Заклади професійної освіти хочуть підпорядкувати місцевим органам влади

А чутки про масове закриття технікумів і коледжів – явне перебільшення

Міносвіти підготувало проект закону про зміни в системі професійно-технічної освіти, за яким деякі нинішні виші І-ІІ рівня акредитації можуть перейти в нижчий статус, а ПТНЗ перетворяться на регіональні центри професійно-технічної освіти. І відразу пішли чутки про масове закриття закладів: батьки студентів таких ВНЗ обривають телефони й цікавляться в керівників, що буде з їхніми дітьми, чи зможуть вони довчитися? Та й вступна кампанія на носі, а тут така катавасія… «Закарпатка» спробувала розібратися, що ж насправді чекає на професійну освіту й наскільки потрібно в ній щось міняти?

Ставка на багатопрофільність

Власне, законопроект, який спричинив такий переполох, розробили на виконання прикінцевих положень нового Закону «Про вищу освіту» (прийнятого торік) та з урахуванням Концепції реформування місцевого самоврядування в Україні. Міністерство пропонує делегувати управління професійною освітою – від призначення керівників закладів до фінансування – місцевим органам влади, мовляв, їм видніше, які професії потрібні конкретному регіону й у якій кількості.

Глава Міносвіти Сергій Квіт на брифінгу аргументував, що нині з 940 державних ПТУ 282 є малокомплектними – з наповнюваністю 200 чоловік при середньому показнику 400. А це – нераціональне використання коштів, матеріально-технічної бази. До речі, зростанню кількості профтехосвітніх закладів посприяв закон про реформування вищої освіти: після його запровадження з 802 вузів у нас залишилося 317, а ті, що потрапили в різницю, якщо не об’єдналися з більшими закладами, то перемістилися в іншу категорію – технічної освіти.

Планується, що замість нинішніх вузькопрофесійних ПТУ в Україні мають створити кілька десятків багатопрофільних регіональних центрів професійної освіти. Крім них будуть професійні коледжі, професійні ліцеї та центри професійної підготовки. Рішення про їх створення прийматимуть місцеві органи виконавчої влади при узгодженні з Міністерством освіти. Кажуть, за основу реформування системи ПТО хочуть узяти концепції розвитку датської, голландської, бельгійської систем професійної освіти. При цьому нібито ще навесні 2015-го Верховна Рада має прийняти цей закон, аби протягом літа взятися за втілення реформи в життя…

Закриття не буде. Просто деякі вищі навчальні заклади понизять у статусі

Прокоментувати ажіотаж довкола майбутньої реформи ми попросили викладача, експерта в галузі освіти Василя Телепа. Він вважає, що нинішня паніка виникла через певну підміну понять: «Мова йде про те, що просто деякі вищі навчальні заклади перейдуть до нижчого статусу, а деякі залишаться вузами. В радянські часи був чіткий поділ на середню професійну освіту, себто технікуми й училища, і вищу, до якої відносилися університети й інститути. За незалежної України після відповідної реформи технікуми й училища стали вищими навчальними закладами І і ІІ рівня акредитації. Таким чином у нас штучно збільшили кількість вузів. Можливо, це було добре для підвищення статусу держави – ми могли похвалитися гарним показником вишів на певну кількість населення. Але час не стоїть на місці, цю систему треба реформувати. В Верховній Раді було 3 проекти законів про вищу освіту, і прийняли той, який до рівня вищої освіти відносить молодшого бакалавра, бакалавра й магістра. Спеціаліста й молодшого спеціаліста там нема. Тож логічно, що потрібен закон про професійну освіту. І в перспективі, коли він буде прийнятий, ті навчальні заклади, які готували спеціалістів та молодших спеціалістів і не зможуть отримати ліцензію на молодшого бакалавра й бакалавра, понизяться в статусі й стануть випускати кваліфікованих робітників і молодших спеціалістів. Тобто закриття не буде, всі робочі місця збережуться».

Василь Степанович додає, що оскільки професійна освіта перейде в компетенцію місцевих органів самоврядування – вже ті вирішуватимуть, потрібен конкретний заклад чи ні. Можливо, деякі з них об’єднають. Але поки закон не прийнятий, тлумачити деталі не варто. Ажіотажу теж не має бути. Натомість технікумам і коледжам слід зараз готувати ліцензії на молодших бакалаврів та бакалаврів, а для цього треба збільшувати кількість викладачів із вченими ступенями, створювати кафедри.

Яка ситуація з профтехосвітою на Закарпатті?

