Церква єдина, але думки розрізняються.

Зображення: Інтерфакс-Україна / Олександр Зубко

Михайло Міщенко, Центр Разумкова

У листопаді 2025 року соціологічна служба Центру Разумкова, за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні, здійснила дослідження, яке зосередилося на релігійній свідомості українців. Дослідження аналізувало, як церковна та конфесійна приналежність впливають на суспільно-політичні орієнтації громадян. Варто зазначити, що представники різних релігій та конфесій можуть демонструвати відмінні суспільно-політичні переконання та оцінки актуальних подій.

Як виявилося, незважаючи на те, що існують певні відмінності в думках і оцінках, вони не є суттєвими. Щодо зовнішньої політики, більшість вірян усіх основних конфесій та церков висловлюють позитивне ставлення до Європейського Союзу: зокрема, 84% вірян Православної Церкви України, 83% протестантів, 82% греко-католиків та 67% вірян Української Православної Церкви (Московського патріархату).

Також слід зазначити, що греко-католики та вірні Православної Церкви України (ПЦУ) виявляють вищий рівень підтримки НАТО: відповідно 76% і 70%, що перевищує загальний показник серед усіх опитаних (64%). Позитивне ставлення до цього військового альянсу також демонструє значна частина представників інших релігійних конфесій.

Греко-католики та вірні ПЦУ (відповідно 89% і 72%) частіше, ніж опитані по масиву опитаних загалом (67,5%), погоджуються з тим, що розпад Радянського Союзу мав більше позитивних наслідків, ніж негативних, але також з цим погоджується більшість представників усіх інших конфесійно-церковних груп.

Більшість представників різних конфесій та церковних спільнот підтримують думку, що "російський народ несе відповідальність за війну проти України". Серед греко-католиків цей висновок поділяють 97%, серед вірних Православної церкви України – 90%, серед протестантів – 83%, а серед прихильників Української православної церкви (Московського патріархату) – 55,5%.

Дослідження виявило одну цікаву деталь: значні розбіжності в поглядах між регіональними групами вірян УПЦ (Московського патріархату) виявляються в деяких аспектах, причому ці відмінності часто перевищують ті, що спостерігаються між вірянами різних церков. Йдеться про дві основні групи вірян УПЦ (МП): перша — це особи, які проживають у Західному регіоні, а друга — ті, хто мешкає в інших частинах країни, зокрема в Центральному, Південному та Східному регіонах.

Щодо вірян УПЦ(МП) у Західному регіоні, варто зазначити, що під час проведеного опитування жоден з респондентів, які мешкають у Галичині (Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська області), не ідентифікував себе як вірянин УПЦ(МП). Натомість, значна частка таких вірян виявилася у "негалицьких" західноукраїнських областях (Рівненська, Волинська, Чернівецька та Закарпатська), де цей показник становить 21%. Для порівняння, у Центральному та Східному регіонах лише 4% мешканців вказали на свою належність до УПЦ(МП), а у Південному регіоні цей показник знизився до 3%. Варто також зазначити, що жителі "негалицьких" областей Західного регіону складають 45,5% від загальної кількості вірян УПЦ(МП), що значно перевищує їхню частку в загальному населення України.

Власне кажучи, ще за часів СРСР жителі західноукраїнських регіонів становили найбільший осередок вірян Московського Патріархату. Саме тому його керівництво так опиралося відновленню діяльності Української Греко-Католицької Церкви, оскільки внаслідок цього Російська Православна Церква втратила значну частину своїх парафіян. Але зберегти свій вплив та значну частину вірян на Волині, Буковині та Закарпатті РПЦ, а згодом УПЦ(МП) все ж таки змогла. Тому можна сказати, що, на відміну від інших регіонів України, де за радянських часів залишалося мало релігійних громад (особливо це стосується Півдня і Сходу), на Волині, Буковині і Закарпатті вплив УПЦ(МП) традиційно був більш сильним.

Варто звернути увагу на те, що відповідно до результатів цього дослідження, 70% вірян УПЦ(МП) у Західному регіоні проживають у селах, в той час як серед вірян УПЦ(МП) в інших областях 71% складають міські жителі. У містах, де зазвичай представлено кілька різних церков, люди мають можливість обирати, яку церкву відвідувати і до якої належати. Натомість у селах, де часто є лише одна церква (переважно УПЦ(МП)), вибір вірян стає значно обмеженим.

