Витримав удар долі: розповідь про загиблого пілота Степана Чобану з Миргорода.

28 лютого 2022 року в небі над Кропивницьким під час повітряного зіткнення загинув льотчик-винищувач першого класу, майор Степан Чобану. 2 березня, за його виняткову відвагу та героїзм, Президент України посмертно надав йому звання Героя України. Крім того, посмертно він отримав звання підполковника Збройних Сил України.

Степан Чобану походив з Одеської області, з Ренійського району. Він виріс у родині звичайних колгоспників. Після завершення навчання у школі не зміг визначитися з вибором професії, тому залишився працювати в селі в ролі помічника тракториста. У 1982 році його призвали на військову службу. Служив він в Умані в одному з навчальних авіаційних полків, де виконував обов'язки водія санітарного автомобіля. Саме там він вперше став свідком того, як курсанти піднімають літаки в небо.

"Одного разу, спостерігаючи за польотом літаків, я задумався: 'Чому я не можу так само?' - згадував майбутній ас авіації."

Визнати батькам, що після служби в армії я вирішив подати заявки до Чернігівського училища льотчиків, було страшно.

"На іспитах він отримав відмінну оцінку з математики, але не зміг пояснити свої рішення, оскільки навчався в школі, де викладали молдавською. Вчителька помітила, що він не списував відповіді, а виконав завдання самостійно. Цікаво, що в курсі його батька найуспішніший екіпаж називали 'молдавським', адже його товариш також походив з Молдови," - згадує син Степана Івановича, Євгеній.

Першою зупинкою в кар'єрі молодого пілота у 1987 році став аеродром Канатове, розташований неподалік від Кіровограда. На початку своєї служби він здійснював польоти на літаках Л-39 і МіГ-23. Проте вже через декілька років, після проходження курсу перенавчання, він перейшов до управління Су-27. Цей літак став для нього особливим, і він відчував до нього особливу прихильність.

Сказав: "Якщо ти хоч раз злетиш у небесну простір, більше ніколи не зможеш відмовитися від цього відчуття свободи". Його життєвим кредом стали слова: "Уперед і вгору!"

Він досяг вершин у льотній справі, ставши одним з найвідоміших пілотів Українських Повітряних сил. До 2010 року обіймав посаду начальника повітряної вогневої тактичної підготовки 831-ї Миргородської бригади тактичної авіації, а пізніше очолив ланку авіаційної ескадрильї.

Степан Чобану двічі представляв свою країну на міжнародних авіашоу та тричі брав участь у виступах авіаційної групи над Хрещатиком під час святкових парадів до Дня Незалежності України. Його заслуги були визнані численними нагородами.

Коли йому виповнилось 46-ть, вирішив піти з авіації. Це далось йому непросто, адже небо було для нього життям. Але вже за пять років, у 2015-му, знову повернувся за штурвал, щоб передати свій досвід молодшим колегам, адже почалася російсько-українська війна, й Повітряні сили потребували льотчиків вищого пілотажу. Працював на цивільній посаді - льотчиком-інструктором. Для багатьох Степан Чобану став не лише командиром, а й наставником та прикладом справжнього офіцера.

23 лютого 2022 року майор Чобану приступив до служби на бойовому чергуванні. Вже на наступний день йому вдалося вивести літак з-під російського ракетного удару. До своєї трагічної загибелі він здійснив більше десяти бойових вильотів.

28 лютого на літаку Су-27 льотчик першим піднявся в повітря і вступив у свій останній повітряний бій над Кропивницьким. Він свідомо прийняв бій, відволікаючи на себе ворожу авіацію. Це був крок справжнього воїна - ризикнути собою, щоб інші змогли піднятися в повітря, уникнути удару й перебазуватися на запасний аеродром. Його літак був атакований ворожими ракетами...

- На початку повномасштабного вторгнення досвідчені пілоти взяли на себе перший удар, - розповідає син Героя. - Вони намагалися брати на себе більше роботи, аби вона не дісталася менш досвідченим молодим хлопцям, у яких ані сім'ї, ані дітей і все життя - попереду. Батько не міг вчинити інакше, такою він був людиною.

Майор Степан Чобану загинув у битві, залишаючись вірним своїй присязі та Україні до самого кінця. Він пожертвував своїм життям, щоб у нашому небі продовжувала світити надія.

Його подвиг - це більше, ніж історія одного бою. Це історія любові до своєї землі, відповідальності за побратимів і безмежної відданості Україні.

Вулиці в Мукачеві, Кропивницькому, Києві, Миргороді, а також у рідному селі Долинське, що тепер належить Ізмаїльському району Одеської області, отримали нові назви на честь Степана Чобану.

Степан Чобану знайшов свій останній спочинок у Миргороді, на Алеї Героїв місцевого кладовища. Його вік залишиться незмінним – 58 років.