Дерев’яні церкви, ремесла, вино – основне багатство мінерального регіону

Село Поляна, що на закарпатській Свалявщині, відоме далеко за межами Закарпаття. Саме сюди, аби відпочити та оздоровитися цілющою мінеральною водою, подихати свіжим гірським повітрям та насолодитися неповторною красою Карпат, їдуть люди з усієї країни та закордону.

Як свідчать джерела, на території нинішнього села перші люди з’явилися ще в ІІ тисячолітті до н. е., а перша письмова згадка про невелике поселення пастухів відноситься до ХІІ ст. Під час монголо-татарського вторгнення село було спалене й відновлене лише в 1548 р. У 1728 р. австрійський імператор віддав значну частину Закарпаття, в тому числі й Поляну, графові Шенборну. Саме ця родина створила міні-лікувальні центри в Лумшорах (Перечинський район), с. Поляна (Свалявський район), с. Синяк (Мукачівський район), с. Шаян (Хустський район) та інші.

Перші цехи з розливу мінеральних вод з’явилися в Поляні ще в ХІХ ст. Із 1842 по 1911 роки «Поляна Квасова» відзначалася 21 раз на міжнародних конкурсах як одна з найкращих мінеральних вод у Центральній Європі. Поряд із нею великий попит мала «Лужанська». В той же час полянські мінеральні води почали використовувати для ванн. У 1868-му на березі річки Мала Пиня збудували «Полянську купіль» із 40 помешканнями й 20 ванними кабінами. Ці споруди були дерев’яними, і в 1907 році їх знищила пожежа. В 1913-му почалася відбудова курорту, а в 30-х роках це вже був один із найвідоміших європейсь¬ких курортів, який пропонував цілорічне лікування.

Нині Поляна – один із навідоміших в Україні бальнеологічних курортів. Майже три десятки приватних оздоровниць гуртують¬ся навколо «серця» курорту – санаторіїв «Сонячне Закарпаття» і «Поляна». Останній – найстаріший із діючих в області, його вік   перевищує 130 років.

Санаторії спеціалізуються на лікуванні хворих із хронічними захворюваннями органів травлення. Формально перелік захворювань такий, як і для інших гастроентерологічних оздоровниць, але є деякі особливості. В офіційному переліку захворювань вказано, що приймаються хворі поза фазою загострення. У «Сонячному Закарпатті» та в «Поляні» без застосування медикаментів ефективно лікуються хворі на виразкову хворобу шлунка, дванадцятипалої кишки, ерозивні гастрити при наявності виразок, ерозій, якщо відсутні виразний больовий синдром і ускладнення, що вимагають хірургічного втручання.

Лікувальні властивості мінеральних вод Свалявського району перевіряли в Швейцарії, Франції, Італії, а екологічна чистота – в американському штаті Невада. Виявилося, що природна радіоактивність їх у вісім разів менша, ніж допускається жорсткими нормами США. Таким чином, свалявські мінеральні води за деякими з екологічних вимог перевершують найвищі світові стандарти.

Свалявські води – перші на Закарпатті, котрі почали розливати в пляшки. Вода є неорганічною, в пляшці консервується методом газування, а після відкриття різниця не відчувається. І все ж вживання мінеральної води безпосередньо з джерела має свої переваги, особливо якщо поєднується з іншими лікувальними процедурами та дієтичним лікувальним харчуванням. Тому в санаторії «Сонячне Закарпаття» мінеральна вода використовується не тільки як питна, а й для ванн, промивань кишківника, мікроклізм, інгаляцій, гідромасажу ясен тощо.

Оздоровлення взимку можна поєднати і з лижним відпочинком. У Поляні є кілька спусків і бугельний підйомник на горі Стріжіліц (у центрі Поляни) – 300 м, ширина траси 150 м, перепад висот 40 м, і ще бугельний підйомник (відразу за Поляною) – 700 м.

Іван Дрогобецький – кращий сільський голова України

Уже третю каденцію Поляною керує сільський голова Іван Дрогобецький. Протягом короткого часу він залишив село, аби очолити Свалявську РДА. Але на чергових виборах цього року 75% полянців знову висловили йому довіру. В 2012-му він був удостоєний звання «Кращий сільський голова України», а за результатами 2013 року увійшов у сотню найвпливовіших людей Закарпаття.

