спроба використати вітер у горах. У 2017 році турецькі інвестори мали наміри побудувати вітропарк на Боржаві. Тоді науковці і природоохоронці змогли переконати, що це не варто робити попри всі позитивні сторони вітроенергетики, і відстояли хребет. Сірі журавлі стали одним з аргументів.

Боржавський хребет вирізняється своєю унікальною географічною позицією, адже він перетинає шлях міграції птахів. Конфігурація його схилів формує повітряні термічні потоки, які піднімаються уздовж схилів. Це явище активно використовують різні види птахів під час своїх перельотів, зокрема великі види з розлогими крилами, такі як журавлі, лелеки та хижаки. Для них це має велике значення, оскільки дозволяє значно зменшити витрати енергії під час тривалих міграцій.

— Безперервне махання крилами вкрай стомлює. Тому птахи вловлюють теплі повітряні потоки, що піднімаються від землі до неба, і, розправивши свої крила, піднімаються вгору разом з ними, а потім просто ширяють. Таким чином, вони економлять свої сили, — ділиться Андрій Бокотей.

Науковці виявили, що в осінній період над Боржавою, в зоні майбутнього вітропарку, пролетіло більше чотирьох тисяч сірих журавлів. Це створює суттєву загрозу їх життю через можливі зіткнення з лопатями вітрових установок. Цей вид птахів є рідкісним, перебуває під охороною Боннської та Бернської конвенцій, а також занесений до Червоної книги України.

— З орнітологічної перспективи встановлення вітряків там є абсолютно неприпустимим, — зазначає Андрій Бокотей. — Так само, як і на інших гірських масивах.

Фото: клуб активного та екологічного туризму Добре поїхали Апецька полонина.

У 2023 році під час осіннього міграційного дослідження було зафіксовано близько 2500 сірих журавлів як на території запланованого вітрового парку, так і в його околицях. Цей вид став найбільш численним серед пролітних птахів у даному регіоні. Ці дані, разом із коментарями про те, що журавлі переважно літали на висоті 270 метрів, можна знайти у відповідному звіті про оцінку впливу на довкілля. Це дає підстави стверджувати, що ймовірність їх зіткнення з вітряними установками є мінімальною.

-- Треба розуміти, що всі орнітологічні дослідження проводять при добрій погоді. При добрій погоді журавлі справді летять на висоті плюс-мінус 300 метрів. Але коли дощ, мряка, туман, вони можуть опускатися нижче і можливі випадки загибелі. Проте ж є ціла низка інших видів, які летять просто на рівні роторів, -- зауважує Андрій Бокотей.

Наприклад, звичайний канюк має найбільші шанси на зіткнення з вітровими установками, особливо у контексті Руни. У той же час, для більшості інших видів ймовірність такого інциденту становить менше однієї особини за рік. Ці дані наведені у звіті. Однак, як зазначає науковець, не слід покладатися на ці розрахунки: без багаторічних досліджень формули не дадуть реальної картини. На жаль, у нас таких досліджень немає.

-- Взагалі до природи прикладати математику дуже складно, -- каже він. -- Бо з року в рік інтенсивність прольоту може бути різною. Сьогодні птахи є, а завтра нема. Тоді на Боржаві близько 70% зафіксованих сірих журавлів пролетіли в один день. Тобто протягом двох з половиною місяців ми бачили невеликі зграї, а потім три тисячі одразу. Уявіть, що це безперестанку на різних висотах летять птахи. Якби вони летіли щодня рівномірно, то, можливо, ніхто б і не потрапив в статистику загиблих. Але оскільки це все відбувається хвилями, які залежать від погоди, тиску, вітру, дощу, відтак ми ніколи не передбачимо це точно. Може бути рік, коли жоден птах не загине, а можуть бути роки, коли вітряки перемелють зграю. Так воно працює. І вітряки в горах особливо небезпечні. Птахи можуть загинути і на рівнині, але там ризик набагато менший, бо міграція йде широким фронтом, адже немає вузьких місць. На відміну від гір, де птахи, які летять невисоко над землею, намагаються проходити улоговинами.

Зображення: з Facebook-сторінки Save Пікуй. Будівельні роботи на полонині Руна.

Граблі в морі: чому за 17 років у Керченській протоці трапилося дві схожі катастрофи з російськими танкерами, що призвели до витоку мазуту.

