Ужгород. Шевченко та сучасні паралелі фотомитця Пилип’юка

Рік великого Кобзаря. І от своєю останньою книгою «Україна — земля Тараса» та фотовиставкою, яка наразі приїхала для першого показу в Закарпаття, видатний фото-маестро, лауреат премії українського генія Василь Пилип’юк синтезував свої громадянські та ліричні почуття в шанобливому ставленні до великої постаті — символу власне України.

До цікавої фотовиставки в фойє облдержадміністрації спричинилися Спілка фотохудожників Закарпаття, яку очолює цікавий подвижник молодого покоління Володимир Ньорба, а також «Фотогалерея Василя Пилип’юка» і управління культури ОДА. Всі вони й влаштували чудову презентацію нової праці В.Пилип’юка, котрий сам прибув на відкриття в кінці минулого тижня. В цілому цю репрезентацію можна назвати синтезом не тільки фотомистецтва, але й слова та досвідів авторського осмислення життя і творчої діяльності великого Шевченка. І книга «Україна — земля Тараса», і сама фотовиставка привернули увагу чисельних споглядачів.
Через органічне поєднання минулого і сучасного пан Василь добивається великої актуалізації особистості українського поета і мислителя, ефекту присутності сучасника в місцях, де перебував Тарас Григорович.  Всі, приміром, відразу спиняються перед фотографічним образком  Тарасової світлиці — першого народного музею Кобзаря (1884). Цікавою є паралель, знайдена для цієї виставки, одночасного показу картин Тараса і таких же ракурсів зображеного свого часу з тих же місцин, але вже через фотооб’єктив Пилип’юка («Кам’яна баба» і водночас Шевченків «Краєвид із кам’яними бабами»). Або ж в 1845 році Шевченко намалював акварель «Будинок І.П.Котляревського у Полтаві». Завдяки його малюнку, відтак відновили будинок автора «Енеїди», що й показав фотомитець на сучасному тлі.  Цікаві образки з Седнева, Богданова церква в Суботові, новітнє відображення силою фотомистецтва костьолу у Києві, який Тарас зобразив на акварелі 1846 року. Поруч із Іллівською церквою знаходилися три величезні давні кам’яні хрести, які зобразив Шевченко під час відвідування Суботова. Вони й зараз, як бачимо, не менш величні.
Взагалі, як було мовлено на прес-конференції з нагоди виставки самим В.Пилип’юком, до нинішнього Року Шевченка він видав уже дві об’ємні книги. І вдалася ця справа в нелегкий час, за словами присутнього тут історика і поета Петра Шкраб’юка, тому, що «майстер світлини скрізь сіє лише оптимізм, уміє працювати з людьми…»  Загалом В.Пилип’юк, який за своє життя видав 92 фотоальбоми, претендує на входження в Книгу рекордів Гіннеса, бо найближчий його суперник з Канади за своє 100-річне життя видав «лише» 84 книги.
Наразі Василь Пилип’юк є почесним головою міжнародного фотографічного салону «Карпатський драг» (другого за числом), головним організатором якого в Закарпатті виступив голова Спілки фотохудожників нашого краю В.Ньорба. «Блату тут не буде ні для американця, ні для мексиканця», — пообіцяв без жодних жартів Василь Пилип’юк. Головною вимогою буде присутність у роботах рефрену високої творчості й незаперечного професіоналізму. Серед учасників найбільше обіцяє бути закарпатців. «Карпатський драг» має стати спробою продуктивного об’єднання митців цілого світу заради краси, а не насильства. Вже надіслані роботи з п’ятнадцяти країн. Отже, Ужгород, завдяки панам Пилип’юку та Ньорбі, незабаром побачить чимало цікавого. Це починання від обласної влади щиро привітали Василь Брензович і Юрій Глеба, а від майстрів пензля — академік Володимир Микита.

Василь ЗУБАЧ