Страшна смерть 53-річного чоловіка шокувала всіх!

#Кримінал

Усіх, хто бачив це криваве місце трагедії. Перерізана шия (голова мало не теліпалася на подвір‘ї), велика рана грудної клітки і бездиханне тіло...

Перший іспит на новому місці служби підполковник Валерій Мишанич, керівник Свалявського РВВС УМВС Закарпаття, склав на «відмінно»: сільського головоріза розшукано, руки йому «скручено», а співробітникам міліції за оперативну роботу подяку оголошено.

Страшну смерть 53-річного Івана Г. із передгірського села Сасівка, що на Свалявщині, важко навіть уявити – вона шокувала всіх, хто бачив це криваве місце трагедії. Перерізана шия (голова мало не теліпалася на подвір‘ї), велика рана грудної клітки і бездиханне тіло. Першим про сільську бійню місцевих правоохоронців сповістив сасівський фельдшер. Як і годиться, оперативно-слідча група виїхала сюди миттєво, так само швидко знайшли безжального убивцю. Ним виявився місцевий житель, який свого часу служив на ще радянському флоті морським піхотинцем. Цим фактом завжди пишався, мовляв, ось який я крутий! Стережіться мене! Відповідно, за словами очевидців, «морфлотівець» ще й ножем володів бездоганно!

Між іншим, якби правоохоронці на чолі з новопризначеним начальником Свалявського РВВС Валерієм Мишаничем (його попередник полковник Людвіг Файт переведений на службу в Рахів) замешкалися з виїздом на місце трагедії, сасівський душогуб міг переплутати їм карти у розкритті цього злочину. Як виявилося, він мав намір чкурнути з села у світ за очі, навіть кров повитирав (звісно, там, де зміг), руки помив, переодягнувся, але втекти не зумів. Наразі, за словами свалявського прокурора Віталя Свистака, він заарештований і дає слідству покази з приводу свого нелюдського та неадекватного вчинку. У перші години спілкування настільки був п‘яний, що не міг уторопати, чому він у міліції і що накоїв.А здійснив різанину у жалюгідному виді – разом із жертвою-ровесником сиділи за столом та потихеньку собі «квасили». Щоправда, без закуски! Тож і хмеліли чолов‘яги на голодний шлунок швидко. Як не прикро, але кожна чергова чарка оковитої не додавала чоловічому спілкуванню тепла, радості чи приязні, а множила гостроту, напруження, злість, насторогу, гнів, потроювала ярість і лють. Тож коли сельчани вже добряче упилися, почали згадувати якісь старі образи, кривди, омани, взялися лаятись та хапати один одного за грудки. Після сварки та рукопашної невгамовний «сусід-морфлотівець» вирішив спровадити Івана з хати, але той пручався, мовляв, сам діди туди, звідки прийшов…

Хоча приймаком у селі вважали покійного Івана, який до місцевої молодички (уже ніби-то на той час із першим чоловіком розлученої) «приженився» років з тридцять тому. До слова, народився він у селі Дусино цього ж району у багатодітній сім‘ї. Тут і хату зводить почав колись. Два його старші брати Михайло (1956 р. н.) та Василь (1959 р. н.) працювали у районному відділі внутрішніх справ – на офіцерській і сержантській посадах. Але, на жаль, як і наймолодша сестра на ім‘я Віра, повмирали. Майже вісімдесятирічна мати, що все життя важко трудилася для дітей, тепер одиноко мешкає на одній із вулиць вже згадуваного Дусина. Слабує, а трагічна смерть сина аж ніяк не додасть старенькій силу та наснагу до життя (ще один її син Юрій живе у Дусині, а донька Марія «прописалася» у селі Стройне).

Що стосується сасівського кривавого побоїща, то навіть правоохоронці (слідчі РВВС, прокурори) кажуть, що односелець свого сусіда, з яким свого часу навіть приятелював, убивав жорстоко, безжально та немилосердно. А понівечена тесаком шия, смертельне поранення у груди свідчили: 53-річний чоловік, що «родом і ходом» був із Дусина, не мав жодних шансів вижити. Хоча, як завжди, усе починалося із традиційних «пів-деци», а завершилося таким лихом і страшною бідою – смертю! У принципі, така природа алкоголізму. І знають про це всі у всьому світі. Покійному вже все «до лампочки», а ось головоріза із Сасівки чекає суд і довготривале ув‘язнення. Убивця одній сім‘ї приніс лихо, горе та нещастя, а собі надовго «виписав» путівку до тюрми.

Михайло Синьоокий, Свалявщина