Ракошинці: «Всіх чиновників та їх синів — на війну!» (ФОТО)

#Політика

Такий (на ФОТО) та подібні лозунги можна побачити в руках жінок, які "взбунтувалися" в окремо взятій сільській раді на Закарпатті - Ракошинській. Що найбільше бісить простих закарпаток, так це те, що за цілу добу їхнього протистояння на місце НП так і не приїхав голова Закарпатської ОДА Валерій Лунченко.

Вже пройшли 24 години з моменту, коли жінки вийшли на мітинг. За цей час до них приєдналися чоловіки та діти, трапилися 2 ДТП, утворилися кілометрові черги, заявилися блок-пости не лише в Ракошині, а й у сусідніх селах, пересварилися десятки водіїв з мітингувальниками, приїхали журналісти, міліція та представники Мукачівського воєнкомату.

Але найголовнішого так і не сталося – до людей не приїхав губернатор Закарпатської області Валерій Лунченко, з яким селяни хочуть поговорити вже добу.

Люди обурені тим, що влада ніяк не реагує на їхні звернення. Закарпатців абсолютно ніхто не хоче чути. Проте вони кажуть, що стоятимуть доти, доки до них не приїде губернатор, обласні депутати та полковник Іван Васильцюн.

«Ми не зійдемо з дороги доки наші вимоги не почують і не виконають,- каже місцева жителька пані Ганна, - Простояли вже добу, треба буде, то простоїмо й тиждень, і місяць, і скільки потрібно».

Ракошинці не розуміють, як влада може залишатися такою байдужою до проблем людей та ніяк не реагувати на їхні звернення і чому кілька людей не можуть приїхати, щоб залагодити ситуацію, що склалася. Селяни зробили письмовий список своїх вимог, але поки що марно. Представникам влади до нього руки ще не дійшли.

Крім того, людей обурюють чутки, які ширяться інтернетом, мовляв за те, що вони мітингують їм платять «москалі». Навіть військові самі питали у людей, скільки їм заплатили, щоб вони тут стояли.

«Люди добрі, та це ж смішно, - запевняє пані Світлана, - які гроші? Ми живемо від зарплати до зарплати! Ніхто нам не платить за те, що ми вже добу тут стоїмо! Та нам і не треба! Людям важко повірити в те, що не все робиться за гроші, що ми самі вийшли на дорогу, щоб нас почули!».

Ситуація загострюється, водії вже не лише сваряться з мітингувальниками, а навіть одне з одним. Нерви витримують не у всіх. По всьому селі чутно крики роздратованих водіїв та сигнали машин. Протестувальники ж налаштовані мирно. Навіть намагаються підгодовувати людей, які стоять в заторах. Скільки ж іще діб треба буде простояти залежить від влади та їхньої позиції.

Вікторія Кузьма, студентка відділення журналістики УжНУ