Ціна послуги

Однак, справді вразити незавидною долею журавля, канюка, кажана чи навіть альпійського тритона, який має статус вразливого, або ж високогірного чагарникового пустища з чорними водянками, буде, м’яко кажучи, нелегко. Тому науковці намагаються знайти інші очевидні аргументи. Кожна природна екосистема має свою роль, навіть якщо ми не завжди це усвідомлюємо — це один із таких прикладів.

Ліси, болота та високогірні луки функціонують як природні губки, що утримують дощову воду в ґрунті, підкреслює Оксана Станкевич-Волосянчук. У контексті глобальних кліматичних змін це має величезне значення. Нині ми спостерігаємо, що за короткий час може випасти кількість опадів, що відповідає місячній нормі, причому найбільше дощів випадає в горах, де формується стік води. Коли ж ми закриваємо території бетонними покриттями, руйнуємо природний рослинний покрив і знімаємо верхній шар ґрунту, це призводить до втрати багатьох важливих функцій: захисту від ерозії, уповільнення поверхневого стоку, переведення води з поверхні в підземні горизонти, накопичення вуглецю в ґрунті, а також до інфільтрації води, що суттєво впливає на її мінералізацію та чистоту. Втрата однієї функції тягне за собою знищення інших, оскільки всі ці процеси взаємопов’язані. Тому великі будівельні проєкти слід реалізовувати тільки на вже змінених територіях, тоді як природні екосистеми повинні залишатись недоторканими. Вони щодня виконують важливу роботу на нашу користь. На жаль, ми усвідомлюємо їхню цінність лише тоді, коли їх втрачаємо. Наприклад, ми починаємо розуміти значення лісу на схилах лише тоді, коли його зрубують, і село під ним страждає від паводків або зсувів. Поки ліс існує, він виконує свою роль захисника для села. Коли ж ліс зникає, ми змушені витрачати реальні кошти на захист від стихійних лих та ліквідацію наслідків. Таким чином, ми усвідомлюємо ціну послуг, які надають природні екосистеми, поки вони ще існують і працюють на нас безкоштовно.

Фото: з фб Петра Тєстова Петро Тєстов

Це так звані екосистемні послуги -- всі корисні ресурси та вигоди, які людині дає природа. І було б правильно, аби законодавчо для таких територій запровадили їх оцінку, розробили відповідні методики, це могло би закрити багато питань щодо можливого використання природних екосистем, вважає експерт з питань ведення лісового господарства, керівник аналітичного відділу Української природоохоронної групи Петро Тєстов.

Не лише самі вітряні турбіни

Дехто може висловити думку: давайте розглянемо три десятки основ і розмістимо їх на мапі — це будуть всього лише окремі локальні точки. Вони не матимуть жодного значного впливу.

-- Полонина не буде зайнята суцільно, це правда. Але треба враховувати, що там їздитиме важка техніка і під час будівельних робіт і під час обслуговування вітряків, для них прокладуть технічні дороги. Щоб зробити фундаменти, зніматимуть ґрунт, той ґрунт необхідно буде десь складати. Вітряки треба підключити до енергосистеми, що означає або прокладання кабелів, або будівництво ЛЕП, адже це гори і потрібної інфраструктури тут нема. Тож у процесі робіт буде зруйновано чи пошкоджено набагато більше площі, ніж потім ця вітроустановка займе по факту, -- каже Мар'яна Теслович.

Лише технічні дороги шириною п'ять метрів, що сполучатимуть вітрові установки на Руні, займуть 28 кілометрів. Якщо ознайомитися з планом їх розміщення, представленим у відповідному ОВД, можна помітити, що ці дороги фактично перетинатимуть полонину в різних напрямках.

Фото: з фб Наталії Вишневської Наталія Вишневська

-- Є ще один важливий аспект. У звітах детально розписано, як забудовник повинен працювати з ґрунтом: як його знімати, зберігати та рекультивувати, а також які заходи вжити для зменшення загроз для кажанів, птахів і рослин. Проте, на практиці ситуація виглядає зовсім інакше, -- говорить Наталія Вишневська, голова громадської організації "Save Пікуй". -- Це стосується навіть базових речей, наприклад, обіцянок не псувати вертикальний ландшафт гір. Проте, під час будівництва дороги до другого вітряка в Нижніх Воротах я спостерігала, як його руйнували і використовували гірські породи для підсипки. Біля жодного з вітряків ґрунт не складався окремими шарами, як було обіцяно, і не повертався назад у такому ж порядку для відновлення ділянок.

