У зміні клімату найбільше винні люди!

Інтенсивніші «хвилі тепла» влітку й менше снігу взимку. Якщо нинішні тенденції збережуться, середня температура на планеті зросте на 4 градуси, а це – вже справжня катастрофа.

Глобальне потепління – вже визнаний експертами факт, і Ужгород став одним із чотирьох українських міст (наряду зі Львовом, Одесою і Хмельницьким, а ще серед піонерів буде Рахівський район), які вирішили напрацювати адаптаційні заходи до нього. Вони покликані мінімізувати негативні наслідки від змін клімату як для природи, так і для людей. Бо кожна гривня, вкладена в пристосування до нових погодних реалій нині – це 6 заощаджених гривень у майбутньому. Принаймні так стверджувала під час тематичного обговорення за круглим столом Ольга Власюк із  Національного екологічного центру України.

На Закарпатті пік холодів зсунувся з січня на лютий

Але розпочнемо з того, що ж то за зміни відбуваються з нашим кліматом і чим вони загрожують? Це доступно під час відкритої лекції пояснила доцент Київського національного університету Ольга Шевченко. Отже, пункт №1 – глобальне підвищення температури на планеті протягом останніх десятиліть (порівняно з нормою, за яку беруться усереднені показники 1961 – 1990-го років) і пов’язане з цим танення льодовиків та вічної мерзлоти. А відтак у першу чергу страждають прибережні країни: частини їхніх територій поступово йдуть під воду, частіше утворюються руйнівні тайфуни й цунамі. Конкретно в Україні середньорічні температури зросли на 0,8-0,9 градуса Цельсія, причому найбільше – у січні (на 2о) та липні (на 1-1,5о). Відтак подовжується вегетаційний період у рослин, але це не завжди добре – рання весна «виманює» цвітіння, а потім заморозки можуть знищити майбутній урожай. Поряд із цим змінюється характер опадів: їх загальна кількість залишається такою ж, як раніше, однак вони інакше розподіляються по сезонах (восени – більше, взимку – менше) і стають нерівномірними: приміром, три тижні – ні краплини дощу, а потім за 2 дні випадає місячна норма. Зайве говорити, що це несприятливий фактор із точки зору сільського господарства, а в містах викликає локальні підтоплення, бо зливові каналізації не справляються з потоками води. Елементом зміни клімату в нас є й почастішання так званих «хвиль тепла» влітку (коли панує аномальна спека), причому вони стають тривалішими й інтенсивнішими, та зменшення снігового покрову взимку.
Власне, приблизно такі ж тенденції характерні й для Закарпат¬тя. Як розповіла Наталія Воло¬шин, столичні кліматологи стверджують: у нашому краї середньорічна температура зросла на 0,7-0,8оС, зимова – на 0,8о (найбільше – в січні, на 1,7о), а літня – на 1,4о (у серпні на 1,6о, у липні на 1,7о). Пік холодного сезону перенісся з січня на лютий, а спекотних днів у році побільшало на 12,4. За рахунок фактичного подовження літнього сезону в області зменшився весняний період. Та й морозних днів узимку поменшало майже на тиждень. Отже, туристична галузь Закарпаття має враховувати ці нюанси й орієнтуватися більше на літній і міжсезонний відпочинок, а не на зимовий – сніг же стане рідкістю. А якщо вже будувати нові витяги для лижників – то вище в горах. Тим часом через перерозподіл характеру опадів доведеться думати, як пристосовувати до цього сільське господарство, що робити з обмілінням водойм та всиханням криниць і колодязів.

У зміні клімату найбільше винні люди

Наступне питання – хто ж винен, що клімат міняється? І хоч довкола цього точиться багато суперечок, Ольга Власюк каже: основна причина – діяльність людей, зокрема спалювання ними нафти, газу й вугілля. Інші точки зору – здебільшого простимульовані лобістами традиційних джерел енергії.

