Хто переможе на виборах 26 жовтня — «партія миру», «партія війни», …Коломойський?

В останні дні остаточно вималювалися основні гравці майбутніх позачергових парламентських виборів та були розписані ролі між ними, але є одна сила, яка ще всерйоз не увійшла до гри, але здатна суттєво змінити передвиборчі розклади

Сьогодні вже очевидно, що за більшість мандатів у новому парламенті конкуруватимуть дві основні сили, які умовно можна назвати – «партія війни» та «партія миру».

З «партією миру» все більш-менш зрозуміло – нею має стати «Блок Петра Порошенка» на чолі з Юрієм Луценком та імовірно екс-бантьківщинцями Арсенієм Яценюком та Олександром Турчиновим, хоча останні і намагалися грати до останнього часу в «злих поліцейських».

Конкуренцію їм має складати «партія війни», яка мусить критикувати президентську команду за нерішучі дії на фронті, ганебні мінські домовленості та «особливий статус» Донбасу, але з перспективою об’єднання в коаліцію в новому парламенті. І головне питання на сьогодні, хто саме цією партією стане. 

Перший і найсильніший кандидат – «Батьківщина» без Яценюка і Турчинова але з Юлією Тимошенко. Вчорашня доволі різка заява екс-прем’єра та сьогоднішня жорстка критика Луценка з вуст Сергія Соболєва з товаришами це зайвий раз підтверджує.

Ще одним кандидатом на роль «партії війни» залишається «Радикальна партія» Олега Ляшка. Останній з усіх сил прагне не втратити результат вдалої президентської кампанії, та протягнути свою партію в парламент, тому і роз’їжджає по зоні АТО в камуфляжі та з власною «агітбригадою».

Окрім цих двох на титул «партії війни» можуть претендувати і Яценюк з Турчиновим, якщо все ж таки вирішать йти на вибори окремо від БПП.

Але є ще одна сила, яка може суттєво змінити передвиборчий розклад – це командир добровольчого батальйону «Донбас» Семен Семенченко. Вчора він анонсував створення своєї Української військової організації. «Я закликаю людей з Україною в серці, що мають волю до боротьби і розум щоб зрозуміти що зволікання зараз згубно для країни, до об'єднання на основі Української військової організації, яка буде створена і як продовжувач справи свого історичного попередника і як організацію ХХІ століття з готовністю до нових викликів, які ставить перед Україною час» - заявив Семенченко, додавши, що протягом декількох днів буде організована прес-конференція, створені первинні осередки на місцях і дані чіткі інструкції тим людям, які  готові стати під знамена організації індивідуально. 

Семенченко підкреслив, що його організація не збирається брати участі у виборах, але сприймати ці слова занадто серйозно, мабуть, не варто. По-перше, комбат нічого не казав про свою особисту участь у виборах, по-друге, неучасть у виборах аж ніяк не означає неучасті в передвиборчій агітації за ту чи іншу політичну силу. Ну, і в-третіх, завжди можна передумати, посилаючись на «многочисленные просьбы трудящихся». Також варто враховувати, що за багатьма добровольчими батальйонами, і за «Донбасом» зокрема, стоїть постать Ігоря Коломойського, який, хоч і заявляє, що не має персональних політичних амбіцій, прагне посилити свою і без того чималу владу і вплив у країні.

Враховуючи неабияку популярність як самого Семенченка, так і інших бойових командирів, які можуть приєднатися до його руху, найбільше шансів стати головною «партією війни», а отже і всерйоз поконкурувати на виборах з «партією миру» Порошенка вочевидь стана та сила, яку підтримає «партія комбатів» Семенченка/Коломойського. Або навпаки, Семенченко/Коломойський, за певних обставин можуть підтримати Порошенка, вибивши козирі у партії війни. Простіше кажучи, сьогодні Коломойський може зіграти в козирного туза майбутньої парламентської кампанії. Якщо зуміє.

Тарас Клочко