Коли в Ужгороді відкриють пам’ятник жертвам Першої світової війни? (ФОТО)

Більшість ужгородців навіть не здогадується, що в Ужгороді ось уже 76 років стоїть пам’ятник жертвам Першої світової війни і що цей обеліск за своїми розмірами (понад 5 метрів) перевершує майже всі інші місцеві пам’ятники.

Історія цього пам’ятника таємнича та заплутана настільки, що інколи навіть не віриться у можливість подібного: пам’ятник-невидимка стоїть у майже самому центрі міста, в одному з його респектабельних «спальних» мікрорайонів. У вирі подій нацистського переподілу світу його не встигли відкрити, таким – безликим та нічиїм – він залишався кілька наступних десятиліть радянського режиму, що з недовірою ставився до героїв тієї «буржуазної» війни. Аж нарешті комуністи тихцем «оздобили» обеліск мідним барельєфом свого вождя.
Власне пам’ятник в Ужгороді мав стати вінцем подвижницької роботи громадських організацій, ветеранських рухів та органів влади, яка у 1930-ті роки жваво проводилася на Підкарпатській Русі з увіковічнення пам’яті про жертви тієї війни без огляду на національність чи державну приналежність загиблих. Це й облаштування братських кладовищ, наприклад, на Ужоцькому перевалі, на горі Черемсі, на Торуньському перевалі, будівництво нового військового кладовища на Ділку у Жорнаві, спорудження кількох пам’ятників та встановлення хрестів у містах запеклих боїв, перепоховання знайдених людських останків з поодиноких могил у горах тощо.
Активісти прагнули зберегти пам’ять про ту страшну війну, в якій у 1914–1918 роках загинуло понад десять мільйонів військових і дванадцять мільйонів цивільних осіб та було поранено понад п’ятдесят п’ять мільйонів осіб.
Також вражають жертви Карпатської операції кінця 1914 – середини 1915 років. Ворогуючі сторони втратили у ході запеклих боїв за Карпати понад півтора мільйони вбитими та пораненими.
Пам’ятник-піраміда був споруджений в Ужгороді у чехословацький період у новому житловому двоповерховому мікрорайоні – на щойно облаштованій площі, що була продовженням вулиці «Dr. Marxe». Нині – це площа Едмунда Еґана, а у радянські часи – площа К. Маркса. Судячи по будматеріалах, пам’ятник поставили з того ж натурального каменю (білий вапняк), що й зовнішнє облицювання фундаменту монументального імпозантного шестиповерхового будинку Крайового управління в Ужгороді, т.зв. Білий дім (архітектор Франтішек Крупка). Будівля у стилі чеського конструктивізму була зведена в 1936 році й, ймовірно, що для пам’ятника крайовий уряд використав залишки закуплених будматеріалів, головне, цей природний та імпозантний облицювальний камінь.
Урочистого відкриття обеліска жертвам Першої світової війни так і не відбулося. Наведені факти дозволяють стрверджувати, що відкриття було заплановане на 11 листопада 1938 року – до 20-ї річниці закінчення Першої світової війни. 11 листопада у Європі вважається Днем закінчення тієї війни; у різних державах його іменують Днем перемир’я, Днем ветеранів, але найчастіше – Днем пам’яті. І саме об 11 годині 11 числа 11 місяця люди віддавали шану загиблим у війні одною хвилиною мовчання.
Але вже 30 вересня 1838 року в Європі вибухнула політична криза, пов’язана з прагненням Німеччини розчленувати територію Чехословаччини. Згідно Віденського арбітражу, з 2 листопада низинні території Підкарпатської Русі з містами Ужгород та Мукачево, відійшли до Угорщини, тому чехословацьке адміністративне управління з Ужгорода у лічені дні було переведено до маленького містечка Хуст. Природно, що в тих політичних умовах розчленування Чехословаччини місцевій владі на Підкарпатті було не до пам’ятників!
