Очільник райради на Срібній Землі за владне кріcло не тримається!

Однак його на цю посаду делегували районні депутати — їм і вирішувати, чи залишатися йому в цьому кріслі далі чи звільнити для когось іншого...

Чергова сесія Тячівської райради, запланована на 27 червня, так і не відбулася – не зібралася необхідна кількість депутатів. Натомість вийшов суцільний балаган із криками, взаємними звинуваченнями й новою спробою усунути з займаної посади голову районної ради Михайла Данилюка. Як усе відбувалося й хто за цим, власне, стоїть – ми розпитували безпосередньо в Михайла Васильовича.

– На вашу думку, події минулої п’ятниці були спонтанними чи заздалегідь спланованими?

– Однозначно, що це була заздалегідь спланована акція, сценаристом, постановником і спонсором якої став відомий політик місцевого масштабу Василь Йовдій. Активізувалися люди, котрі згуртувалися навколо партії ЄЦ, щоб змістити мене з посади голови райради. І використовують вони для цього «Самооборону» й так звану Народну раду, створену, до речі, в незаконний спосіб – адже райрада не має права засновувати ніяких громадських чи політичних організацій. Утім, подіям 27 червня передували постійні блокування роботи ради, «чемні» візити до мене в кабінет із вимогами подати заяву на звільнення тощо. І силовими методами 15 травня мене таки змусили написати цю заяву.

– Що ви маєте на увазі під силовими методами?

– Ну, коли до вас  у кабінет заходять 50 чоловік і починають стукати по столу, мовляв, вийдіть із Партії регіонів, пишіть заяву про звільнення з роботи – це навряд чи можна назвати цивілізованим підходом. Я пояснював візитерам, що головою райради мене обирали депутати абсолютною більшістю голосів, і я за крісло не тримаюся – даю слово, що без усяких заяв внесу на сесії в порядок денний питання про свою відставку. Тільки такий шлях є законним – рішення мають прийняти депутати. Але ніхто не хотів чути цих аргументів, почалася словесна перепалка, вигуки різні, і щоб заспокоїти ситуацію, довелося написати заяву. У ході підготовки до сесії ми, як і належить, скликали президію, до якої входять керівники фракцій і голови постійних комісій райради. Ми обговорювали порядок денний, і коли черга дійшла до моєї заяви, я попросив заступника поставити питання на голосування, а сам вийшов із засідання – щоб виключити будь-який психологічний тиск. Однак цей пункт так і не був прийнятий, присутні не підтримали його (на попередніх засіданнях комісій – аналогічно). Утім, попри все, я стовідсотково збирався ставити питання про своє звільнення на розгляд депутатів під час сесії. Ну а вже в день її проведення Василь Йовдій зібрав усіх, кого лиш можна, в тому числі й людей із сусідніх районів – загалом понад 100 чоловік.

– А що представникам сусідніх районів до вашого?

– Я теж так казав – що ми самі здатні навести порядок у своїй хаті. А на зібранні 27 червня, до речі, виступали навіть представники з Галичини! І чого їм тут командувати? Так звана люстрація повинна проходити в цивілізований спосіб, а в нас просто йдуть до керівників у кабінети й виганяють їх. Абсолютно так само, як це було в 2005-му... Але ми відволіклися. Словом, на сесію минулої п’ятниці депутати в необхідній кількості не зібралися. Хтось мав поважні причини – виїхав на лікування чи в відрядження, але переважно люди просто не хотіли, щоб їх публічно принижували. І замість сесії в залі вийшла дискусія, розпочався шум-гам, викрики, взаємні звинувачення. Від мене повторно вимагали написати заяву, попри те, що одна вже зареєстрована. Але цього разу постало питання й про те, щоб її подав і мій заступник Ігор Грабар (Слід сказати, що в нас у райраді обранці громади підписали формально й досі чинну коаліційну угоду між ПР і ЄЦ, де чітко обумовлювалося, що голова має бути від Партії регіонів, а заступник – від «Єдиного центру»). Зрештою вирішили провести чергове засідання сесії 8 липня. Яким воно виявиться – побачимо.

– Можливо, крім того, що ви були в Партії регіонів, активне збурення частини депутатів пояснюється й якимись вашими  особистими діями або вчинками?

– На попередній сесії, на якій я не був присутнім із поважних причин, великий супротив із боку ЄЦівців викликало надання повноважень голові ради щодо підписання угоди про будівництво сміттєпереробного заводу. В умовах нашої передгірської й гірської території це дуже наболіла проблема. Всі питання щодо передачі в концесію поводження з твердими побутовими відходами та будівництва заводу широко й відкрито обговорювалися на кількох сесіях, у радах базового рівня. За підсумками конкурсу переможцем визнали підприємство «Тячівекопром». Я підписав угоду в присутності голови РДА й представників ЗМІ, і для когось це стало кісткою в горлі. Мабуть, сплутало якісь утаємничені плани й зачепило чиїсь шкурні інте¬реси. Хоча угода виписана так, що при невиконанні конценсіонером певних пунктів райрада може її розірвати. От власне після підписання згаданого документа й почалися конкретні «наїзди» на мене з вимогами написати заяву. Але загалом уже півроку мене та мою сім’ю, фактично, цькують: такі депутати, як Бенчак, Йовдій і компанія, поширюють брехню про міфічні зловживання владою, хоча всі в районі знають, що я, будучи головою ради, не приватизував і не орендував жодного квадратного метра державної чи комунальної власності, землі, нічого не побудував і не реконструював на власному обійсті. Я чесно виконував свої посадові обов’язки, не відмовив жодному громадянину в прийомі, посилаючись на те, що для цього є встановлені спеціальні дні. Проблем, звісно, вистачало, і ми над ними працювали в рамках чинного законодавства. А загалом у районі йшла планомірна й послідовна робота щодо реалізації планів соціально-економічного розвитку: завершували будівництво й проводили капремонти освітніх, медичних та культурних закладів (тільки на освітянські об’єкти торік пішло 3,6 млн грн!), облаштовували території та покращували інфраструктуру, продовжували газифікацію населених пунктів, зводили комплекс у Тереблі для переселенців із Солотвина тощо – все робилося спільними зусиллями наших депутатів, голів сільрад, керівництва райдержадміністрації та ОДА. Хоч і повільно, але зростали зарплати, пенсії, соціальні допомоги, не виникало затримок із їхньою виплатою, і це було фактором стабільності в районі. Тож претензій у цьому плані до мене не може виникати. Причина нинішньої ситуації, скоріш за все, – політична й «шкурна» доцільність.

– Себто, наприклад, той же Йовдій сам хоче стати головою Тячівської райради?

– Ну, він не може на це претендувати, бо обраний головою сільради на безальтернативній основі в Нижній Апші й за законом мав уже скласти й депутатські повноваження, хоча досі не зробив цього. Думаю, ЄЦівці просто хочуть поставити головою райради свою людину. Вони ведуть власну гру, головна ж інтрига в тому, що є приціл на наступні вибори – і парламентські, коли б вони не відбулися, і до місцевих органів влади. ЄЦ хоче повністю узурпувати владу й контролювати всі процеси. Чи дозволить це справжня громадськість – побачимо.    

"Закарпатська правда"