Петро Бурлаченко: "Стереотипи про ромську спільноту формувалися протягом багатьох століть, настав час їх подолати."

Український юрист та правозахисник створює дієву платформу підтримки для ромської спільноти, жителів віддалених сіл та інших уразливих категорій населення.

16 травня в Європі відзначають День ромського опору - в пам'ять про повстання в'язнів-ромів у концтаборі Аушвіц 1944 року. Ця дата стала символом боротьби за права одного з найбільш дискримінованих народів світу. В Україні нині цю боротьбу продовжують правозахисники, які не лише представляють інтереси ромів у судах, а й змінюють саму систему їхніх взаємовідносин із державною системою. Один із таких фахівців - адвокат і правозахисник із Черкас Петро Бурлаченко, який понад 20 років допомагає ромам та іншим вразливим групам населення: бере участь у розробці державних стратегій доступу до освіти та медицини, організовує виїзні юридичні консультації у віддалених районах, проводить тренінги з недискримінаційного підходу для співробітників поліції. Ми поговорили з Петром Бурлаченком про бар'єри, долати які він допомагає тисячам людей, про способи вирішення соціальних проблем і про те, як його ідеї стають моделлю для різних регіонів України.

Більше ніж 20 років ви виступаєте як правозахисник, а протягом останніх 11 років — у ролі адвоката, захищаючи інтереси людей з соціально вразливих категорій, які стикаються з різними формами дискримінації. Серед іншого, ви активно підтримуєте ромську спільноту на національному рівні. Що спонукало вас обрати цей складний напрямок у юриспруденції?

- Я сам належу до народу рома і з дитинства стикався з дискримінацією. Навіть вступивши до університету, я довго приховував свою етнічну приналежність - побоювався упередженого ставлення. Я добре вчився, завоював повагу однокурсників і викладачів, і коли стало відомо, що я ром, ставлення до мене не змінилося. Це стало для мене важливим уроком. Стереотипи щодо ромів зміцнювалися століттями, час їх подолати. Цьому можуть сприяти як полегшення доступу до освіти та роботи для ромів, так і підвищення рівня обізнаності серед людей, які їх оточують. Тоді я пообіцяв собі, що стану адвокатом і допомагатиму тим, хто стикається з несправедливістю.

Ви брали участь у роботі робочої групи Національного комітету національностей та релігій при Кабінеті Міністрів України, що займалася створенням державної Стратегії захисту та інтеграції ромської національної меншини, затвердженої у 2013 році. Які з ваших пропозицій були враховані під час розробки програми, і на яких аспектах ви концентрували свою увагу?

Перш за все, слід зазначити недостатній рівень освіти серед ромів: лише близько 5% мають вищу освіту, а 15% не отримали навіть базової. Це часто стає причиною порушення їхніх прав з боку правоохоронних органів і державних установ. Я пропоную зосередитися на освітніх програмах, починаючи з дитячих садочків, а також організувати тренінги для працівників структур, які часто взаємодіють з ромами. Наприклад, я вже проводив подібні тренінги для поліцейських, навчаючи їх недискримінаційним підходам у спілкуванні з ромами та іншими вразливими групами населення. Другою серйозною проблемою є високий рівень безробіття, який зумовлений не лише браком освіти, але й дискримінацією з боку роботодавців. Разом із Центром зайнятості та представниками бізнесу ми створили програми безкоштовного професійного навчання для ромів за такими професіями, як швачка, зварювальник, електрик. Третя проблема – це відсутність документів: багато ромів не мають ні свідоцтв про народження, ні паспортів. Щоб їх отримати, їм доводиться звертатися до суду, але судді часто відмовляють у прийнятті заяв через нестачу підтверджуючих документів. Це створює замкнуте коло. Проте, після спільної роботи з міграційною службою та РАЦСом, нам вдалося знайти рішення, які спростили цю процедуру.

Стратегія була спланована до 2020 року. Що сталося з цим документом після цього часу?

Пізніше я долучився до створення пропозицій для продовження цієї ініціативи до 2030 року. На жаль, через війну реалізація була затримана до нещодавнього часу. Однак, нещодавно Кабінет Міністрів України затвердив Стратегію підтримки реалізації прав і можливостей осіб ромської національної меншини в Україні на період до 2030 року.

Як юрист та правозахисник, ви надаєте підтримку не лише ромській спільноті. Відомо, що ви заснували в Черкасах організацію "Центр права", що забезпечує безкоштовні юридичні послуги для малозабезпечених осіб, а також організували виїзні консультації в сільських населених пунктах. Більше того, ви змогли залучити до цієї ініціативи Міністерство юстиції України, Національну поліцію та офіс Уповноваженого з прав людини. Яким чином вам вдалося розробити дієву систему для вирішення важливих соціальних питань?

Юридичні послуги часто є дорогими, і не завжди кожен може дозволити собі адвоката. Водночас, кількість правових проблем у населення зростає, а рівень правової обізнаності залишається на низькому рівні. Розмірковуючи над можливими шляхами вирішення цієї ситуації, я вирішив заснувати Центр безкоштовної правової допомоги, де спеціалісти надаватимуть людям інформацію про їхні права. З часом стало зрозуміло, що особливо потреба в правовій підтримці відчувається в віддалених регіонах, де мешканці часто не мають можливості добратися до міста для отримання кваліфікованої допомоги. Тому ми розпочали проведення виїзних консультацій з найбільш поширених питань, таких як земельне право, спадкові справи, соціальні виплати та реєстрація майна. Завдяки навчанню людей правильно звертатися до різних інстанцій, їм стало простіше відстоювати свої права, а робота чиновників стала більш організованою і швидкою. Ми також налагодили співпрацю з Центром вторинної правової допомоги Мін'юсту України, управлінням з прав людини Національної поліції, Черкаською міською радою та Управлінням юстиції Черкаської області. Ця комплексна модель не мала аналогів серед інших правозахисних організацій.

- Не мала? Тобто згодом ваші методики вдалося адаптувати в інших регіонах країни?

- Ви маєте рацію, мої підходи до роботи стали прототипом для масштабування подібних ініціатив в інших регіонах України - я консультував колег із Закарпатської області, Ужгорода, Кіровоградської області, Полтавської області. Вони вивчили наші підходи й успішно реалізували схожі проєкти в себе. Війна зупинила цю роботу, але зараз ми її відновлюємо і розраховуємо на подальше розширення наших практик.

Ви берете участь у діяльності таких організацій, як "Мережа правового розвитку" та "Конгрес ромен України". Ваша роль сприяла встановленню співпраці з міжнародними структурами, такими як ОБСЄ, ПРООН та USAID, а також у розв'язанні десятків тисяч правових питань для малозабезпечених громадян. На вашу думку, які системні перешкоди у доступі до правосуддя вдалося подолати?

- Найбільший бар'єр -- це недовіра людей до закону. Багато хто переконаний, що все можна вирішити тільки за знайомством або за гроші. Коли ми почали проводити тренінги, давати безкоштовні консультації, показувати, що можна домагатися справедливості законним шляхом, люди почали пробувати. І коли в них виходило, вони телефонували в наш офіс, приходили особисто подякувати. Для нас це було і залишається найбільшим стимулом продовжувати роботу.