Роми почали асоціювати себя з Україною.

Члени етнічної громади прикрашають свої домівки українськими знаменами, виконують українські мелодії та одягаються у вишиванки.

8 квітня у всьому світі відзначають 54-й Міжнародний день ромів. Це свято було засноване в 1971 році під час Всесвітнього конгресу ромів, що проходив у Лондоні, Великобританія. Саме тоді було затверджено прапор і гімн ромського народу.

Перед початком війни Укрінформ не раз висвітлював життя ромських етнічних громад.

За неофіційними даними, на початок 2022 року в Закарпатті налічувалося більше 60 тисяч ромів, а деякі джерела навіть вказують на цифру до 100 тисяч. Ця етнічна група проживає в більше ніж ста компактних поселеннях на території Закарпатської області, і в усіх 64 територіальних громадах можна знайти представників цієї меншини.

Після повномасштабного вторгнення від 15 до 20 тисяч ромів виїхали з рідних міст та сіл в ЄС. Про те, як змінилася, чим живе, як розв'язує насущні проблеми найбільша з ромських спільнот України, говоримо з головою ГО "Об'єднання ромів Ужгорода" Мирославом Горватом.

Гуманітарної допомоги стало помітно менше.

За його словами, четвертий рік війни приносить численні труднощі закарпатським ромам, хоча життя представників національних меншин завжди було складним.

Тепер критично важливим є економічний аспект. На початку конфлікту місцеві роми та переселенці з регіонів, де тривають бойові дії, отримували значну гуманітарну підтримку від міжнародних організацій. Це були продуктові набори для найбільш вразливих груп населення. Зазвичай, процес передачі гуманітарної допомоги організовувався через релігійні центри в кожній ромській спільноті. Наразі обсяги такої допомоги значно зменшилися, - зазначає Горват.

Важко в регіоні і з роботою, каже Горват.

- Роми раніше заробляти тим, що їздили на сезонні роботи (переважно будівництво) за кордон, також працювали в комунальних структурах закарпатських міст. Тепер це теж переважно так, більшість ромів Закарпаття працює в АВЕ (місцева компанія, що займається вивезенням сміття, - ред.), у комунальних службах міст та на будівництві. Але знаю багато випадків, коли люди не хочуть іти на роботу, бо їм обіцяють бронь, а її насправді немає, і людей забирають у ТЦК просто по дорозі з роботи чи прямо на роботі. Бачив на власні очі, коли на площі Петефі в Ужгороді мобілізували чоловіка, що якраз виконував свою роботу: підмітав вулицю.

ПОЧАЛИ УЗАКОНЮВАТИ СТОСУНКИ

Якщо війна не суттєво вплинула на питання працевлаштування ромської спільноти, то вона все ж таки змінила традиційні погляди на легалізацію стосунків між чоловіками і жінками.

Протягом останніх трьох років значна кількість сімей офіційно зареєстрували свої стосунки. Чоловіки почали визнати своїх дітей та укладати шлюби з жінками. Кількість матерів-одиначок помітно зменшилась, - зазначає Горват.

Треба зауважити, що до війни багато ромок не оформляли шлюб зі своїми чоловіками - це давало змогу отримувати виплати від держави на дітей як матерям-одиначкам.

Тепер офіційний шлюб став популярним не лише з інших причин, а й тому, що відкриває чоловікам можливість виїжджати за межі країни.

Роми виїжджають за межі країни разом із сім'ями, і, як правило, це стосується батьків з кількома дітьми.

На сьогодні маємо цифру, що від початку повномасштабного вторгнення із Закарпаття виїхало понад 30%, а й навіть до 40% місцевих ромів. Якщо в цифрах, то мова про 15-20 тисяч осіб.

Найбільше людей емігрувало з Перечинського, Ужгородського та Берегівського районів, які розташовані поблизу кордонів. Тут мешкають особи, які мають певний досвід виїзду та знають про можливості, що відкриваються за межами України. Останнім часом більшість з них прагне виїхати, головним чином, до Німеччини та інших країн Європейського Союзу.

Однак, є відомості про те, що в 2024 році значна кількість ромів повернулася на батьківщину. Це сталося через зменшення або скасування соціальних виплат для біженців, які перебувають за кордоном. Жити в країнах ЄС стало складно, тому люди вирішили повернутися, - зазначає Горват.

Після 2022 року закарпатські роми припинили спілкуватися російською мовою.