Крім того, у Західному регіоні віряни УПЦ(МП) значно активніше залучені до церковних заходів у порівнянні з іншими територіями. Наприклад, 63% вірян цього регіону повідомили, що відвідували церкву в тиждень, що передував проведенню опитування, тоді як у інших регіонах цей показник складає лише 34%.

Отже, можна стверджувати, що в Західному регіоні приналежність до УПЦ(МП) значною мірою визначається традиційними церковними практиками, тоді як в інших частинах країни більш помітний вплив може мати свідомий вибір релігійних громад, що часто пов'язано з ідеологічними та політичними мотивами, а не стільки з релігійними.

Певною мірою це може пояснювати відмінності в суспільно-політичних поглядах, оцінках ситуації в суспільстві між вірянами УПЦ(МП) в різних регіонах.

У чому проявляються ці відмінності? Наприклад, у ставленні і рівні довіри до влади: довіряють українській владі 46% вірян УПЦ(МП) у Західному регіоні і лише 17% ˗ в інших регіонах, довіряють Президенту України ˗ відповідно 58% і 30,5%. Є різниця і в довірі до Збройних Сил України (відповідно 98% і 66%), хоча, як бачимо, ЗСУ довіряє більшість представників цих двох груп вірян.

Щодо зовнішньої політики, то в питаннях стосунків з Європейським Союзом існує значна різниця між двома групами, проте в обох випадках спостерігається переважно позитивне ставлення (88% і 54% відповідно). Що стосується НАТО, ситуація інша: у західному регіоні, більшість вірян Української православної церкви (МП) висловлюють позитивне ставлення до цього блоку (84%). Натомість у інших регіонах серед вірян цієї ж церкви більше 56% мають негативну думку про НАТО.

Стосовно оцінок характеру відносин між державою та церквою в Україні, то якщо переважна більшість (71%) вірян УПЦ(МП) у Західному регіоні вважають, що в Україні існує повна свобода совісті і рівність віросповідань перед законом, то 73% вірян УПЦ(МП) в інших регіонах з цим не погоджуються.

Лише 14% вірян УПЦ(МП) у Західному регіоні виступають проти законодавчого положення, яке визначає, що "пропаганда ідеології "русского міра" як релігійною організацією, так і її керівними органами є підставою для заборони такої організації". У той же час, серед вірян УПЦ(МП) в інших областях, незгідні з цим положенням, виявляється 48%.

Серед прихильників УПЦ(МП) у Західній Україні значна частина (78%) вважає, що за війну проти України відповідальний російський народ. Натомість серед вірян УПЦ(МП) в інших областях країни лише 57% поділяють цю думку.

Варто зазначити, що відмінності в поглядах та оцінках між вірянами УПЦ(МП) та представниками цієї церкви з інших регіонів не можна пояснити загальними відмінностями в громадській думці, оскільки останнім часом ці відмінності стали мінімальними. У західних областях позиції вірян УПЦ(МП) здебільшого співпадають із домінуючими настроями місцевих жителів, тоді як у інших регіонах їхні погляди часто суттєво розходяться з думкою більшості населення.

Що можна сказати з цього приводу? Насамперед, що сама по собі належність до певної церкви не визначає суспільно-політичних поглядів її вірян - ці погляди формуються під впливом багатьох чинників і релігійне середовище ˗ лише один з них. Крім того, це середовище навіть в рамках однієї церкви може досить різним і формуватися не лише під впливом священників, але й під впливом вірян, які приходять в церкву, керуючись різними мотивами, серед яких суспільно-політична мотивація може відігравати значну роль.

Цей текст створено на основі соціологічного дослідження, яке виконала соціологічна служба Центру Разумкова у рамках проєкту "Релігія і Церква в українському суспільстві: 2000-2025 роки". Дослідження проходило за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні в листопаді 2025 року.

Опитування методом face-to-face проводилося у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях та місті Києві (на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії).

Опитування здійснювалося за допомогою стратифікованої багатоступеневої вибірки, в якій на початкових етапах використовувався випадковий відбір, а на фінальному етапі – квотний метод для вибору респондентів, що ґрунтувався на статево-вікових квотах. Структура вибіркової популяції відображає демографічний склад дорослого населення регіонів, де проводилося опитування, на початок 2022 року, враховуючи вік, стать та тип населеного пункту.