Коли ми відчуємо позитивні зміни від асоціації з ЄС?

"Закарпатська правда", опитавши ряд експертів та проаналізувавши інформацію, яку чи не щодня поширює керівництво країни, дійшла певних висновків, якими й ділимося.

Три тижні минуло від того моменту, як Україна стала асоційованим членом Євросоюзу, а зовнішня торгівля країни нині здійснюється в контексті зони вільної торгівлі з ЄС. Розмови про відсутність ратифікації цієї угоди українським парламентом мають, радше, політичний підтекст, аніж реально впливають на ситуацію: з 27 червня ми живемо за нових умов і правил гри, які мусимо виконувати.

Мабуть, не один краянин задавався питанням: що позитивного йому дасть підписання цієї угоди? «Закарпатка» вже писала про одну з «цукерочок» – перспективи безвізового режиму з ЄС, а цього разу спробуємо розібратися, коли ж нарешті ми відчуємо наплив якісних іноземних товарів, відкритість європейських ринків для нашого виробника і, головне, притік реальних інвестицій у нашу економіку? Опитавши ряд експертів та проаналізувавши інформацію, яку чи не щодня поширює керівництво країни, дійшли  певних висновків, якими й ділимося.

Політичне рішення не переросло в економічну площину

Для Європейського Союзу відкриті всі умови для виконання договору, підписаного з Україною 27 червня. А ось для України все не так просто. Угоду ми підписали, однак процедура до кінця не виконана. Але, незалежно від того, в нас уже діє з 23 квітня цього року угода, підписана прем’єр-міністром Яценюком, згідно з якою ЄС в односторонньому порядку відкрив свій ринок на півроку. З нашого боку він відкритий тільки з червня, щоправда, виконання цієї угоди в нас процедурно ускладнене. Приміром, зміни до Митного кодексу, якщо вони були би прийняті також 27 червня, вступили б у дію не раніше, ніж за 45 днів. Оскільки ж вони не прийняті досі, то можна лише уявити, скільки нам ще треба чекати.

Як відомо, відповідно до Угоди є понад 1300 товарних позицій, на які встановлено нульову або пільгову ставку ввізного мита на територію ЄС. Вона дає можливість нашим підприємствам працювати на цьому ринку ще з 23 квітня. Однак кожен товар, що завозиться до ЄС, повинен мати сертифікат, відповідати тому коду, який прийнятий у країнах спільноти. Крім того, є певна категорія товарів, яка потрапляє під нетарифне регулювання – квоти. Вони не регулюються Україною. У підсумку для того, щоб продавати свій товар у Європі, бізнесмен має добре підготуватися.

Якщо порівняти вимоги, які звучали на Майдані, з вимогами ЄС до вітчизняного законодавства, то вони майже ідентичні. Однак, із одного боку, не слід ідеалізувати Європу, а з іншого – варто уважніше подивитися на власні позиції. Бо поки що в Україні практично нічого не змінилося в економічному плані. Зміни в політиці дійсно є, однак вони ще не отримали свого відображення в економіці. Зокрема не змінилися умови ведення бізнесу, не змінилася система оподаткування. У цьому й є «корінь зла». Необхідно, щоб люди відчували конкретні зміни економічної ситуації.

Практично всі, хто нині працює в реальному секторі української економіки, розуміють, що на перших порах ми будемо відчувати складнощі, буде гірше, і це станеться ще до кінця 2014-го. До 31 жовтня дійсні умови відкритості ринку ЄС, за якими ми почали працювати з 23 квітня. Але не слід вестися на теперішню ейфорію, треба за період, що в нас ще є, прийняти закон про ратифікацію, підготувати законодавчі акти, які би внесли зміни в економічний блок.

«Річ у тім, що впродовж багатьох років угода з ЄС опрацьовувалася на політичному рівні, але не на економічному. Експертів, представників бізнесу підключили до цього процесу лише кілька років тому, і то почасти на рівні піару, – каже політолог, голова ГО «Свідомі медіа» Андрій Мірошниченко. – Ми так і не побачили детального тлумачення основних позицій угоди про зону вільної торгівлі. Чи проаналізовані усі товарні позиції, що перераховані в угоді з української сторони? Цього так і не було зроблено.  Політики переконують, що втрачаючи ринок Росії, ми отримуємо натомість ринок ЄС, який на порядок більший. Однак що зробено для того, щоб наша продукція була конкурентною на Заході? Держава в цьому плані поки не зробила основних кроків».

Угода передбачає певний пільговий режим, це період, коли та чи інша галузь може відносно безболісно перейти на нові стандарти. Однак часу насправді обмаль. А конкуренти вже готові захопити новий ринок.

Для них відкривається майже 50-мільйонний ринок, і кожен намагатиметься завезти сюди свою продукцію. Будь-який товар, завезений сюди з Європи, за якістю вже може бути ліпший, і в них є можливість грати на ціні (демпінгувати, щоб сподобатися покупцеві, тощо). Це означає, що нашого товаровиробника просто вбиватимуть. При внесенні змін до вітчизняного законодавства ми вже не зможемо «танцювати туди-сюди», не зможемо закритися від постачальників відповідно до нових умов співпраці з ЄС. Тому наразі ми повинні зробити всі кроки для того, щоб захистити власного товаровиробника та споживача.

