На Перечинщині від вірної смерті врятували 9 людей

В одній хаті ледь не згоріли представники трьох поколінь

Ніч на 5 травня 2015 року мешканці одного з приватних обійсть с. Сімер, що в Перечинському районі, запам’ятають надовго. Тоді вогняна стихія ледь не забрала життя дев’ятьох осіб. Поки вони спали вдома, пожежа охопила хлів у дворі, звідки полум’я перекинулося на літню кухню й почало поширюватися на житловий будинок. Від загибелі людей врятував щасливий випадок – неподалік від місця пожежі проїжджав провідний фахівець Перечинського районного сектора Управління ДСНС України у Закарпатській області Юрій Гондорчин, який, не гаючи часу, кинувся рятувати господарів.

25-річна Яна Химич, донька власниці обійстя й мати двох дітей, згадує події тієї ночі: «Ввечері ми повернулися з поля, де садили картоплю. Втомлені, уже о 10-ій годині вечора всі позасинали, як діти. Аж раптом посеред ночі нас будить цей чоловік і кричить: «Ви горите!» Ми всі підхопилися й почали вибігати з хати. Я одразу ж взяла двох своїх дітей – 5-річного Артема і 6-місячну Данеїлу – і побігла до сусідки. Решта залишилися тут, у дворі».

За словами Яни, тоді значна частина їхнього господарства горіла, немов смолоскип. Адже на горищі хліва зберігалося сіно, яке швидко зайнялося і яскраво палало. Крім цього, язики полум’я виривалися з даху літньої кухні, розташованої поруч. Побачивши масштаби пожежі, мешканці обійстя зрозуміли, наскільки вчасно їх розбудили. Іще б 10 хвилин, і вогонь повністю перейшов би на будинок, де одночасно живуть представники трьох поколінь. У такому разі люди наковталися б диму й не змогли врятуватися.

Сам Юрій Гондорчин зізнається, що ні секунди не сумнівався перед тим, як побігти до місця пожежі й попередити господарів про небезпеку: «Я не йшов туди, думаючи про власне геройство, – я просто виконував свій професійний обов’язок. За 17 років моєї роботи в службі порятунку це стало рефлексом: якщо хтось у біді – треба негайно зупинитися й допомогти людині. Я навіть не стільки пишаюся власним вчинком, скільки радію за те, що вдалося врятувати життя дев’ятьом людям, а особливо маленьким дітям. До того ж, у людей залишилося майно, їхня хата, де вони зможуть і далі жити. Слава Богу, що вони живі й мають дах над головою!»

Юрій Гондорчин переконаний, що так само на його місці вчинив би будь-який боєць ДСНС, у яких бажання допомагати людям – просто в крові. І хоча сам Юрій не вважає свій вчинок особливим геройством, молода мати Яна дуже вдячна йому за порятунок: «Його сам Бог послав. Якби не цей чоловік, дев’ятеро людей могли згоріти в хаті. І серед них двоє – це мої діти».

У ДСНС України у Закарпатській області