Коли в основі ухвалення рішень лежать потреби дитини.

У Великобичівській громаді, розташованій у Закарпатті, підхід до вирішення кризових ситуацій часто починається не з паперової тяганини, а з консультації з експертами Центру надання соціальних послуг. Це установа, куди батьки звертаються в складні часи, щоб їхні діти могли залишатися в родині, продовжувати навчання в школі та жити у знайомому оточенні. Таким чином, родини не опиняються на самоті зі своїми втратами, переживаннями чи виснаженням.

З чого стартує підтримка?

Центр створили у липні 2022 року - після об'єднання громад і передачі повноважень із районного рівня. До цього тут фактично діяла лише одна послуга - догляд вдома. "Ми починали з мінімального складу - директор, фахівець соціальної роботи і соціальні робітники. Але з часом стало зрозуміло: потреби громади набагато більші", - розповідає директор Центру Василь Тафій.

Сьогодні Центр пропонує ряд послуг, включаючи інформаційні та консультаційні сервіси, догляд на дому, екстрене втручання в кризових ситуаціях, а також соціальний супровід родин, які опинилися в складних життєвих умовах. Крім того, він забезпечує підтримку сімей, де виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківської опіки. З початку 2025 року до команди приєднався також спеціаліст, який займається супроводом ветеранів.

Зображення, надане Центром.

Коли сімейна структура є оптимальним вибором.

Окремий і водночас один із найскладніших напрямів роботи Центру - підтримка сімейних форм виховання. У громаді діє дитячий будинок сімейного типу, а також є родини, які готуються взяти дітей під опіку.

"Дитина не одразу довіряє. Часто вона перевіряє дорослих: чи вони справді залишаться, чи це знову тимчасово. І в цей момент підтримка потрібна не тільки дитині, а й дорослим", - пояснює Василь Тафій.

Отже, підтримка сімейних форм виховання є одним з найдієвіших засобів, які сприяють розвитку дітей у безпечному та звичному середовищі, де вони можуть отримувати любов і увагу з боку дорослих. Завдяки цій підтримці родини готові взяти на себе відповідальність за виховання дітей, що залишилися без батьківської опіки, і створювати для них справжнє домашнє тепло.

Подружжя Мачек - Назар та Василина - довгий час міркували про те, аби всиновити дитину. У них двоє біологічних дітей - дівчинка, якій 10, та хлопчик, якому 6. Процес оформлення необхідних документів розпочався у 2022 році, і вже менш ніж через рік вони вперше зустрілися із Даринкою, яку всиновили у 2023 році.

За словами Назара, найбільшими викликами виявилися не стільки збір та оформлення документів, чи перше знайомство з дітьми, а саме той час, що настав після всиновлення. Дівчатко стикалося з труднощами в адаптації, сні та харчуванні. Спілкування також стало проблемою, оскільки у неї були труднощі з мовленням.

На цьому етапі допомогла активна адаптація дівчинки у новому середовищі - багато часу із родиною, групою у дитячому садочку, спільні прогулянки та подорожі, а також постійна підтримка батьків: курси для всиновлювачів, навчання з психології, групи взаємопідтримки.

Наприкінці 2025 року родина виявила бажання створити дитячий будинок сімейного типу. Як пояснює Назар, пройшовши цей шлях із Даринкою та постійно працюючи й відвідуючи інтернати як волонтери, вони відчули, що готові подарувати сім'ю більшій кількості дітей, аби ті зростали у любові та турботі. Назар зізнається, що цьому рішенню також посприяла підтримка Служби у справах дітей та центру соціальних послуг.

Як пояснює директор центру Василь Тафій, такі рішення не виникають самі по собі. Фахівці із соціальної роботи працюють із родинами системно: регулярно відвідують їх, підтримують зв'язок телефоном, координують допомогу з іншими службами. Психолога в штаті поки немає - знайти такого фахівця в гірській громаді складно, тому команда намагається компенсувати це постійною присутністю та уважним ставленням. "Іноді людині достатньо виговоритися. Знати, що її не засудять і не скажуть: "це не до нас"", - каже директор. Завдяки такій підтримці родини отримують змогу робити складні, але важливі кроки для дітей і громади.

Партнерства і нові можливості в громаді

Центр активно взаємодіє зі Службою у справах дітей та благодійними фондами, які створюють групи підтримки для батьків.

Зображення, надане Центром.

За останні роки у Великобичівській громаді з'явилися ресурсні кімнати в селах, а також власний інклюзивно-ресурсний центр із логопедом, реабілітологом і психологом. Нині його відвідують 54 дитини, і ця кількість зростає.

З наступного року центр надання соціальних послуг планує запровадити нову послугу для дітей з інвалідністю - денний догляд тривалістю до чотирьох годин на день. Це означає не лише розвиткові заняття для дітей, а й можливість для батьків приділити цей час роботі або побутовим справам. Також у планах - запуск підтриманого проживання для людей літнього віку та людей з інвалідністю, щоб громада могла забезпечувати цю послугу самостійно.

У Центрі розуміють, що справжня довіра до соціальних послуг не формується через папери чи презентації. Вона виникає у реальних життєвих обставинах: коли дитина може залишатися в знайомому оточенні, коли сім'я відчуває впевненість у можливості звернутися за підтримкою, а громада демонструє свою відповідальність не лише словами, а й конкретними вчинками.

"Якщо дитина сама хоче приходити в центр чи ресурсну кімнату - це для нас найкращий показник", - говорить директор Центру Василь Тафій.

Саме з таких ухвал і регулярних, часто непомітних зусиль формуються істотні зміни в суспільстві — ті, які впливають на життя конкретних людей і мають тривалий ефект.

Матеріал підготовлений в межах проєкту, який реалізується Львівським Центром соціальних послуг "Джерело" та ЮНІСЕФ у громадах Львівської, Волинської й Закарпатської областей у межах програми ЮНІСЕФ "Кращий догляд для кожної дитини".