Які ж заклади в нашій області потраплять під реформу? І яка ситуація з професійно-технічною освітою взагалі? Як поінформував директор департаменту освіти і науки Закарпатської ОДА Михайло Мотильчак, у краї всі 14 державних та 2 приватні вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації (коледжі, технікуми, училища культури), в яких навчаються 9361 чоловік, ризикують втратити статус вишів. Однак молодші спеціалісти, яких ці заклади почали готувати до набрання чинності законом, продовжуватимуть навчання й отримають документ про вищу освіту встановленого зразка – диплом молодшого спеціаліста. Останній прийом на здобуття вищої освіти за цим освітньо-кваліфікаційним рівнем проводитиметься в 2016 році.

Михайло Андрійович розповідає, що нині згадані ВНЗ готують молодших спеціалістів для галузей торгівлі, медицини, дошкільної і музичної освіти, сільського й лісового господарства, харчової та швейної промисловості, комп’ютерників тощо. Переважно йдеться про спеціальності, які відповідають сучасним потребам ринку праці, утім деякі з них, особливо економічного та юридичного профілів, дублюються. Кількість економістів, менеджерів  та  юристів багатократно перевищує потребу регіону в таких фахівцях – відтак їм важко знайти роботу.

Що стосується кваліфікованих робітників, то їх – загалом за 56 професіями  –  у нас готують 16 державних професійно-технічних навчальних закладів, де нараховується близько 7 тисяч учнів. Маємо 2 новостворені центри професійно-технічної освіти, 4 вищі професійні училища, 9 професійних ліцеїв та 1 ПТУ.  Більшість із ПТНЗ є багатопрофільними. «Щоб іти в ногу з сучасним виробництвом, готувати конкурентоспроможних кваліфікованих робітників, необхідно максимально наблизити навчально-виробничий процес до сфери їх майбутньої трудової діяльності. Модернізацію матеріально-технічної бази професійно-технічних навчальних закладів у нас підтримує обласна Програма розвитку професійно-технічної освіти на 2012 – 2016 роки, затверджена в 2011-му. Упродовж 2013-го з обласного бюджету на капітальні та поточні ремонти покрівель, реконструкцію котелень, заміну вікон використано близько 3 млн грн, на модернізацію навчальних майстерень ПТНЗ – понад 1 млн грн. Нове обладнання, інструменти, верстати, механізми встановлювали тільки в реконструйовані навчальними закладами майстерні, на що витратили понад півмільйона гривень із спеціального фонду. Підвищенню якості підготовки кваліфікованих робітників сприяє співпраця з соціальними партнерами, що дає можливість ПТНЗ активно використовувати виробничі потужності підприємств, організовувати виробничу практику, запроваджувати нові технології навчання. Є й такі потенційні роботодавці, що долучаються до придбання чи оновлення обладнання для майстерень», – наголошує Михайло Мотильчак.

Оптимізація в області вже почалася

Звичайно, освітні заклади намагаються підлаштовуватися під вимоги ринку праці. Однак проблемою є те, що молодь часто хоче навчатися за професіями, якими область уже насичена, але вони привабливі тим, що не вимагають важкої праці й забезпечують швидкий прибуток. У свою чергу роботодавець хоче отримати працівника, який прийде й одразу почне виконувати всі покладені на нього обов’язки. Іноді підприємства через власну економічну нестабільність відмовляються брати «замовленого» випускника на роботу, або ж, навпаки, той не хоче працювати за отриманою профе­сією через низьку зарплату й пропоновані умови. Та й чого гріха таїти, поряд із легальним ринком праці у нас процвітає нелегальний.

На запитання, чи прораховує Департамент освіти й науки можливі шляхи оптимізації професійно-технічної освіти в краї, його керівник відповів: демографічна ситуація, функціонування структурних підрозділів вищих навчальних закладів І – ІІ рівнів акредитації, зміна структури та обсягу виробництва, потреби регіонального ринку праці й застарілість матеріально-технічної бази вже зумовили зменшення набору учнів, а відтак – закриття окремих професійно-технічних закладів. Частину з таких реорганізували шляхом укрупнення, інші – ліквідували. Але в підсумку проблемним питанням є утримання вивільнених будівель, які перебувають у державній власності.

Крім того, після прийняття законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійно-технічної освіти» в області ще цьогоріч планують створити професійний коледж на базі професійно-технічних навчальних закладів у м. Хуст, який готуватиме кваліфікованих робітників для різних галузей економіки.  

Але закономірно постає питання, чи зможуть заклади професійної освіти повноцінно функціонувати в разі переведення їх на фінансування з місцевих бюджетів? Мабуть, воно поки залишається відкритим…

Мирослава ГАЛАС