Говерла, Петрос і Піп Іван: основні поради для безпечного підкорення вершин Карпат.

Карпатські гори стають дедалі популярнішими серед українців. Люди вирушають у цю чудову місцевість поодинці, з друзями, з малюками, на протезах, а інколи навіть великими групами по кілька сотень осіб. Як правильно організувати похід у гори і чому важливо враховувати рекомендації гірських рятувальників — розбиралися журналісти УНІАН.

Українські Карпати вражають своєю різноманітністю та неймовірною красою. Проте, їх потенціал і унікальність не варто недооцінювати.

Підйом на Говерлу став для багатьох українців, а також іноземців, справжнім "обов'язковим" досвідом останніх років. Це легко зрозуміти, адже подорожі за кордон можуть бути досить дорогими, а не всі мають можливість виїхати, тому перше, що приходить на думку – це Карпати. З вершини Говерли, яка є найвищою точкою України (2061 метр над рівнем моря), відкриваються захоплюючі панорами. Увагу туристів привертає також весь Чорногірський хребет, що слугує природним кордоном між Івано-Франківською та Закарпатською областями. Саме з цих регіонів найчастіше вирушають до гір шукачі нових вражень.

Гірські рятувальники зазначають, що українців, які вирушають у гори, можна умовно розділити на дві групи: перша – це справжні любителі гірського туризму, які регулярно підкорюють нові вершини, а друга – це ті, хто прагне просто відзначити своє перебування на певній висоті, ставлячи галочку в своєму списку досягнень.

У перший рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну західні регіони стали прихистком для великої кількості внутрішніх переселенців.

"Люди, які ніколи не мали можливості бачити гори, вирушали туди, сподіваючись на відпочинок і розваги, але часто потрапляли в складні ситуації, заблукали або отримували травми," - зазначає начальниця сектору зв'язків із ЗМІ та громадськістю Головного управління ДСНС в Івано-Франківській області Христина Перцович.

Загалом, за її словами, Івано-Франківська область - надзвичайно навантажений в туристичному сенсі регіон, і якщо раніше це особливо відчувалось улітку, то зараз вистачає підкорювачів гір і в будь-яку іншу пору року.

Туристи обирають для сходжень не тільки Говерлу, а й інші вершини на Чорногорському хребті - Піп Іван, Петрос. Піднімаються як з боку Франківщини, так і з боку Закарпаття.

Підйом на гору завжди є справжнім випробуванням, до якого варто готуватися, враховуючи свої можливості та мету. Наприклад, Максим Магула, спортсмен з інвалідністю (висока ампутація ноги через хворобу), мав на меті піднятися на Говерлу разом із сім'єю. Цей молодий чоловік активно займається спортом понад десять років, він є тренером з фехтування та майстром спорту міжнародного класу в дисципліні фехтування на візках.

"Вирішила вся сім'я йти, то і я пішов з ними. Добре розумів ризик, можливі складнощі, але так само усвідомлював і те, що й до мене багато людей з інвалідністю підкорювали Говерлу, навіть на інвалідних візках піднімалися, хай і з допомогою волонтерів. То чому я цього не зроблю? Немає нічого недосяжного, головне, щоб була відповідна мотивація", - ділиться чоловік.

Максим зазначає, що не боявся тривалого походу, хоча він і виявився складнішим, ніж очікувалося, бо на зворотному шляху за порадою місцевих жителів спускалися найскладнішим маршрутом, на якому було багато слизького каміння та різких спусків. Для людини з милицями, яка пересувається на одній нозі (на гору Максим йшов з протезом, униз - без нього), це було неймовірно важко. За словам чоловіка, мозолі на руках від милиць були такі, що уявити страшно. Але мети було досягнуто.

"Я рухаюсь вперед заради своєї коханої та дитини, вони є моєю найбільшою рушійною силою, що не дозволяє мені зупинитися!" - ділиться Максим.

Ще одна сім'я - Ірина та Юрій Гал з Ужгорода - також вирішила здійснити підйом на Говерлу разом, взявши з собою своїх синів, наймолодшому з яких на той момент було майже 9 місяців.

"Ми вирішили взяти синів із собою, бо хотіли зійти на Говерлу всією родиною, з нами йшов і старший син Олександр, якому було 6 років, та Крістіан, який ще навіть не ходив самостійно. Ми несли молодшого в спеціальному заплічнику, пристосованому для маленьких діток", - розповідає його батько Юрій.