Безіменний ужгородський чотиригранний обеліск, а фактично пам’ятник жертвам Першої світової війни вцілів у роки Другої світової війни. Уже в радянський час нова адміністрація злегка «удосконалила» його: на лицевій стороні пам’ятника вгорі було прикріплено округлої форми барельєф Карла Маркса. Сталося це у достатньо пізній період радянського панування – за часів генсека Брежнєва, хоча дехто з краєзнавців помилково припускає, що відбулося це ще у 1948 році та було приурочене до 130-річчя від дня народження Маркса. Помилковість цього припущення засвідчує туристичний довідник «Радянське Закарпаття», виданий у 1957 році, з якого довідуємося: «В Ужгороді на площі Карла Маркса стоїть проста піраміда з тесаного каменю – пам’ятник жертвам Першої світової війни». Ця коротенька згадка в довіднику для гостей Закарпаття – поки що єдине письмове підтвердження, яке свідчить про первісне призначення цього обеліска.
Звертає на себе увагу й те, що площа у 1957 році носила ім’я К. Маркса, але меморіал на ній ужгородські краєзнавці все ще атрибутували як «пам’ятник жертвам Першої світової війни». Хоча у пам’яті сучасних ужгородців обеліск асоціюється виключно з пам’яттю про Маркса.
Треба відзначити, що архітектурний ансамбль й нині зберігає свій первісний вигляд. Він облаштований у стилі конструктивізму, без зайвих нефункціональних архітектурних оздоб. Чіткість ліній пам’ятника – витягнутої вгору усіченої піраміди – підсилюється строгістю продовгуватих горизонтальних ліній символічно облаштованої огорожі, заввишки у сорок сантиметрів, яка огортає площу, обрамляючи її зелений трав’яний газон. Коли саме відбулось «перелицювання» пам’ятника, допоки невідомо. Не дали бажаного результату й наші спроби дослідити місцеву пресу. Шпальти місцевої преси у 1968 році, коли з великою помпою відзначалось 150-річчя з дня народження Маркса, не містять жодної згадки про відкриття пам’ятника. Також, як і очікувалося, преса Закарпатської області ні у 1948-му, ні у 1958-му також не містить жодних матеріалів, репортажів, стрічок з новинами, які хоча б опосередковано натякали на існування в Ужгороді пам’ятника Марксу.
Єдиним документом, який проливає світло на «друге» життя цього загадкового монументу, є технічний паспорт під назвою «Пам’ятник К. Марксу», складений у 1976 році інспектором з охорони пам’ятників Закарпатського обласного управління культури. Він зберігається в архіві Закарпатського краєзнавчого музею в Ужгороді. В ньому зазначається, що прямокутний обеліск висотою 5,2 м встановлений на прямокутному постаменті, що повторює форму обеліска в основі; довжина сторони постамента – 1,53 м. Обеліск та постамент виконані з вапняка. На одній зі сторін обеліска (анфас), у його верхній частині знаходиться барельєф, діаметром 0,8 м, виконаний з міді професійним скульптором Іваном Гарапком.
Також зазначається, що автор пам’ятника невідомий, монумент побудований у 1930-ті рр. та реконструйований у 1948 році (?) згідно рішення виконкому Ужгородської міської ради депутатів трудящих. Рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради народних депутатів (№ 12 від 16 січня 1970 р.) монумент взятий під охорону державою як місцева пам’ятка.
Виходячи з вищенаведеного, саме 1970-й рік треба вважати роком народження пам’ятника К. Марксу в Ужгороді. Таким він став, вірогідно, без офіційного урочистого відкриття, без промов прокомуністичних функціонерів обласного калібру, без традиційного для тієї епохи покладання вінків від обл- та міськадміністрацій тощо. З розпадом СРСР його знято з обліку пам’ятників, що знаходяться під охороною держави. Тепер він знов нічий! (Хоча мисливці за кольоровим крамом ще не встигли поцупити з нього мідний барельєф). Тож виникає справедливе запитання: чи не прийшов час нині (до 100-річчя від початку Першої світової війни!) відновити в Ужгороді пам’ятник жертвам тієї війни та нарешті його урочисто відкрити?

Валерій Падяк, кандидат філологічних наук, викладач Пряшівського університету, фото автора.