Село Поляна – одна з візитівок Закарпаття, і цьому сприяють не тільки природні багатства та велика кількість  мінеральних джерел, котрі незмінно приваблюють туристів. Уже цього місяця з центру села до санаторію «Сонячне Закарпаття» дорогу освітлюватимуть поки ще не часті на Закарпатті ліхтарі на сонячних батареях. Усі тротуари викладені бруківкою. Саме в цьому невеликому населеному пункті знаходиться один із найбільших стадіонів області, розрахований на 4000 посадочних місць. Футбольний клуб «Поляна», президентом і головним меценатом якого є Іван Дрогобецький, третій рік поспіль є чемпіоном Закарпаття. Також у селі постійно відбуваються різноманітні спортивні змагання – командам імпонує сучасний стадіон та можливість оздоровитися на лоні прекрасної природи Свалявщини.

Саме сільський голова став ініціатором єдиного в Україні фестивалю мінеральної води, який, на жаль, цьогоріч не відбувся  через нестабільну ситуацію в державі. Проте через Поляну та Уклин (вони належать до однієї сільської ради) пролягає популярний туристичний маршрут «Мінеральні води Закарпаття».

Варто також відзначити, що в селі практично немає проблеми безробіття. Чимало людей працюють у туристичних та рекреа¬ційних комплексах. Приміром, тільки на території «Сонячного Закарпаття» 22 готелі,  не рахуючи окремих точок харчування, побутових послуг, торгівлі тощо. Зрештою, лише в санаторії на сьогодні нараховується понад 500 працівників. Подекуди навіть виникає проблема з нестачею робочої сили.

Дерев’яні церкви, ремесла, вино

Недалеко від Поляни розташований і Уклин, родзинкою якого є найстаріший і найкраще збережений храм серед чотирьох давніх «малих» церков Закарпаття. Відомий дослідник закарпатських народних шедеврів Михайло Сирохман у путівнику «П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття» пише про цю церкву: «Із Сваляви далі в гори можна їхати долиною Латориці, серед лісистих схилів, а можна повернути на стару дорогу, що веде в Уклин, – останнє село Свалявського району, розташоване на схилах однойменного перевалу, за яким уже верховинський край. У центрі села вціліла невеличка церківця – рідкісний архітектурний скарб, що дає уявлення про дуже давні архітектурні форми. Подібні малі культові споруди колись були поширені в багатьох віддалених селах, де не було змоги збудувати велику церкву. До нашого часу дійшли чотири – в Костринській Розтоці, Тарасівці, Рахові та Уклині, але уклинська, присвячена святим Петру і Павлу, є найстарішою і не зазнала перебудов. За художніми критеріями і за конструктивними ознаками такі церкви можна об’єднати в окрему групу, умовно кажучи, «малих». Переказують, що її збудовано з дерева старої церкви у кінці ХVIII або на початку ХIХ ст., а перед цим тут були дві церкви, які занепали чи згоріли. Тоді село було по другий бік долини, але епідемія холери спустошила його. Досі існує приказка: «Так мало (людей), як хиж на Уклині». Тому й церкву зробили малу».

Також жителі Поляни та Уклина традиційно продовжують розвивати народні ремесла. Біля санаторіїв з ранку до ночі кипить торгівля – туристи залюбки купують вишивку, домашні покрівці, вироби з дерева тощо, а також сушені гриби та ягоди. Пані Марія, котра в’яже найрізноманітніші речі з овечої шерсті, зізнається, що із виторгу, котрий у кільканадцять разів перевищує її пенсію, допомагає двом онукам навчатися й жити в Києві.

Пан Володимир, обійстя якого виходить на головну вулицю Поляни, запрошує туристів на дегустацію вина. Він не тільки пригощає, а й розповідає різні цікавинки про закарпатські вина, історію походження, пояснює, що та як впливає на смак, колір і міцність вина й долучає всіх охочих до справжньої культури споживання закарпатського вина.

Тож життя в Поляні та прилеглих до санаторіїв сіл кипить цілорічно, а потік туристів, котрим цьогоріч не до Криму, незмінно зростає. А самі селяни з оптимізмом дивляться в майбутнє, знаючи, що попри економічні негаразди в країні, біда обійде Поляну стороною.

Людмила Орос, "Закарпатська правда"