Зображення: зі сторінки Facebook Save Пікуй. Будівництво дороги з боку Жденієва.

В реальності, контроль за дотриманням екологічних вимог, зазначених уповноваженими органами у висновках щодо оцінки впливу на довкілля, здійснюється вкрай рідко. Проте, уявімо, що деякі з пошкоджених територій все ж будуть засипані землею, а на їх місці висадять чотири види рослин в рамках рекультиваційних заходів.

-- І можливо, в чийсь уяві ніби нічого і не зміниться. Була якась зелена ділянка, і ця так само зелена. Але по факту ми втратили територію, де біорізноманіття може налічувати десятки видів, і вона є цінною, -- пояснює Мар'яна.

Активісти неодноразово запитували про можливі альтернативи для розташування вітрової електростанції, але так і не отримали відповідей. Натомість, роботи на об'єкті в Руні були розпочаті без позитивного висновку оцінки впливу на довкілля. Це стало причиною для природоохоронців та екологів вважати проект незаконним. Проте, компанія, що реалізує цей проект, категорично заперечує такі звинувачення.

Як справи, море? "Уявіть собі, що поруч з вами знаходиться хвора людина, а ви можете дотягнутися лише до її руки та відчувати пульсацію."

Започаткування робіт

Щоб зрозуміти, як це сталося, варто стисло відтворити хронологію подій. Після того, як Тур'є-Реметівська селищна рада затвердила детальний план території урочища Полонина Руна может быть перефразировано как "горный массив Руна" или "площадь Руна в горах"., що передбачає побудову вітроелектростанції, і виділила ділянки під вітроустановки, правозахисна організація "Екологія -- Право -- Людина" (ЕПЛ) вирішила оскаржувати це в суді. Юристи наполягають, що процедура відбувалась з численими порушеннями. Ось частина з них. По-перше, сам детальний план території не відповідав завданню на проєктування, замовником якого виступила сільська рада.

-- Це мав бути "єдиний цілісний і якісний рекреаційний простір з м'яко вписаними об'єктами зеленої енергетики з максимальним збереженням рекреаційного потенціалу і цінного Карпатського простору". А вийшло -- технологічні заїзди-виїзди, прокладання кабельних мереж, 30 вітряків -- і то вже махіна, -- каже адвокатка ЕПЛ Юлія Францішкевич-Вирста.

Зображення: з Facebook-сторінки Save Пікуй. Будівельні роботи на полонині Руна.

При цьому план не деталізує, а фактично змінює чинну містобудівну документацію, а саме цільове призначення земельних ділянок -- з сільськогосподарських під об'єкти енергетики. Щобільше, на думку юристів організації, погодивши забудову поза межами громади, селищна рада перевищила свої повноваження. Ну і багато інших нюансів. Приміром, документ не оприлюднили на сайті громади в повному обсязі для ознайомлення, позбавивши людей можливості надати ґрунтовні зауваження. Вони не мали змоги навіть переглянути схему вітропарку і скласти уявлення про проєкт. Або ж сільська рада призначила час і місце проведення громадських слухань, але провела їх не там і не тоді. І відбулись вони лише раз без вирішення всіх питань, які там піднімали. Це дозволило стверджувати, що прийняття детального плану території відбулось фактично без проведення громадських слухань.

Слід зазначити, що органи місцевого самоврядування швидко ухвалювали рішення на користь інвестора, який обіцяє відраховувати 3% від доходів від продажу електроенергії до бюджету громади.

Так чи інакше, до закінчення судового розгляду Міністерство екології призупинило обробку документів, що стосуються оцінки впливу на довкілля, поданих забудовником. Без позитивного висновку реалізація запланованих робіт є неможливою. Принаймні, таке підтверджує законодавство щодо оцінки екологічного впливу.

Проте вони стартували і без нього. Компанія запевняє, що "будівництво на полонині Руна відбувається згідно з чинними будівельними документами, які відповідають існуючому законодавству і підтверджені Державною інспекцією архітектури та містобудування України. Є відкрита декларація, відповідне повідомлення в єдиній електронній системі з будівництва. Ці чинні дозвільні документи дають підстави продовжувати роботи".

Зображення: з Facebook-сторінки Save Пікуй. Будівництво основ для вітрових електростанцій на полонині Руна.

