Про істинну духовність мистецтва — із Ужгорода

Вперше на цю тему задумався років двадцять тому. У 1993 році на мою персональну виставку, що відбувалася у залах столичного музею-заповідника «Древній Київ» на Подолі, завітали дві літні киянки. Оглянули мої картини і сказали: «Мало духовності у ваших живописних картинах».

Представлені твори були на різноманітну тематику: і «Хіросіма», і «Козак Мамай», і портрети сучасників, київські пейзажі, натюрморти. І от — «мало духовності». Мене це ошелешило! Я розгубився. І лише нещодавно знайшов відповідь на це непросте запитання. Можна, зрозумів, малювати ангелів і Бога, проте це буде духовна «халтура», а можна зобразити купу осіннього листя, і це стане шедевром! Не важливо що малюєш, а важливо – як? Так у чому ж річ?
       Духовність дуже тісно пов’язана зі знанням про суть творення: з формою і змістом (рідним і чужим), з композицією і колоритом, з тоном і рисунком, з технікою виконання і естетикою подання, тобто залежить від мови живописної виразності.
       Що таке форма і зміст? Світом правлять числа і символи. Зміст це – число, а форма – символ. Наша Галактика побудована в числових пропорціях «золотого перетину» і має спільне золоте число = 1.6 (інші галактики мають інші числа, бо там діють інші сили гравітації), яке отримується з діленням більшої величини на меншу числового ряду Фібоначчіо 0, 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55, 89... (89:55=1,6), (55:34=1,6) і т.д.  Форма символу: крапка або коло відноситься до числа 1, лінія – до числа 2, (бо лінія має дві сторони), трикутник — триглав або перетин трьох ліній, що створюють знак подібний до літери Ж,  до – 3, квадрат або хрест  – до 4, пентаграма або п’ятикутна зірка – до 5, шестикутник або шестикутна зірка – до 6, семикутник – до 7, восьмикутник або восьмикутна зірка – до 8 і т.д. Спочатку був зір (відчуття форми, пропорцій), а не слово (слух, нюх, смак). Якщо ви побачили символ: триглав (символ Сонця), п’ятикутну зірку Соломона або хрест (символ християнства), ви ще не чуючи нічого уже знаєте що це значить. Ви по зовнішній формі визначаєте зміст цієї форми. Тому світом правлять числа і символи. Числа і сама форма числа є символом і є іменем Бога. Одиниця є ім’я Бога — Творця Всесвіту Одина або РА (раз). Двійка є ім’я Бога ДиВа Бога нашої  Галактики. Трійка є ім’я Бога Триглава (Дажбога) — нашого Сонечка. Четвірка є ім’я Сварога-неба по якому котиться хрест-свастя (сварог-кварог-квартет, кватирка, корінь квар є чотири). П’ять є ім’я Бога Пана, імя материка планети Землі – ПанаГеї і тому ми один одного величаємо панами і паннами. Шість є ім’я Бога Сеста. Сім є ім’я Бога Семеша. Вісім є ім’я Бога Вести. Дев’ять є ім’я Бога Деви і т.д. В наших числах предки залишили нам знання величезного сакрального  змісту. Перші чотири числа це числа мега космосу. П’ятірка це явний світ, реальний світ планети Земля. А шестірка і все, що йде за нею, це числа духовного тонкого світу нашої душі. Хто знайомий з Відами, той знає, що духовна аура (біополе) людини складається з тонких оболонок (подібно матрьошці) і, залежно від духовної сили (від Бога), має різну кількість. Людина яка має сім оболонок (фізичну, ефірну, астральну, ментальну, казуальну, душевну, духовну) об’єднується восьмою (Богом Вестою, атманською) і тільки така людина є високодуховною особою, котра живе з Вестою, з соВістю. В кожній релігії світу є високодуховні люди, учителі, пророки, провидці, знахарі, які мають дев’ять і більше оболонок біополя. Вони володіють великою духовною Божественною силою. В суспільстві, де панує беззаконня, брехня, корупція, заздрість, хабарництво, аферизм, всілякі форми збочень, відсутня соВість. Бо ж у переважної частини цього суспільства нема семи духовних оболонок тіла, відсутня об’єднуюча восьма, це суспільство  –  аморальне, не високодуховне.
      Розглянемо „цінності” двох широко відомих картин «Козача левада» Васильківського і «Чорний квадрат» Малевича.