Час від часу вони змінювалися з дружиною: на самий верх сходила мама з дитиною, оскільки малюк на той момент вже був втомлений і вередував.

"Важко було, бо весь час боявся, щоб не підковзнутися, - пригадує ту подорож Юрій. - Але це так вражає, коли піднявся на гору, разом з родиною - відчуття колосальні! Сів на камінь, вітер обвіває тебе, дивишся на безкрайні гори і дивуєшся тій неймовірній красі навколо" .

До речі, Юрій вже не вперше підкорює Говерлу і регулярно досліджує нові вершини. Наразі, поки ще тримається тепла погода, він разом із родиною готується піднятися на Петрос.

Рятувальні служби відзначають, що найкращий період для підкорення Говерли або інших гірських вершин Карпат – це літо. У травневі дні на верхів'ях все ще може залишатися сніг, а вересень часто приносить дощі та тумани. Варто зазначити, що деякі любителі гірських прогулянок вирішують підніматися взимку, але це, як правило, роблять лише досвідчені мандрівники.

Слід завжди пам'ятати, що в гірських районах погода може змінюватися буквально за кілька годин: наприклад, спочатку яскраво світить сонце і температура досягає 30 градусів тепла, а незабаром може почати дути сильний холодний вітер, йти дощ або з'явитися густий туман. Тому до таких змін варто підготуватися заздалегідь.

"Найзручніше підніматися на найвищу точку України в будні, коли не так багато відвідувачів. У вихідні ж до Говерли приходить величезна кількість туристів, що іноді призводить до живої черги на вершину," - зазначає Роман Братчук, начальник відділу спеціальних гірських пошуково-рятувальних робіт ГУ ДСНС в Івано-Франківській області.

Мандрівники зазвичай вирушають на Говерлу та інші вершини як самостійно, так і в складі малих або великих груп, а також разом із гідами.

"Тим, хто йде наодинці й особливо вперше, ми дуже рекомендуємо вивчити маршрут, розпитати знайомих чи бодай поцікавитись у мережі (тепер такої інформації достатньо), як і куди йти, звідки краще підніматися, де які небезпеки чатують на туриста, а де, навпаки, можуть бути допоміжні речі на кшталт будиночків лісників тощо, - розповідає УНІАН гід Василь Ловга. - Таким туристам варто знати, що популярні маршрути зазвичай протоптані, вздовж них встановлені вказівники тощо. Та й загалом на таких стежках загубитися важко, бо останнім часом на моїй пам'яті немає такого, щоб не зустріти на маршруті десяток-другий людей. А у вихідні це просто нескінченна вервичка туристів угору та вниз".

Коли виникає потреба в евакуації великої групи людей, важливо усвідомлювати, що рухатися одночасно всім разом може бути непросто, зазначають рятувальники. У таких випадках доцільніше розділити людей на кілька менших груп, призначивши для кожної відповідальну особу, та підтримувати зв'язок між "лідерами" цих підрозділів.

"Ще краще у великій групі подумати про знаки, які б вирізняли цілу команду - хустки, кепки, бафи, повязки одного кольору, за допомогою яких можна буде легко ідентифікувати "своїх" та не загубитися. Зазвичай ми так і практикуємо. Ще дуже виручають такі невеликі прапорці - їх можна почепити на заплічник і його добре видно. Одне, що прошу зазвичай свою групу - не кидати такі прапорці чи інші знаки аби-де, бо сміття на горі вистачає", - додає пан Василь.

Ціна за послуги гіда на Говерлу може стартувати в межах тисячі гривень за одноденний тур без додаткових послуг. Якщо в групі є діти, то за них можуть просити суму вдвічі меншу. Якщо ж вам потрібен трансфер до бази підйому чи навіть з певної точки з гори - то вартість послуги може сягнути й більше десятка тисяч гривень.

Зазвичай на вершину Говерли піднімаються або з напрямку Закарпаття, або з боку Івано-Франківщини.

Найбільш популярні та прості маршрути для одноденних походів починаються з Франківщини, біля спортивної бази "Заросляк", розташованої на висоті 1330 метрів над рівнем моря, під Говерлою. Дістатися до цього місця не зовсім просто з точки зору логістики: спочатку потрібно доїхати з Івано-Франківська до Ворохти, а потім на власному автомобілі або замовленому трансфері доїхати до бази, оскільки регулярні автобуси сюди не курсують.

Із спортбази на вершину Говерли прокладено три різні маршрути: "зелений", "синій" і "жовтий".

