Міжнародна геоконференція відбулася у столиці Срібної Землі

У рамках роботи конференції започатковано роботу круглих столів з двох актуальних тем: «Система космічного захисту від надзвичайних ситуацій-транскордонна система для передбачення надзвичайних природних явищ на осевої використання супутникових технологій в Угорщині. Словаччині, Румунії та Україні в рамках Програми ЄІСП ТКС 2007-2013 рр.

В Ужгороді відбулася VII Міжнародна науково – практична конференція «Нові технології в геодезії, землевпорядкуванні та природокористуванні». Організатор – географічний факультет УжНУ.  Йшлося про  сучасні CPS- та GIS – системи і технології, землеустрій і кадастр в Україні, оцінку землі і нерухомості. А також про перспективи Закарпаття  у розвитку альтернативної енергетики, зокрема гідроенергетики та сонячної.
  Започаткована у 2006 році міжнародна конференція з кожним роком розширює свою географію. Цього разу на наукове зібрання приїхали експерти з багатьох українських міст та закордону. Як розповів у вітальному слові Степан Поп, проф., декан географічного факультету УжНУ, конференція проходить раз на два роки. «У рамках роботи конференції започатковано роботу круглих столів з двох актуальних тем: «Система космічного захисту від надзвичайних ситуацій-транскордонна система для передбачення надзвичайних природних явищ на осевої використання супутникових технологій в Угорщині. Словаччині, Румунії та Україні в рамках Програми ЄІСП ТКС 2007-2013 рр.» присвячений грантовій угоді, яку виконує УжНУ разом з партнерами по створенню планетарію, та «Гідроенергетика Закарпаття: стан та перспективи розвитку». По другій темі маємо певний досвід і напрацювання. Йде мова про пришвидшення роботи з використання відновних енергетичних ресурсів, за якими Закарпаття посідає перше місце в Україні. Це і гідроенергетика і сонячна енергетика».
  Михайло Попович, керуючий справами виконавчого апарату Закарпатської облради повідомив, що Закарпаття протягом кількох років повністю планує відмовитися від газу. «Ми повинні перейти на відновлювані джерела енергії. Одне з джерел -мала, середня, велика гідроенергетика у нас в області, - каже Михайло Попович. -  Кожна 4-та річка, котра тече в Україні, знаходиться в Закарпатській області. Такі ресурси дозволяють там говорити про величезний потенціал в області. Також використання сонячної та вітрової енергії може забезпечити повну енергетичну незалежність Закарпаття. 11-12 % електроенергії, яку ми споживаємо, ми виробляємо на місці. З 10 кВт може експортувати мінімум 8». За словами Михайла Поповича,  щодо землевпорядкування, повинна бути чітка науково-технічна база, яка буде покладена в основу розподілу землі. Щоб кожна громада знала, що їй належить.  
У рамках конференції відбулися дві круглі столи, один з яких був присвячений гідроенергетиці Закарпаття.  «Альтернативи розвитку відновлювальних джерел енергії і, зокрема, такого потенціалу, яким володіє Закарпаття, немає. Ми виробляємо 10,5 млрд. кВт год на рік, при тому, що область споживає близько 2 млрд. кВт год. З цього потенціалу ми можемо розумно використати 5 млрд кВт.  Це є економічно та екологічно безпечно. У такому випадку ми повністю забезпечуємо Закарпаття своєю, виробленою власними силами, енергією.  Необхідно споруджувати станції, які не наносять шкоду ландшафту, а навпаки, завдяки яким впорядковується ландшафт і, відтак, пожвавлюється туристичний потік». За словами Михайла Попа, чверть ресурсу гірських річок України знаходиться в Закарпатті і цей потенціал треба розумно освоїти, щоб розвиток регіону став комплексним.
 Микола Хлапук, завідувач кафедри гідротехнічного будівництва, д.т.н., проф. (Рівне) зазначив, що енергетична стратегія України, розрахована на 30 років, буде змінена з урахуванням чинників, які є на цей час. «Є чітке доручення уряду, включити агрегати на Дністровській АЕС, які повинні працювати весь зимовий період. Необхідно також звернути увагу на гідроенергетику. Наприклад, Китай за останні роки побудував 30 тисяч ГЕС, в Україні щороку зводиться максимум 1 -2 малі ГЕС у рік. У нас ще не вироблено державного підходу як розвивати цей напрямок. Необхідно звернутися у Міністерство палива та енергетики  і напрямку в уряд, щоб централізувати цей підхід, зробити його нормальним,  прописати всі шляхи. Малі гідровузли вкрай доцільні, щоб там не говорили. Ми аналізували ситуацію у період з 1945 року до 54 року, коли почали будівництва крупних електростанцій, на той час було 988 малих ГЕС в Україні, зараз 80! Тоді малі ГЕС зникли, їх зруйнували, зараз вони відновлюються».  Експерт навів приклад  і гірського Лівану, де велика кількість дериваційних  ГЕС і немає централізованого енергопостачання.  На Закарпатті є зразок сучасної європейської ГЕС – Шипіт-2, яка працює в автоматичному режимі. Він також додав, що гідроенергетичного ресурсу достатньо, щоб забезпечити енергоспоживання всіх об’єктів в області.