Споглядаючи «Козачу леваду», очі, в першу чергу, прямують на озерце, з якого п’ють чисту джерельну воду чисто-біла корова і енергійний вогняний бугай. Ця пара є символом продовження життя на прекрасній зеленій планеті Земля. Відчувається сила і досконалість природи, могутній пласт українського чорнозему, який є найбільшим багатством українського народу. На картині зображені чотири субстанції матерії: земля, вода, повітря і вогонь (у образі сонячного дня). Земля покрита зеленим килимом різноманітних трав, квітів, кущів і дерев. Сонце високо в небі, полудень, косар йде полуднювати, тиша і райська благодать. Ця картина – вікно, у яке хочеться дивитись і дивитись, вона не набридає, а втягує погляд з переднього плану далі і далі на лінію небокраю, де синіє могутній правічний ліс. Картина благоухає, зачаровує і оздоровлює глядача. «Козача левада» – гімн здорового способу життя, здорової екології, творчого ставлення до вічного буття. Споглядаючи картину, отримуєш заряд бадьорості, хорошого настрою, оптимізму. І це є однозначним висновком, бо саме цю повноцінну красу хотів донести художник Васильківський до глядача. Вражає нас техніка живопису. Вона досконала, наглядно передає  поверхню землі,  трав, дерев і теплого повітря, передає ніжні голубі далі пейзажу і матеріальність хмар на небі. Ця картина – гармонія форми і змісту, є шедевром українського малярства, створена українським генієм. Перший план густих трав переходить  через воду на другий план, далі третій рівень формує група тварин, розміщених у золотій точці композиції. Четвертий рівень споглядання припадає на ділянку левади за биком. П’ятий план знаходиться на рівні фігури косаря. Далі, шостий рівень на  кущах, сьомий рівень затримує погляд на могутніх дубах. Далі знов простір левади аж до синього лісу. Дев’ятий рівень споглядання затримується на цьому лісному масиві. Десятий рівень переводить  погляд на великі хмари. Одинадцятий – дальні перисті хмарки. І  завершується   погляд  на   дванадцятому   живописному рівні – тлі голубого неба. Зміною погляду відбувається частотне резонування свідомості, зображення картини формує просторову і змістовну дванадцять рівнів градації нашого емоційного стану,  посилює переживання, піднімає рівень духовності (з восьми рівнів стану  душі на високий дванадцятий рівень), і ця рукотворна образотворчість  виховує любов до рідної землі, рідного народу, оздоровлює глядача.
       Картина „Чорний квадрат” викликає інші емоції і переживання. Коли я навчався у Київському художньому інституті (1979-85 роки), на лекції історії мистецтва цього художника, аналізуючи картину  викладач говорив: «Чорний квадрат» це – символ пролетарської шахтарської праці, могутньої енергії  чорного антрациту, це – влада робітничого класу над природними багатствами...” І це — чиста правда. Та з плином часу і самоосвіти, вивчаючи мистецтво і прояви життя з  інших інформаційних джерел, взнав іншу трактовку цього твору. «Чорний квадрат» —  це задум концептуального мистецтва, який свідомо і підсвідомо викликає у глядача асоціацію могутнього враження струмом, аж до потемніння у очах, а згодом викликає апатію, депресію і чорну тугу, асоціацію чорного тунелю без світла у кінці, це загалом силует труни на весь небокрай, кінець світу або армагедон, це силует чорної книги, що описує судний день. Діє на організм людини негативно, хворобливо, позбавляючи здоров’я, віри і надії у завтрашньому дні. Такий другий зміст цього твору.
       Чому ця картина викликає такі протилежні асоціації? Після теорії смерті «Чорного квадрату» роботи англійця Хьорста з його дохлими коровами, вівцями, рибами, мухами є лише варіації плагіату.  Чому нас у інституті вчили так однобоко?  Чому на світових аукціонах картина Малевича коштує мільйони доларів?  Давайте проаналізуємо цей твір з формальної точки зору. Майже всю площину полотна займає чорний квадрат, це – один план. Другий рівень, це – світле тло навкруги квадрата. І все. Тільки два рівні. А в плані технічної майстерності картина виконана на звичайному посередньому малярному рівні. Якщо у нормальної людини є вісім рівнів духовності, то ця закладена в картині дворівнева формальна частота понижує духовність глядача. Адже навіть пануюча духовна доктрина визнає триєдність Бога, а тут і цього нема — лише два рівня сприйняття. Ось звідки духовна криза частини світового суспільства, вона створена штучно з метою маніпулювання свідомістю, нав’язує духовну деградацію і дегенерацію, виробляє рабську покору до кризового стану життя.