Як кажуть рятувальники, "зелений" маршрут - довший (4,3 км), але більш пологий; "синій" (3,5 км) - буде найкоротшим, хоча й веде доволі стрімкою стежкою на вершину.

Щоб було цікавіше й побачити більше гарних краєвидів, досвідчені туристи рекомендують підніматися одним маршрутом, а спускатися іншим, приміром, іти наверх "синім", а вниз - "зеленим". Зазвичай з боку "Заросляка" підйом займає близько 2,5-3,5 години, спуск - 2-2,5 години.

"На 'синьому' маршруті, що веде від 'Заросляка', можна побачити маркування на кожному кроці, а широка стежка нагадує сільську дорогу. Тож, заблукати тут практично неможливо, особливо у вихідні, коли на маршруті багатолюдно," - зазначає рятувальник Роман.

"Жовта" стежка, що простягається приблизно на 14 км, веде до мальовничого гірського озера Несамовите (близько 7 км). З цього місця відкривається можливість піднятися на Говерлу, пройшовши через інші вершини Чорногірського хребта. Маршрут призначений для проходження за 1-2 дні, частково не має позначок, тому важливо мати з собою навігатор або карту для орієнтування.

Рятувальник підкреслює, що в разі наявності в групі літніх людей або дітей, рекомендується використовувати "зелений" маршрут для підйому та спуску.

"У разі, якщо вас раптово застала непогода, наприклад, почав дощ або піднявся туман, рекомендується спускатися вниз 'синім' маршрутом. Це дозволить вам швидше досягти мети, але майте на увазі, що в деяких місцях стежка може бути кам’янистою і сильно слизькою після дощу", - зазначає Братчук.

Одночасно, він зазначив, що мобільний зв'язок присутній на всьому шляху, і це має велике значення.

Маршрут до Говерли зі села Лазещина (Закарпаття) через урочище "Козьмещик" вважається одним із наймальовничіших, хоча й одним з найдовших – його довжина становить близько 16-18 км в обидва напрямки. Дістатися до села можна зручно на рейсовому автобусі або власному автомобілі. Потім вам потрібно буде піднятися до "Козьмещика", де розташовані дерев'яні будинки ("перемичка"), призначені для порятунку мандрівників у горах. Варто зазначити, що мешканці Лазещини часто пропонують за чималу плату доставити туристів до цього місця на вантажівках або джипах, однак рятувальники попереджають, що такі поїздки в гірській місцевості заборонені.

На відміну від маршрутів з напрямку "Заросляка", пройти цей шлях пішки за один день майже неможливо - для цього знадобиться щонайменше два дні, зазначає речниця ГУ ДСНС у Закарпатті Наталія Батир. Під час підйому відкриваються чудові панорами, серед яких і величний Петрос - ще одна відома вершина Карпат.

Маршрут із Лазещини проходить широкою стежкою, яка чітко позначена жовтими мітками. Піднімаючись уперед, майже біля самого підніжжя вершини Говерли, можна натрапити на невеличкий дерев'яний притулок, де зручно відпочити, насолодитися чашкою чаю або перечекати непогоду. Продовжуючи шлях, туристів чекає найскладніший етап - стрімкий підйом на саму вершину. Останні 800-900 метрів - це справжнє випробування, адже доведеться долати кам'янисті схили та валуни, де особливо важливо бути обережним, щоб не послизнутися і не травмуватися.

Існує ще більш тривалий маршрут, що проходить всіма вершинами з села Кваси (Закарпаття). Він охоплює підйом на Петрос і весь гірський хребет до Говерли та може зайняти до 4-5 днів. Мандрівники піднімаються вгору через мальовничі серпантини, які вражають своєю красою.

Є ще два маршрути, які останнім часом стають популярними, але водночас не є офіційними та поки не промарковані покажчиками.

"Мова про маршрут від гори Кукул та з села Говерла, - розповідає Наталія Батир. - Протяжність першого - 9 км, другого - 14 км, тож варто розуміти, що сходження займе щонайменше два дні".

Стежки тут ще незвідані, тож засоби навігації та спорядження - обов'язкові, наголошують у ДСНС. За словами Наталії Батир, обирають ці маршрути ті туристи, котрі вже неодноразово піднімалися на Говерлу та інші вершини, і їм набридли протоптані й добре знайомі дороги. Тож вони вирішують обрати інші, менш відомі, але більш цікаві.

