Кого ж люструють у Закарпатському регіоні?

Як повідомляв Karpatnews.in.ua, минулого тижня депутати Верховної Ради ухвалили закон «Про очищення влади». З одного боку, його чекали, про нього багато говорили, і в ідеалі він має очистити владу від усіх, хто працював проти народу. Але, за висновками інших експертів, закон є популістським й не призведе до очікуваних результатів.

Тож кого і за що люструють, і чи принесе громадський контроль якісні зміни в український зокрема й закарпатський політикум, говорили із юристом, головою Громадської ради при Ужгородському міськвиконкомі Олександром Пересоляком у інформаційно-аналітичній програмі «На часі» студії «21 канал».

– Однією з проблем називають відсутність єдиного незалежного органу з люстрації, мовляв, проводитимуть її не незалежні експерти, а вищі чини щодо нижчих. (Фактично основна робота з «очищення» покладається на керівників відповідних органів влади). Це відкриває шлях до корупції. Чи так це?

• Основним критерієм люстрації чиновників різних рівнів є  перебування на посаді із моменту інаугурації Віктора Януковича до 21 лютого 2014 року, коли відбувся розстріл мирного Майдану у Києві. Це стосується всіх, від прем’єр-міністра до представників територіальних органів місцевої влади. В першому проекті закону, котрий пропонувався на розгляд були і народні депутати, і судді, і навіть Уповноважений Верховної Ради із прав людини. Однак у другому варіанті, підписаному Президентом Петром Порошенком дивним чином пропали і судді Конституційного суду, і народні депутати, і Уповноважений із прав людини, хоча це основні ініціатори узурпації влади в України. Загалом Закон надзвичайно відрізняється від першого варіанту, причому не в кращу сторону. У ньому з’явилися, так би мовити, політично-корупційні складові, які дозволяють певним особам уникати відповідальності згідно цього документу. Зокрема, мова про наявність власної заяви про звільнення: якщо людина подала таку заяву до 21 лютого, вона не підпадає під цей закон. Це дає змогу ряду чиновників домовитися із правлячим керівництвом країни і не підпадати під люстрацію. Інший пункт стосується того, що під люстрацію не потрапляють учасники бойових дій у зоні АТО. Через певний час перевірити цю інформацію виявиться майже неможливо, тож уникнути відповідальності згідно цього Закону виявиться неможливим.

Може скластися ситуація, коли зацікавлений чиновник заднім числом напише заяву про звільнення і вийде, що до дати «Х» він уже майже 2 роки не працював у тій чи іншій структурі. Знову ж таки, перевірити цю інформацію майже неможливо через доступність папок з наказами, терміну їх зберігання – значить можна вести мову про політичну корупцію і у перспективі – домовленості із майбутньою владою.

• Ще одним критерієм, котрим оперують політологи, юристи, аналітики, є той факт, що Законом чітко не визначено: хто буде люструвати? Немає незалежного органу, котрий би включав представників громадськості, незалежних експертних інституцій тощо…
• «Судді хто?». Із закону випливає, що люструвати будуть самі себе. Основним органом, відповідальним за люстрацію, визнано Міністерство юстиції України. За логікою речей, воно саме себе спочатку має люструвати, а потім взятися до Кабінету Міністрів і вниз по вертикалі. Цікаво, що у списку люстрованих немає Президента України, а роль громадськості не визначена і буде мінімальною. Так, документом передбачена участь громадськості та ЗМІ, однак не вказано порядку їхнього залучення, не конкретизовано, які саме ЗМІ. Як свідчить досвід закордону, люстраційний комітет має бути повністю незалежний від керівництва країни.  Загалом всі принципи, якими має керуватися громадський контроль наведені у рекомендаціях Генеральної Асамблеї ООН, які уособлюють найкращі напрацювання європейських країн. Зокрема, це має бути незалежний орган, люстрація має проходити у найкоротші терміни і має бути прозорою та зрозумілою тощо. Більшість цих принципів у новоствореному Законі не відображені.
• Відомо, що ви готувалися освоїти нове поле діяльності в умовах дії Закону про люстрацію і вже давали запит до прокуратури. Про що йшлося?
• Згідно відповіді із Закарпатської обласної прокуратури,   в період із 5 жовтня 2010 року по 21 лютого 2014 року на керівних посадах, котрі підпадають під люстрацію, а це керівники територіальних, регіональних управлінь структурних підрозділів та їх заступники, то на Закарпатті це близько 30 працівників, а по всій системі прокуратури, то це близько 150 працівників. Це дуже велика кількість керівного складу. Закон призведе до того, що це буде або вибіркова розправа на представниками органів прокуратури, або люстрація паралізує роботу цього органу.   
• Закон містить багато положень, котрі неможливо реалізувати. Наприклад, вимагається звільнити увесь начальницький склад органів внутрішніх справ та податкової міліції, що працював останні роки, але при цьому не визначено жодних перехідних положень. Хто працюватиме? До бодай стільки юристів знайти?
• Закон не дає відповіді на ці питання. Але турбуватися про те, що не буде кому працювати, не варто – Закон сформульовано так, що він просто не запрацює. Сама процедура його роботи – реалізація повноважень цих органів – надзвичайно громіздка процедура. На час люстрації варто було б призначити виконуючих обов’язки керівників, аби не паралізувати роботу відомств. Закон закладає наступні критерії для люстрації: перший торкається осіб, які в жодному разі не пройдуть люстрацію, яким заборонено перебування на конкретних посадах на 10 та 5 років. Вони повинні подати протягом 10 днів заяву, що підпадають під люстрацію. Якщо її не буде, то відсторонення від посади – обов’язкове. Є особи, на яких не розповсюджується заборона, але вони підпадають під перевірку.  Критерії щодо них надзвичайно розмиті – це ті, що сприяли узурпації влади, ті, що «сприяли затриманню», хоча що таке останнє, можна трактувати по-різному. Загалом під формулювання перевірки про можливі взаємозв’язки підпадає майже вся країна, всі державні службовці.