Це означає, що зараз роботи ведуть, фактично, на основі повідомлень про початок будівельних робіт. За словами Петра Тєстова, забудовник вирішив подавати це так, ніби спорудження фундаментів і доріг не є складовою будівництва вітроелектростанцій. А отже має нижчий клас наслідків і не потребує оцінки впливу на довкілля. А висновок ОВД їм знадобиться тільки на етапі монтажу самих установок. Це при тому, що в їхньому ж звіті оцінюється вплив на довкілля і від риття котлованів під фундаменти, і від будівництва доріг, ба більше там описані заходи, як мінімізувати шкоду від цього.

Державна інспекція архітектури та містобудування (ДІАМ) висловила свою підтримку компанії, підтвердивши, що фундаменти та дорожні покриття є незалежними об'єктами будівництва, що підтверджує їхню законність.

Досить складно уявити, яким чином вони можуть здійснити розподіл між фундаментом і вітровою установкою. Якщо слідувати такій логіці, то можна зводити фундамент для атомної електростанції без будь-якої документації, -- відзначає Петро Тєстов.

У цій ситуації Міністерству екології довелось висловити свою думку: основа вітрової електростанції є частиною її будівництва, отже, всі роботи можуть розпочинатися лише після отримання відповідного висновку щодо оцінки впливу на навколишнє середовище. Проте ця позиція не є юридичною нормою, тому Державна інспекція архітектури та містобудування не враховує її.

Внаслідок тиску з боку екологічних активістів, науковців та громадських організацій, наприкінці травня Міністерство видало розпорядження про проведення позапланової перевірки будівництва на полонині Руна Держекоінспекцією. Громадські організації висловили бажання, щоб їх представники увійшли до складу комісії. Хоча державний орган не зобов'язаний задовольняти такі прохання, це також не є забороненим. Проте екоінспекція в Закарпатській області вирішила відмовити в цьому.

-- Ситуація скочувалась до маразму. Ми дзвонимо в Державну екологічну інспекцію, дзвонимо в Міндовкілля. Нам відповідають: "Дзвоніть в Закарпаття, ми їм все сказали". А там нас просто ігнорують, -- розповідає Петро Тєстов. -- І я підозрюю, що не дарма. Але побачимо документи, які складуть за результатом перевірки.

Зараз проект завершено, але офіційних повідомлень поки що немає. У той час як судові розгляди затягуються, будівельні роботи продовжуються.

-- Дійшло до того, що на одному з засідань компанія-відповідач клопотала про призначення судової земельно-технічної експертизи, щоб визначити, чи можна взагалі вважати полонину Руну гірською місцевістю. У відповідь суддя зупиняє провадження в справі на час експертизи, -- каже Юлія Францішкевич-Вирста.

Наталія Вишневська, яка відстежувала процес будівництва вітропарку в Нижньоворітській територіальній громаді під горою Пікуй і брала участь, як представниця громадської організації в громадських слуханнях щодо ОВД, каже, що той самий механізм використали і там.

Зображення: Оксана Ісевич. Протест проти зведення фундаментів для вітрових турбін та доріг до них на полонині Руна.

Компанія подає документи для отримання дозволу на підготовчі та будівельні роботи, які включають зведення бетонних фундаментів класу наслідків СС-1 (для яких не потрібно проведення ОВД). Одночасно вона подає до Міністерства захисту довкілля звіт з оцінки впливу на довкілля (ОВД), в якому аналізують наслідки будівництва доріг, мереж і безпосередньо бетонних фундаментів для встановлення вітрових турбін, — пояснює вона. — Я акцентувала на цій невідповідності під час громадських слухань, запитуючи, чому ми обговорюємо екологічний вплив цих робіт, якщо вони вже розпочаті, і дозвіл на будівництво фундаментів вже отримано.

Проте жодної реакції так і не відбулося.

Цікаво, що разом із початком будівництва на полонині Руні відбулися й інші важливі події. Державне підприємство "Ліси України" ухвалило рішення про прокладку та розширення лісових шляхів, і, як виявилося, це сталося неподалік майбутнього вітропарку.

Приміром, рік тому лісівники запланували провести рубку дерев обабіч дороги, що фактично розширило б її, в заказнику загальнодержавного значення "Тур'є-Полянський" якраз під полониною Руною. Використання цієї дороги передбачав і детальний план території з розміщенням вітропарку, хоча вочевидь вона була завузька для важкої техніки. Лісівники посилались на те, що дерева аварійні, тож становлять загрозу, і тому їх треба прибрати. Але при огляді виявилось, що серед вимічених дерев таких не було. А в місці планових рубок знайшли локації червонокнижних видів рослин. Тож зрештою Міндовкілля не погодило рубку.

