Різдвяні звичаї: у кожному куточку - свої ритуали.

25 грудня ми будемо відзначати Різдво Христове. А напередодні, 24 грудня, жінки готуватимуть святковий стіл з традиційними стравами. Звичаї святкування мають свої особливості в різних куточках України.

У гірських місцевостях напередодні Різдва це свято відоме як Корочун. Ця назва виникла під впливом угорської культури. Крім звичної куті, на святковому столі обов'язково присутній калач, який також називають корочуном (або ще кручуном).

Цікаво, що в низинних частинах Закарпатської області кутю не готують. Натомість там роблять бобальки — маленькі кульки з тіста, які спочатку запікають, а потім готують на парі. Коли вони досягають готовності, їх посипають маком або горіхами. Саме з цих смачних страв починається Святвечір.

У Гуцульському краї (сучасні території Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей) Святвечір у давні часи починався з особливого ритуалу. Господар, разом зі старшим сином або дружиною, брав хліб, ложку меду, кутю, ладан і свічку, після чого тричі обходитимував свою хатину за рухом сонця. Після цього обряду вони обсипали землю навколо дому маком, а біля порога залишали часник і сокиру, щоб захистити оселю від злих духів.

У Галичині, що охоплює нинішні території Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей, існувала традиція заносити до оселі плуг або ярмо напередодні Святого вечора. Це вважалося оберегом, який приносив родині удачу та благополуччя.

У певних куточках Львівщини досі виготовляють солом'яних павуків і вішають їх над входом до дому або перед іконою. Існує повір'я, що якщо жінка не має дітей, їй слід постояти під цими павуками. Вірять, що після цього наступного року вона неодмінно стане матір'ю.

У регіоні Полісся, що охоплює північні частини Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей, не поширена звичка подавати на стіл дванадцять страв. Натомість, кутю господині зазвичай готували з ячменю. У минулі часи діти-поліщуки перед Святвечором обв'язували стовбури груші соломою, оскільки вважали її символом родючості саду.

У Буковині, що знаходиться у західній частині Чернівецької області, традиційно сідають за стіл досить рано. Це роблять для того, щоб діти не відчували страху, коли йдуть колядувати після Святого вечора. Перед початком вечері господар звертається до молитви, просячи про те, чого родині не вистачає. А тарілку, з якої спожили першу страву, раніше перевертали, щоб кури гарно несли яйця.

На відміну від багатьох інших областей, в Черкащині та Київщині традицію приносити кутю на покуть виконували саме жінки. Після завершення цього ритуалу господиня зверталася до своїх дітей, легенько скубучи їх за чубчики і промовляючи: "Чуб-чуб". Це робилося для того, щоб кури добре несли яйця, а курчата виростали з пишними чубчиками.

У Східній Україні традиційно готують кутю з рису. Крім того, на святковому столі неодмінно присутні вареники.

На півдні України досі збере­глася традиція відносити свя­ту вечерю своїм хрещеним. За­звичай у кошику несуть трохи куті, калачі, цукерки. Ті ж дають діткам гроші й солодощі. Окрім того, раніше на півдні України була ще й така різдвяна тради­ція: заможні люди відвідували притулки й робили подарунки бідним.

Обов'язковою різдвяною традицією є колядування -- зви­чай, під час якого групи коляд­ників піснями славлять гос­подарів. Найчастіше у таких піснях звучать побажання щас­тя, здоров'я та достатку. По за­кінченні співу господарі вино­сять колядникам солодощі або гроші.

Борщ із вушками

600-700 г буряків, 1 вели­ка цибулина, 3 літри грибно­го бульйону, 2 ст. ложки оцту або лимонного соку, лаврове листя, сіль, чорний мелений перець.

Для вушок: 2 повні жмені білих сушених грибів, 1 неве­лика цибулина, сіль, чорний мелений перець, тісто як на вареники.

Гриби промити і замочити на ніч. Вийняти гриби шумівкою, а настій акуратно перелити в іншу каструлю, щоб осад залишив­ся на дні. Варити гриби у настої на малому вогні близько 1 год, стежити, щоб не збігав. Після цього грибний бульйон проціди­ти через дрібне сито, на ньому варитимемо борщ.

Буряк ретельно промити і відварити. Потім зняти шкірку та натерти на великій тертці.

Наріжте цибулю на короткі смужки і підсмажте її в олії до отримання золотистого відтінку. Потім додайте до цибулі буряк та оцет. Ретельно перемішайте і тушкуйте протягом 3-5 хвилин.

Внести буряк у киплячий грибний бульйон. До суміші також варто додати лавровий лист, сіль та чорний мелений перець. Швидко довести до повторного кипіння, а потім на повільному вогні варити ще 3-4 хвилини, після чого зняти з плити. Найкраще, якщо борщ настоїться протягом кількох годин.

Вушка. Цибулю потрібно нарізати на дрібні кубики. Варені гриби слід подрібнити за допомогою м'ясорубки або ножем. На розігрітій олії легенько підсмажте цибулю до золотистого кольору, потім додайте гриби. Приправте сіллю і перцем, а потім смажте суміш на середньому вогні протягом 3-5 хвилин.

Приготувати тісто, як для вареників.

На присипаній борошном стільниці дуже тоненько розка­чати тісто і нарізати на квадра­тики близько 4×4 см. На кожен викласти трішки грибної начин­ки, щільно зліпити краї докупи і з'єднати кінці. Вушка викласти у каструлю із підсоленим окро­пом, довести до кипіння і вари­ти 1-2 хв. Готові вушка змастити олією, щоб вони не злипалися.

Розлийте борщ по порційних тарілках, додаючи в кожну кілька вушок.

Різдвяний хлібецтво

150 мл молока, 150 мл си­роватки, 15 г пресованих дріжджів, 1 ч. ложка цукру, 1 яйце, 1 ч. ложка солі, 1 ст. ложка олії, 35 г масла, 530 г борошна, 1 жовток -- для зма­щування.

Закип'ятити молоко і сиро­ватку й охолодити обидві рі­дини до 36-37°С. У миску по­класти дріжджі і цукор, влити молоко і сироватку, додати лож­ку борошна із загальної кількості і перемішати. Дати опарі підійти 30 хв.

В опару потрібно ввести яйце, сіль, олію та розтоплене масло. Потім всипати залишок борошна і замісити однорідну масу. Можливо, вам знадобиться трохи більше борошна (1-2 ложки), в залежності від його вологості. Замішуйте тісто приблизно 5 хвилин, після чого накрийте рушником і залиште підходити на годину. За цей час об’єм тіста має збільшитися в 3-4 рази.

Вивільнити приготоване тісто на робочій поверхні та поділити його на дві рівні частини. Скачати їх у довгі ковбаски приблизно по 70 см. Потім сплести обидва джгути у косичку.

З'єднайте кінці коси, формуючи коло, і перенесіть калач на круглу металеву форму діаметром 27 см, попередньо застелену пергаментом. Дайте йому підійти ще 15-20 хвилин. Тим часом розігрійте духовку до 180°С. Змастіть калач жовтком і випікайте протягом 30-35 хвилин.

Калач повинен обов'язково займати своє почесне місце на святковому столі разом із кутею. Іноді його розміщують на підвіконні або столі як елемент символічної шани предкам.