Нам, закарпатцям, мабуть, не варто додатково пояснювати особливості зони вільної торгівлі з ЄС. Наші сусіди угорці, словаки та поляки вже не раз розповідали, що сталося з їхніми товарами після приходу на  ринок європейських аналогів – дешевших і часто кращих.

Якщо до вступу в ЄС, до 2004 року, їхні підприємства досить активно розвивалися й були конкурентними на внутрішньому ринку, то після зняття всіх обмежень польські й словацькі товари в цих країнах стали дорожчими за іспанські чи французькі. Ясна річ, до такого повороту в країнах – нових членах ЄС не були готові. Фактично, українські виробники та держава в цілому нині знаходяться в подібній ситуації.

Тому за час, що є для адаптації законодавства та переходу на нові стандарти ЄС, нам треба не лише адаптувати чинне законодавство, а й відповідним чином сертифікувати власне виробництво. А для цього треба його обновити. Але  щоб це зробити, необхідно  ще дещо, до чого вітчизняна влада, здається, не готова. Держава має змінити ставлення до бізнесу, до власного виробника. Приміром, у українському законодавстві не передбачено пільг для тих підприємств, що беруть участь у міжнародних виставках. Нині вони можуть це робити лише з власного чистого прибутку. Хоча держава зацікавлена в тому, щоб її підприємства продавали товари за кордоном, – це дає приплив валюти в вітчизняну економіку. В Східній Європі вже давно зрозуміли, що презентація країни навіть бізнесменами – це також важливий аспект державної політики, і його треба підтримувати не тільки на словах.

Інвесторів поки не чекаємо

Не бачимо ми поки й черг інвесторів, які шикуються, щоб потрапити до нас. Чимало закарпатців гадали, що саме наша область першою відчує на собі позитивні зміни від угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі. У принципі, так, ми будемо одними з перших. Але коли?

Щороку ми збільшували частину експорту та імпорту з країнами Заходу. Відповідно, зменшували на схід. Це не було пов’язано з якимись угодами – виключно з економічною доцільністю. Сьогодні маємо від 60 до 70% товарообігу з ЄС. Для нашого краю дія угоди є логічним продовженням уже багаторічного процесу. Однак на прихід нових інвесторів поки очікувати не варто. Як відомо, «гроші люблять тишу». На жаль, в Україні тиші нема. Як і економічної стабільності. Є чимало прикладів, коли заднім числом вносяться зміни до законодавства, що регулюють відносини держави та суб’єкта підприємницької діяльності. Хіба так годиться? Бізнес не може цього запланувати наперед, тому жоден нормальний інвестор не прийде, поки такі умови діятимуть в Україні, а відповідно й на Закарпатті.

Чому низка великих підприємств, що працюють на Закарпатті, вже кілька разів готові були припинити діяльність? Тому, що вони приходили сюди на одних умовах (наприклад, коли функціонував спеціальний режим інвестиційної діяльності на Закарпатті, закон про спеціальні економічні зони), а потім доводилося працювати в інших. Без попередження... 

Найкращі умови для інвестицій складалися до 2002 – 2003 років. На той період ще не було такої зарегульованості економічної діяльності. Нині маємо величезну кількість ліцензій та сертифікатів, із якими нам варто щось робити, і то якомога швидше. Крім того, створено величезний адміністративний апарат, який сьогодні, фактично, нема куди подіти, бо за кожною посадою стоїть людина, родина. Колись на Народній розташовувалися всі управління та відомства, що відповідали за економічний блок краю. Нині ж податкова окремо, казначейство –  окремо і так далі. Плодиться бюрократія, а чи є від того користь?

Ще минулого року, коли за старої влади велася активна інформаційна кампанія на підтримку угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС, стояло питання: чи зможемо лише за рахунок політичної волі інтегруватися? Ясна річ, що ні. І європейські політики, і експерти наголошували на інструментах, а не готових рішеннях для України. З тих пір мало що змінилося, окрім формального підписання угоди. Що ж стосується її втілення в життя, особливо економічної складової, то дуже багато нині залежить від Верховної Ради, яка має змінити не один закон і кодекс. А деякі з них варто прийняти ще до жовтня. Якщо парламентарі зволікатимуть, то боюся, що нинішні зовнішньополітичні перемоги можуть перетворитися на Піррову перемогу, внаслідок якої український ринок таки заповнить продукція з ЄС, а наша вітчизняна стане нікому не потрібною. Наскільки це вдарить безробіттям та порожніми бюджетами  (через закриття виробництв) по Україні – страшно уявити...

Віктор ЛАЗОРИК, "Закарпатська правда"

У цій статті «Закарпатка» використала тільки інфографіку щодо захисту прав споживачів, насправді в угоді прописані всі сфери життя, починаючи від боротьби з корупцією й закінчуючи експортом товарів. Але про все це детальніше – в наступних дослідженнях нашого видання.