Прийоми техніки живопису, як не дивно, теж виконують роль підняття або пониження духовності глядача. Класичний тришаровий живопис (підмальовок, прописки, моделювання-лесування) теж сприйняття картини розподіляє на три плани, візуально видно три послідовно нанесені фарбові шари – це як мінімум. Справжній шедевр класичного живопису йде у технічному вдосконаленні далі: моделюється детальніше форма – четвертий план, виконуються кольорові рефлекси – п’ятий план, матеріалізується фактура предметів ретушувальними мазками – шостий план, подрібнюються блікові деталі і дрібниці у тінях – сьомий план і так далі. Багато художників не бачать (не відчувають) третього моделюючого шару і зупиняються на двох рівнях: лише підмальовок і прописка, цим опускає частоту споглядання на два рівні. Школа «сучасного» мистецтва зупинилася і нав’язливо пропонує лише на одноманітний живописний шар підмальовку і все! Далі додумуй сам, як і що зображено на картині. І це подається як досягнення світового (європейського) рівня мистецтва. А це всього лише наслідки виродження техніки живопису.
      Деякі твори сучасного формального мистецтва взагалі пропагують бездуховність. Приклад: виставляється чисте полотно і знизу підпис автора. Думай що хочеш. Всього один рівень оптичного споглядання. Можна уявити чисту сторінку життя, а можна – нірвану потойбічного існування.  Та «знахідки» деяких митців на пониження духовності (навіть нижче одиночного рівня) не зупинились, сьогоднішнє мистецтво нульової духовності взагалі не вимагає рукотворної майстерності – головне концепція! Виставив стілець або унітаз — «ого-го! яка глибина думки!»  Теперішнє життя взагалі присвячене споживацькій психології, все присвячене кінцевому результату — унітазу. Унітаз перетворився на образ «бога», такий твір мистецтва коштує дуже дорого. По суті ніщо перетворюється в гроші. А інсталяції? Насипав купу вишуканого сміття або будівельних матеріалів — і уже геніальний твір. Творити взагалі нічого не потрібно. Відбувається підміна мистецтва штучним сурогатом, його нема, воно відсутнє, ніякого рівня! Нуль! І духовність понижується до нульового рівня. І тут відбувається найцікавіше, це надумане, незрозуміле, формальне «мистецтво» породжує цілу гвардію тлумачів, експертів, мистецтвознавців. Для того, щоб проста людина зрозуміла авторський задум „правильно”, її потрібно навчити, потрібно допомогти! Звичайно не безкоштовно! При хворій формі – зміст ще хворіший, а гроші не пахнуть!
       Чисте високо духовне українське мистецтво – реалістичне по формі, зрозуміле і світле по змісту, попадає своїми пропорціями в гармонію золотого перетину, таке мистецтво прямої дії не потребує додаткового роз’яснення. Споглядання зображення входить в резонанс з Божественним числом, підсилює духовну силу, спрацьовує на оптимізацію життєвих досягнень, оздоровлює тіло, дозволяє глядачу релаксувати біля такого арт-твору. Така картина  – реальне славлення Бога.
       Даною методикою можна робити аналіз кожного твору мистецтва. Таким чином оцінюється творчий задум, творчий потенціал митця, кінцевий результат і значимість його зусиль. Можна відділити шедевр від низької духовної підробки. Особливо потрібні ці знання викладачам творчих дисциплін.
       Напрошується об’єктивний висновок. Чим бідніша форма виразності, тим більше з’являється можливості втручання суб’єктивного стороннього чинника, зловживання і маніпулювання ним свідомістю глядача. Цінність  твору набуває ознак моральної реальності. Критик хто? Чесна людина? Тоді він шукатиме об’єктивні критерії в оцінці твору. Аморальна людина буде шукати своєї вигоди, буде в міру своєї порочності викривлювати дійсність. Ще раз наголошу, дуже важлива якісна сторона виконання твору мистецтва. Не важно що, а важливо – як?

З повагою,

Сергій ГЛУЩУК, художник, реставратор, педагог, мрійник