У квітні цього року з'явилася інформація про планування нової лісової дороги в лісництві "Шипот", яка має проходити від полонини Руна в напрямку урочища Перелуки, перетинаючи приполонинний ліс. Під час перевірки в цій місцевості було виявлено 114 свіжозрубаних буків, вік яких досягає 200 років. Оскільки ці ліси є частиною пралісів та їх охоронних зон, про що свідчить офіційний висновок, будь-яка вирубка в них є забороненою. У відповідь на численні звернення була ініційована кримінальна справа екологічною прокуратурою з приводу незаконних рубок.

Ця дорога планується для з'єднання з іншою, яка наразі в стадії будівництва. Мова йде про важливий шлях, що прокладається знизу вгору від Жденіївської громади через урочище Перелуки, неподалік від гори Острій, та в напрямку полонини Руни. Лісівники пояснюють цю потребу необхідністю мати доступ до лісових масивів, зокрема, для реагування на випадки пожеж. Слід зазначити, що територія навколо гори Острій також розглядається як потенційне місце для будівництва вітрових електростанцій.

-- Ми з колегами виявили, що під вирубку цієї дороги попадають і найстаріші дерева, і ділянки з червонокнижними видами. Одразу звернулись до ДП "Ліси України" з пропозицією спільно виїхати на місце. Але нас проігнорували і по супутникових знімках видно, що дорога вже прорубана, -- каже Петро Тєстов.

Зображення: зі сторінки Facebook Save Пікуй. Будівництво дороги з боку Жденієва.

Мар'яна Теслович вказує на карті маршрут, що веде від основи до вершини:

У Жденієво вантажівки, що перевозять як великий, так і дрібний камінь для дорожніх робіт, проїжджають майже кожні десять хвилин. Від початку року я відвідала полонину Остра вже тричі або чотири рази. І ця дорога продовжує розширюватись.

"Вітряні електростанції України" дистанціюються від цих шляхів і заявляють, що займаються модернізацією та зміцненням існуючої бетонної інфраструктури, яка була побудована ще в епоху Радянського Союзу.

1:0 на користь робінії. Чому вже сьогодні варто задуматися про те, як інвазійні рослини впливають на навколишнє середовище.

Грандіозні наміри

Кожен хребет Карпат має свою неповторність, і нам не слід нехтувати ними. Втрата навіть одного з них стане значною втратою для ландшафтного та біологічного різноманіття, адже альпійські та субальпійські екосистеми є рідкісними на всій території України, -- зазначає Оксана Станкевич-Волосянчук.

Зображення: з Facebook-сторінки Оксани Станкевич-Волосянчук Оксана Станкевич-Волосянчук

Навпаки варто було б надати природоохоронний статус тим куточкам дикої природи, які в нас ще є. Тим паче, що відповідно до Куньмін-Монреальської глобальної рамкової програми в галузі біорізноманіття, Україна до 2030 року має довести відсоток ПЗФ до 30% від загальної площі країни. Але в той бік ми майже не рухаємось. Зараз ця цифра сягає заледве 7%.

Тим часом на Свидовці над озером Апшинець встановлюють щоглу для вимірювання вітру. Це якраз добре підсвічує неквапливість України в заповіданні цінних територій. Ще в березні 2023 року ініціативна група "Free Svydovets" подала до Міністерства захисту довкілля клопотання про створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Вільний Свидовець". А відповідна петиція на сайті президента набрала необхідні 25 тисяч підписів. Реакції не було.

На даний момент існує суттєва загроза, що методи будівництва, застосовані в Нижніх Воротах та на полонині Руна, можуть бути адаптовані для інших гірських хребтів і полонин, які зацікавили інвесторів, зазначає Петро Тєстов.

— Якщо це не зупинити, нас чекає справжня катастрофа, — зазначає він. — Адже вже існують офіційні документи та певні непрямі свідчення, які підтверджують наміри продовжувати будівництво вітрових електростанцій, зокрема на полонинах Апецька, Красна, Остра, Лютянська Голиця та Вододільному хребті.

Фото: клуб активного та екологічного туризму Добре поїхали Еритроній на Апецькій полонині.