Горват зазначає, що діти ромських родин, які повернулися, проявляють більшу повагу до освіти. У країнах Європейського Союзу навчання є обов'язковим, і якщо діти не відвідують школу, батькам можуть призупинити соціальні виплати. Це створює певну дисципліну.

На Закарпатті загалом проблема з освітою ромів лишається, як і до війни. Співбесідник каже, що треба змінювати підхід до освіти ромської меншини.

- Більшість, до 60%, закарпатських ромів - угорськомовні, це їхня материнська мова. Ще до 20% говорять ромською. Вони ходять в загальні школи, де їм викладають українською, і більшості дітей важко сприймати інформацію. Тому ми говоримо про те, що коли нарешті настане мир, треба змінювати підхід до освіти ромських дітей. Було би добре, щоб для них розробили та впровадили спеціальні програми в загальноосвітніх школах.

Цікаво відзначає Горват: закарпатські роми більше не використовують російську мову.

- Якщо до 2022 року нею розмовляли досить часто, то тепер - дуже рідко, майже ніколи не чути російської від закарпатських ромів.

У Збройних силах України проходять службу близько чотирьох сотень ромів.

Згідно з інформацією Мирослава Горвата, значна кількість ромів проходить службу в Збройних силах України.

На кінець 2024 року у нас є інформація, що з нашої області загинуло майже 400 осіб. Серед них є добровольці, які стали на захист країни з перших днів повномасштабного вторгнення, а також ті, кого мобілізували просто на шляху до роботи. Це зовсім різні люди. Я особисто був на приблизно десяти похоронних церемоніях ромських військових. Це відбувалося в Ужгороді та інших громадах. Вважаю, що загальна кількість загиблих може бути навіть удвічі більшою.

Мій співрозмовник зазначає, що в їхній родині теж є військовий. Коли він був на Бахмутському напрямку, йому пересилали теплі речі, бо було дуже холодно.

- Знаєте, - говорить Горват, - у ромів немає визначеної Батьківщини; їхня батьківщина - це місце, де вони живуть. Але повномасштабна війна перетворила ромів на справжніх українських патріотів. Я ніколи не бачив стільки українських прапорів на ромських оселях, як тепер. Раніше у нас не було традиції носити вишиванки, а тепер це стало дуже популярним. Українські пісні також здобули велику популярність серед ромів. Це є позитивним знаком, адже свідчить про спільний патріотизм. Роми почали відчувати себе частиною цієї країни. Ми прагнемо жити тут і вирощувати своїх дітей. Як і всі інші, ми мріємо про мир у нашій країні. Немає для ромів більшого бажання, ніж щоб ця жахлива кровопролитна війна закінчилася.

Оригінальні відомості. Ромська спільнота офіційно визнана в Україні як національна меншина згідно з законодавством.

В Україні проживає більше 15 різних етнічних груп ромів, серед яких можна виділити сервів, котлярів, лаварів, плащунів та кримів. Кожна з цих груп має свої унікальні мовні особливості, культурні надбання та традиції.

Значну роль у соціальному устрої групи відіграє воля циганського барона - старійшини локальної громади ромів.

Одне з найстаріших ромських поселень знаходиться в селі Королево, що у Виноградівському районі Закарпаття. Це село має понад триста років історії, і сьогодні тут проживає більше трьох тисяч людей. Місцеві жителі - роми-калдерари - є однією з найзакритіших спільнот в Україні. Вони намагаються зберегти свою унікальну ромську культуру, зокрема традиції вбрання, які поступово зникають. Жінки та дівчата в цьому селі носять традиційні костюми: у повсякденному житті та на святкових заходах вони одягають яскраві, пишні сукні, прикрашені стрічками, паєтками або стразами.

У 84,4% ромських родин спілкуються ромською мовою, яку також називають "романі". Існує кілька діалектних груп, серед яких: балканські, волоські, центральні, північно-західні, північно-східні, британські та піренейські. В Україні найпоширенішим є волоський діалект. Однак, оскільки ромська мова не має офіційної кодифікації на державному рівні, її вивчення та збереження стикається з певними труднощами.

Роми уславилися як чудові митці: музиканти, танцюристи, співаки.

"Пап-джаз-фест" - перший міжнародний джазовий фестиваль на Закарпатті, який започаткував видатний ромський музикант Вілмош Пап близько 20 років тому. Завдяки ромам джазове мистецтво активно розвивається.