"Ці стежки не мають жодних маркерів, а також відсутні пункти порятунку чи орієнтири. Тому, якщо ви плануєте їхати в гори, обов'язково зареєструйтесь у рятувальних службах та візьміть із собою все необхідне спорядження. Останнім часом випадки, коли фахівці ДСНС надають допомогу на цих маршрутах, стали частішими", - зазначає представниця Закарпатського управління ДСНС.

Як індивідуальним мандрівникам, так і групам рятувальники радять проходити реєстрацію перед підйомом у гори. Проте, замість туристичних пунктів, краще скористатися офіційним сайтом Головного управління ДСНС Закарпатської або Івано-Франківської областей.

Усім мандрівникам, які мають намір піднятися на Говерлу або інші вершини Карпат, рятувальники рекомендують встановити на своїх смартфонах додаток "Гірський порятунок", створений експертами з Франківської області ще в 2021 році.

"Цей додаток є надзвичайно зручним, дозволяючи користувачам реєструватися та у разі необхідності відправляти сигнал про допомогу. Це значно зменшує час, необхідний для прибуття рятувальних служб. Навіть іноземні туристи завантажують цей додаток та активно його використовують", - зазначає Христина Перцович.

На жаль, реєструються в рятувальників та в додатку заледве відсотків 10 з тих, хто йде в гори, і це дуже ускладнює в разі потреби пошуково-рятувальні роботи.

Але є й відповідальні громадяни, каже пані Батир. До прикладу, на Закарпатті за пів року зареєструвались понад 19 тисяч людей (1857 туристичних груп загальною чисельністю 19464 особи отримали консультації, зареєстровані або супроводжені туристичними маршрутами).

"Ми просимо реєструватися всіх, хто йде в гори, це особиста відповідальність кожного, - додає Роман Братчук. - Якщо до нас звертаються організовані групи, то ми просимо зареєструватися, а відтак інформуємо про особливості обраного для групи маршруту, застерігаємо від можливих ризиків, навіть моделюємо прогноз погоди. Реєстрація важлива вже навіть тим, що людям потрібно розказати, що і як відбувається, як діяти в тій чи іншій ситуації, де розташовані туристичні притулки та чому важливо завантажити офлайн-мапи та що робити в разі грози".

Іноді бувають моменти, коли на гори нахлинає такий щільний туман, що здається, ніби навколо розлили молоко, і навіть сусіднє дерево стає невидимим. Чи зможете ви в такій ситуації зорієнтуватися без будь-якої інформації? Ось чому так важливо завжди звертатися за допомогою до рятувальних служб.

На жаль, туристи не завжди звертають увагу на такі попередження. З початку року франківські рятувальники вже провели 120 пошуково-рятувальних операцій, з яких вдалося врятувати понад сотню осіб, серед яких чимало отримали травми. Закарпатські рятувальники цього року вже 142 рази виїжджали в гори за викликами, рятуючи 156 людей, із яких 56 випадків були пов’язані з травмами та наданням допомоги.

Загалом, за словами спеціалістів ДСНС, з-поміж звернень до рятувальників слід виокремити такі основні причини: коли туристи губляться, втрачають орієнтир через погодні умови, бо не йшли маркованим шляхом, або ж коли травмуються.

Наталія Батир зазначає, що існують випадки, коли люди звертаються по допомогу, скаржачись на те, що не можуть спуститися, оскільки їм стало погано: "Ми покладаємося на людей, неможливо ж перевірити їхній стан по телефону, тому ми піднімаємося. І часто виявляється, що... жінка просто натерла ноги в незручному взутті або не може впоратися з наплічником! Вони викликають рятувальників, щоб ті допомогли спуститися вниз на автомобілі... Такі ситуації викликають обурення, адже рятувальники - це не таксі! Ми - державна служба, і ми реагуємо лише тоді, коли дійсно потрібна допомога! Якщо ви сумніваєтеся, чи зможете подолати маршрут, можливо, варто обрати легший шлях або взагалі не йти. Також важливо адекватно оцінювати свій стан здоров'я, щоб зрозуміти, чи зможете піднятися, а якщо так, то яким маршрутом".

До закарпатських рятувальників найчастіше звертаються за допомогою звичних номерів 101 чи 112, або ж телефонують напряму до гірських рятувальників на мобільний, але це може робити лише той, хто зареєструвався.

Рятувальні служби наполегливо радять ставитися до підкорення вершин з усією серйозністю, адже ігнорування їхніх рекомендацій може призвести до небезпечних ситуацій.

Іноді саме елементарні та ретельно продумані деталі здатні врятувати життя, зазначають рятувальники, які радять перевірити вміст наплічників кілька разів перед відправленням у гори.