Власне, це – авторитетна думка міжнародної групи експертів із питань зміни клімату, до якої входить десь 1000 фахівців. І вони застерігають: якщо нинішні тенденції збережуться, до кінця століття середня температура на планеті зросте на 4оС, а це вже – справжня катастрофа. Щоб її не допустити, важливо якомога ширше використовувати альтернативні джерела енергії – вітер, сонце, річки, тепло землі… Адже вони не дають шкідливих газових викидів, що створюють парниковий ефект, котрий і є основною причиною глобального потепління. Ольга Шевченко додала цікаву деталь: виявляється, що так зване аерозольне забруднення (коли дрібненькі частинки твердих речовин зависають у повітрі) дає зворотній ефект – поглинає частину сонячного випромінення й зменшує нагрівання повітря. Конкретно для України це мінус 1,6оС! Себто якби не було аерозольного ефекту, до нинішніх середньорічних 0,8о підвищення температури додалися б ще 1,6о, і ми мали б потепління на 2,4оС!

Як кажуть, нема лиха без добра

Наш порятунок – пористі парковки й побільше зелених зон, зокрема й на дахах
Отже, зміна клімату – явище невідворотне, але завдання людства – не допустити, щоб воно стало катастрофічним. Наразі важливо зменшити антропогенний вплив на довкілля й максимально адаптуватися до нових погодних реалій. Велосипед винаходити не треба – міста-побратими Ужгорода вже розробили відповідні стратегії й активно втілюють їх у життя.  
Скажімо, в Європі трамвайні колії засаджують травою, адже вона, на відміну від асфальту, в разі зливових дощів, які все частіше приходять на зміну звичайним, всотує вологу й запобігає локальним підтопленням, не так перегрівається в спеку, поглинає вихлопні гази, продукує кисень, та й до всього тішить око. Із цієї ж серії – пористі парковки (на фото внизу). Це така собі «сітка» твердого покриття, всередині якої росте трава. У підсумку й машини не грузнуть, і всі вищезгадані плюси зберігаються. Що заважає нам робити такі?
Взагалі, розширення зелених зон – один із найважливіших заходів у плані адаптації до змін клімату. Правда, в умовах Ужгорода варто домагатися хоча б збереження існуючих зелених острівців, а то їх правдами-неправдами забудовують. Щодо центральної частини, то тут висаджувати додаткову рослинність, ніби, й ніде. Але є чудовий приклад із Німеччини – зелені дахи (див. фото вгорі). Під час круглого столу учасникам демонстрували слайди з Дармштадта: на пласких покрівлях ростуть травичка, дерева, подекуди ще й басейни розташувалися. Просто-таки рекреаційна зона на багатоповерхівці. Для її орошення, до речі, накопичують дощову воду. Так, із гідроізоляцією треба попрацювати, зате крім усіх плюсів озеленення така «шапка» дозволяє зменшити витрати на кондиціонери влітку й на обігрів – узимку. Уявіть собі, як гарно виглядали б Ужгородська міськрада чи головпошта (у них якраз пласкі покрівлі), увінчані зеленню… До речі, на сусідніх «похилих» дахах на картинці всюди виднілися сонячні батареї: в Німеччині є міста, які за допомогою відновних джерел не тільки повністю забезпечують себе електроенергією, а ще й продають надлишки. І це теж внесок у зменшення негативного антропогенного впливу на довкілля.
Популярними в європейських містах є й блакитні зони – природні чи штучні водойми зменшують нагрівання й додають повітрю вологості. А з відносно простих і не дуже затратних засобів адаптації до глобального потепління використовуються зовнішнє затінення (воно ефективніше за внутрішні жалюзі), фарбування дахів білим кольором, термоізоляція будівель, вертикальне озеленення стін тощо. Ну і, звісно, людей елементарно інформують, коли слід чекати якихось екстремальних погодних умов, як вони можуть впливати на здоров’я і як у таких ситуаціях поводитися. Власне, щодо останнього в нас теж робота поставлена непогано – спрацьовують «надзвичайники», синоптики та ЗМІ.
Насамкінець хочеться побажати, щоб такі дійсно корисні в усіх сенсах ідеї щодо адаптації до наслідків зміни клімату не залишалися на рівні теоретичних надбань. Бо розроблених стратегій – хороших і різних – у нас багато, а реалізованих – мінімум. Тож, напевно, краще для наочності – одна «пориста» парковка чи зелений дах, ніж чергова стратегія. А там, дивись, хтось підхопить приклад…

Мирослава Галас, "Закарпатська правда"

P.S. Круглий стіл та відкрита  лекція проводилися в рамках  проек¬ту «Loc-clim-act: місцеві дії щодо впливу кліматичних змін» Програми сусідства і партнерства ЄС HUSKROUA за співфінансування Європейського Союзу.