Новий Закон передбачає, що орган перевірки повинен зробити свій висновок і направити його у компетентні органи, які приймають по цьому рішення. Причому цей висновок можна оскаржити у судовому порядку, причому суду доведеться розглядати його у відповідності чинному законодавству – Закону про очищення влади.

• Себто орган, котрий люструє, виносить висновок по конкретній людині. Поки остання оскаржує рішення, вона перебуває не на посаді, себто безробітна і не може утримувати родину. Але потім суд визначить, що вона мала права обіймати цю посаду. Чи не потягне це за собою компенсацію моральних збитків?
• Так, на країну чекають величезні витрати. Не факт, що суди будуть приймати рішення про призупинення дії висновків, тому існує загроза нанесення збитків держбюджету  зважаючи на кількість осіб, середній заробіток, моральну шкоду у випадку незаконних висновків. Другий критерій, про котрий варто було б згадати, це так зване дублювання: коли сам перевіряючий орган буде перевіряти декларації посадовців і встановлювати відповідальність за неправильну їхню подачу. Замість того, щоб налагодити існуючий механізм перевірки поданих декларацій, чим займалася податкова, вводиться дублюючий механізм, хоча ця відповідальність вже прописана в Кодексі про адміністративні правопорушення.

Самі ж декларації настільки розширені і детальні, що багато відомостей, котрі є у переліку, не так легко й віднайти. Однак саме вони є додатковим важелем впливу на чиновників, аби примусити працювати їх у потрібному руслі. А будь-які неузгодженості – це шлях до корупції. І ця неузгодженість, яка закладена у законі, так само шлях до корупції. Якби можновладні і народні депутати прагнули дієвості цього Закону, то відповідний варіант вже розглядався у Верховній Раді, бо ж люструвати можновладці повинні не самі себе, а люструвати мають люди.

Ще одним із критеріїв, на який варто наголосити – невідповідність наявного у людини або її родичів майна отриманим доходам. Аби це перевірити, не треба створювати відповідний орган, а просто відкрити реєстр власності. І буде видно, як навіть на високу зарплату держслужбовця чиновник заробив майна на кілька мільйонів доларів.

• Але чи не порушує це право на приватне життя особи?
• Насправді, люди, які йдуть у політику, погоджуються стати публічними. , відкритими і нести певну відповідальність перед суспільством. Так, приватне життя – це певна свобода. Але є ще відкритість чиновника, зрозумілість його дій. На шальках терезів благо перед суспільством переважає благо особистого життя. Тому реєстри потрібно відкривати, бо це також джерело для корупції. Як все стане відкритим і прозорим, так і зникне корупція.
• То хто на Закарпатті в першу чергу поплатиться своїми посадами?
• Графік перевірок буде затверджуватися Кабінетом Міністрів і буде подаватися у Міністерство юстиції України. Відповідно, на ці речі можна буде впливати і особи зможуть відтермінувати свою «розплату» по цьому Закону певними домовленостями із керівництвом країни. Окрім того, в першу чергу буде ілюструватися Мінюст, а це також забере певний час.  А коли прийде графік? Як передбачить міністерство юстиції, що наразі є загадкою. Можливо, це буде виконавча влада, може – судова, а може, прокуратура. Але оскільки влада взяла на себе децентралізацію владною вертикалі, то однозначно мають бути ліквідовані обласні державні адміністрації і замінені, потім черга прокуратури і судової влади.

Надзвичайно цікава закладена міна в Закон: іде мова про люстрацію певних посад. А якщо людину звільнили, то можуть перевести на іншу посаду, навіть на вище стоячу.  Сам Закон не виписаний настільки чітко, щоб дати відповіді на ці питання.

Новий очільник Закарпаття дав команду у добровільно-примусовому порядку дав команду звільнитися всім керівникам районів. Прокоментуйте ситуацію, як представник громадськості.

По-перше, потрібен підхід фахового менеджера, який турбується про інтереси громади. Це включає аналіз роботи голів райрад, їхню відповідність законодавству, показники регіонів. Варто заслухати людей, а потім вже приймати рішення про відповідність посаді. Однак це питання наразі вивчати не довелося, тому відповідь дати не можу.

• За попередніми підрахунками, на вулиці опиниться близько 1 мільйона людей. Куди вони мають подітися?
• Закон, власне, спрямований на звільнення корупціонерів. Я б більше турбувався про інші 49 мільйонів, котрі зараз перебувають у стані війни і на межі бідності. Або цим питанням не варто перейматися, бо під люстрацію підпадають не найбідніші люди. Або мова про компенсацію і повернення награбованого майна.  Достовірність цього і мають довести подані ними декларації.

У будь-якому варіанті цей варіант Закону не здатен досягнути кінцевої мети – реального очищення країни. Все геніальне дуже просто – відкрийте реєстри власності. Дайте політичну волю тим, хто це здатен зробити. Не варто створювати купу контролюючих органів, повторювати помилки попередників, створюючи структури, які приречені бути неефективними.

Karpatnews.in.ua