У зоні АТО розпочалися дива?

За принципом "перевірених бійців"...

Цього тижня на Донбасі поновилися бойові дії з боку українських сил, що беруть участь у антитерористичній операції. Як відомо, до цього протягом 10 днів тривало, фактично, одностороннє припинення вогню, яке коштувало 30 українським воякам життів.

Можна по-різному сприймати інформацію, що надходить зі сходу, але вже стало зрозумілим: люди, які називають себе місцевими арміями, ополченцями тощо, мають не меті лише дестабілізацію ситуації в регіоні. Тих десять днів одностороннього перемир’я це яскраво засвідчили.

Водночас у ті дні відбулися переговори між представниками ДНР, ЛНР, ОБСЄ, послом РФ в Україні, Леонідом Кучмою (у якості посередника від Президента України) та Віктором Медведчуком із Нестором Шуфричем. Присутність двох останніх здивувала, мабуть, більшість українців, тим більше, що хто їх уповноважував на участь у переговорах – довгий час було незрозуміло. Лише наприкінці минулого тижня з’явилася інформація, що участь лідера «Українського вибору» Віктора Медведчука, котрий є кумом президента РФ Володимира Путіна, була наслідком домовленості, досягнутої після телефонної розмови останнього з канцлером Німеччини Ангелою Меркель та Президентом України Петром Порошенком. Причому цю тезу озвучила німецька сторона після того, як протягом трьох днів ні українці, ні росіяни так і не змогли пояснити, кого там представляв пан Медведчук.

Зрештою, всі потуги знайти компроміс на тих переговорах залишилися марними, наразі в регіоні тривають бої. Однак той факт, що Німеччина погоджує участь у переговорах людини, яка не має будь-якого офіційного мандату ні від України, ні від Росії, ні від самої Німеччини, наштовхує на думку, що економічні інтереси цієї країни та й ЄС у цілому набагато важливіші, ніж доля України, яка віднедавна стала асоційованим членом Євросоюзу.

Чомусь у ЗМІ цю інформацію так і не проаналізували детально, офіційна реакція Києва скидалася більше на бажання відмовчатися, мовляв, «ви ж самі все розумієте».

Ще більше підлило оливи в вогонь повідомлення про те, що Віктор Медведчук може очолити Донецьку ОДА. Буцімто він здатен у подальшому тримати ситуацію під контролем краще за інших.

Нині, після відновлення АТО, ці тези відійшли на другий план і вже майже не згадуються, однак стає зрозумілим, що нове українське керівництво в особі Президента Порошенка готове йти на різні союзи в досягненні головної мети – миру в Україні. Однак наразі це більше схоже на те, що до влади можуть повернутися «старі кадри». Ну, якщо не посісти головні позиції, то наблизитися до них.

Дві революції, здається, дуже скоро будуть зведені нанівець, якщо ситуація й надалі розвиватиметься за подібними сценаріями. Днями, приміром, Міністерство оборони очолив наш земляк Валерій Гелетей. За часів Ющенка він очолював Управління державної охорони й за кілька років змінив погони полковника на генерал-полковника. Така карколомна кар’єра ще тоді викликала у всіх подив. Однак таке призначення цілком прогнозоване. Як висловився на своїй сторінці у Фейсбуці політтехнолог Тарас Березовець, «У Петра Порошенка є два варіанти кадрових рішень. Це його бізнес-кар’єра та «Наша Україна».

Важко не погодитися з огяляду на те, що В. Гелетей уже давно вважається людиною Віктора Балоги, який, як відомо, стояв біля витоків НУ та вважається близьком соратником Порошенка вже не перший рік.

Однак і Віктор Медведчук свого часу стояв біля витоків іншої партії, яку створював із Петром Порошенком. Хтозна, можливо, скоро ми дійсно побачимо Україну, яку під гаслами очищення й боротьби з «попереднім режимом» очолять ті, хто колись себе вже дискредитував, але чудово почувається за будь-якого режиму? Тим більше, що й Європа, ніби, не проти…

Віктор ЛАЗОРИК, "Закарпатська правда"