Обожнював лимони та зневажав росіян: розповідь про загиблого воїна "Цитруса"

Роман Гапак, молодий боєць з Ужгорода, вирушив на фронт у свої 18 років, ставши добровольцем. Незважаючи на серйозну хворобу, він отримав звання повного кавалера ордена "За мужність". На жаль, Роман загинув у бою у віці лише 22 років. У нашому сюжеті ми розповімо про його героїчний шлях, відомий під позивним "Цитрус".

Він обожнював лимони. За це у війську його прозвали "Цитрусом".

Змалку захоплювався військовою технікою.

Христина Сластьон, мама загиблого Романа Гапака:

Окрім армії, він нічого не думав, навіть не розглядав нічого.

І його мрія справдилася, щойно хлопцю виповнилося 18.

Ярослав Галас, військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади Закарпаття:

Мій земляк з Ужгорода, дуже молодий, йому було тільки 22 роки, а в армію він пішов як тільки став повнолітнім.

За рік до початку масштабного конфлікту Роман Гапак уклав угоду з 128-ю гірсько-штурмовою Закарпатською бригадою. Молодий солдат виконував обов'язки штурмовика та навідника гармати, а згодом перейшов до підрозділу безпілотних літальних апаратів. Там він керував ударними дронами під назвою "Немезіс".

Христина Сластьон, мама загиблого Романа Гапака:

Лише одне запитання виникає: чому, чому сталося так мало, чому йому було відведено таку обмежену кількість часу?

Роман загинув 9 місяців тому. А у цій кімнаті в Ужгороді, де минуло його дитинство, майже нічого не змінилося.

Христина Сластьон, мама загиблого Романа Гапака:

У мене тут усе залишилось так, ніби я просто вийшов на хвилинку і ось-ось повернусь. Навіть не можу наважитися викинути речі — вони всі акуратно складені в шафі, а внизу ще є й форма.

Христина, мати загиблого героя, досі не може прийняти той факт, що її син більше ніколи не повернеться сюди. Він не читатиме своїх улюблених книжок, не додасть нових моделей до своєї колекції автівок. Не зможе обійняти...

Христина Сластьон, мама загиблого Романа Гапака:

Це була наша остання спільна світлина. Відверто кажучи, я щовечора лягаю спати з нею вже дев'ять місяців.

Рома з народження мав рідкісне генетичне захворювання. Але завжди повторював: виросту і стану військовим. Він займався спортом, вивчав літературу і щоденно прямував до мети.

Христина Сластьон, мама загиблого Романа Гапака:

Він завжди прагнув служити в армії на строковій основі, але у 17 років отримав військовий квиток з поміткою "не придатний до служби". Його мрія була вступити до Львівського військового інституту Сагайдачного, проте через проблеми зі здоров'ям його не взяли. Тому, у 18 років, він прийняв рішення і підписав контракт на службу.

Юнак майже вмовляв, щоб його прийняли на службу. Спочатку він поїхав в зону АТО. У складі 128-ї гірсько-штурмової бригади виконував обов'язки оператора-навідника БМП. Саме так він став свідком початку повномасштабної війни.

Христина Сластьон, мама загиблого Романа Гапака:

І вони приїхали 24, я не пам'ятаю, о 4 чи 5 ранку вже у Сватове, першого березня вони зайшли на Волноваху.

Роман, попри юні роки, був командиром відділення. За три роки мав багато досягнень на військовому шляху.

Христина Сластьон, мама загиблого Романа Гапака:

Багато знищеної техніки на його рахунку в цьому підрозділі "Рубак". Тут є всяка техніка, є і танки, є і гаубиці, і мінометні розрахунки, різне - майже на 6 млн доларів. На рахунку мого сина, казали хлопці, навіть є збитий вертоліт.

Друзі діляться спогадами: "Цитрус" взяв участь у штурмах, оборонних боях та пережив інтенсивні обстріли. Він витримав найгірше, що може статися на війні - втрату своїх товаришів.

Ярослав Галас, військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади:

Він зустрічав ворога в обличчя, опиняючись під вогнем танків і артилерії. Його найкращий товариш загинув у нього на очах, а сам він кілька разів ледь не став жертвою. Якщо існує поняття ідеального солдата, то Рома Гапак цілком йому відповідав.

Завдяки своїй відвазі та мужності Романа неодноразово нагороджували. Проте, він залишався надзвичайно скромним, тому його мати дізналася про державні нагороди випадково. Під час життя син отримав два ордени "За заслуги", а останню відзнаку йому вручили вже після його смерті.

Христина Сластьон, мама загиблого Романа Гапака:

У 2022 році, під час боїв за Волноваху, він проявив свою мужність, отримавши другу ступінь нагороди за битву за Білогорівку. Під час операції вдалося захопити російський табір, де він особисто знищив п'ять російських БМП. Першу ступінь нагороди він отримав посмертно.

Воїн поліг на фронті 27 травня 2024 року. Від удару ворожого FPV-дрона на Запорізькому напрямку.

Христина Сластьон, мама загиблого Романа Гапака:

Я з ним поговорила в п'ятницю, в суботу він мені написав: мамо, маю багато роботи, лягайте спати, люблю вас. Я йому в неділю відповіла, він смс мою вже не відкрив.

Роман любив життя, Україну та військову справу. Міг продовжити навчання на історичному факультеті, поїхати у Японію, про що завжди розповідав. Але офірував життя, аби мрії змогли втілювати інші.

Христина Сластьон, мама загиблого Романа Гапака:

Чому ти залишив нас так швидко? Без тебе життя стало важким, справді важким.

Чоловік Христини зараз також перебуває на передовій. Жінка намагається з усіх сил витримати цей важкий час, сподіваючись на перемогу, про яку мріяв її син Роман Гапак, відомий за позивним "Цитрус".

Герої залишаються в наших серцях. Їхні досягнення будуть вічно жити в наших спогадах.