Ужгородська війна за …квадратні метри!

Понад десять років мешканці гуртожитку в обласному центрі Закарпаття борються за житло, на яке мають повне право. І все ж…

Їхній пікет перед будівлею суду 6 червня вразив своєю масовістю. Як-не-як, у гуртожитку на вулиці Джамбула, 50 в Ужгороді мешкають до півтисячі осіб. Борються не за що-небудь, а за власне житло. Якщо в затяжній «війні» не переможуть, то залишаться, як і раніше, винаймачами квартир у будівлі, в котрій живуть понад 30 років, і в облаштування якої вклали чималі кошти…

Трохи передісторії

20 років тому Регіональне відділення Фонду держмайна в Закарпатті внесло цей гуртожиток до статутного фонду цілісного майнового комплексу поліграфпідприємства «Патент». Про те, що будівля зводилася за дольовою участю 4-х забудовників, а не одного… забули. «Патент» отримав у ньому лише 199 із 452 ліжко-місць, решту – працівники двох інститутів-пайовиків, а також закладів освіти, культури, підпорядкованих міськраді. Більше половини коштів у будівництво вклав саме міськвиконком. Підтверджує безпідставність внесення будівлі до статутного фонду тільки одного підприємства і голова Ужгородського осередку Спілки власників житла України Марина Куберка: «Під час акціонування всередині 90-х гуртожиток внесли до статутутного фонду «Патенту», що відбулося з порушенням ЗУ «Про приватизацію державного майна». Адже цей процес не поширювався на приватизацію об’єктів державного житлового фонду, до якого входили гуртожитки. За законом ці об’єкти мали передавати в комунальну власність безкоштовно або на компенсаційній основі». 

Справедливість є?!

Нині в Ужгороді комунальними стали 26 гуртожитків, які раніше перебували на балансі підприємств. Це дозволило мешканцям приватизувати житло. Керівники підприємств вважали, що їхні працівники, які проживали в гуртожитках і водночас перебували на квартобліку, своєю багаторічною працею набули право на приватизацію займаних ними квадратних метрів. Жителі ж цього гуртожитку вперлися в стіну протидії з боку «Патенту». Ініціюючи постійні судові позови, його керівництво робило все для того, щоб жильці не змогли стати власниками квартир. У 2007-му правління підприємства прийняло рішення продавати житлову площу за ринковими цінами. Жителі добилися судового рішення про заборону продажу. 

Із прийняттям закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», «Патент» покладав надії на отримання солідної компенсації за гуртожиток із бюджету. Із цією метою на запити щодо балансової вартості «Патент» завжди вказував оціночну вартість гуртожитку із врахуванням компенсації, а не балансову.

Суд завдовжки в 12 років...

У 2006-му «Патент» ще й закріпив за собою право власності на гуртожиток. Тоді через суд Ужгородський міськвиконком зобов’язали видати позивачеві відповідне свідоцтво. Відзначилася тодішня керуюча справами виконкому міської ради пані Л., яка підписала свідоцтво, знехтувавши інтересами сотень родин! Вони дізналися про все це аж за 3 роки! Хоч і з запізненням, але взялися відстоювати житлові права.

Після дворічного розгляду справи позивачів-мешканців гуртожитку Закарпатський окружний адмінсуд у 2010-му визнав протиправним та зобов’язав скасувати наказ РВ Фонду держмайна про включення гуртожитку до складу цілісного майнового комплексу підприємства «Патент». Це рішення в 2012-му підтвердив Львівський апеляційний суд, Вищий адмінсуд України залишив його в силі, ставши на бік мешканців. «Патент» продовжує ініціювати нові позови… «Судимося з ним понад 12 років, – розповідає пенсіонерка Марія Бокла. – За право бути зареєстрованими, за скасування наказів Фонду держмайна. – Це схоже на гойдалку: один суд виграємо ми, інший після апеляції – вони».

Виправлення помилок?

Ужгородські депутати нарешті взялися виправляти помилки:  на сесії 11 квітня цього року вирішили прийняти будівлю державної власності – гуртожиток на Джамбула – у комунальну власність. Це відкрило шлях до приватизації житла самими мешканцями.

Таким розвитком подій «Патент» незадоволений, розпочав судовий спір уже з міською радою. Голова правління та інші акціонери і далі вважають себе власниками гуртожитку. Хоча при цьому в жильців купа питань до таких господарів: чи належно виконували обов’язки з утримання майна, як дбали про мешканців? В акті з приймання-передачі гуртожитку, отриманому міськрадою, зазначено: покрівля протікає, під’їзди потребують ремонту, каналізаційні мережі слід міняти.

Без ліфта і води

«Води в одному з двох корпусів рік як не маємо. Вона не доходить до трьох верхніх поверхів узагалі, – каже мешканка Христина Мещерякова. – Мене вселяла міськ¬рада як молодого спеціаліста на її житлову площу, а тепер я  повинна викуповувати житло від того, хто правдами-неправдами отримав свідоцтво на право власності. Де справедливість?»

 «Рік у нас не працював ліфт. Коли самі звернулися до «Закарпатліфту», то його працівники виявили: трансформатор демонтований, а шахту орендує компанія мобільного зв’язку. Ми зібрали кошти на ремонт, після чого ліфт запустили», – доповнює розповідь медсестра Наталія Голуб.

«У 2010-му сталася страшна пожежа. П’ять поверхів протягом листопада залишалися без електрики. Два тижні власники не показувалися, а відтак прийшли з довідкою від МНС, що, мовляв, загорілося з нашої вини, бо вмикали електроприлади. А іншого способу обігрівання тут немає», – додала Марія Бокла. Жінка, яка роки пропрацювала завідувачкою гуртожитку, каже: «В 98 копійках плати за 1 кв. м 36 було закладено на поточний ремонт, який не здійс¬нювався. Ще 13 копійок ішло на утримання аварійної служби, хоча її теж немає. Не витрачалися гроші й на обладнання дитячих майданчиків, освітлення підвалів, прибудинкової території. Але все це вносилося в оплату».

До речі, оскільки центральне опалення за два десятиліття вийшло з ладу, мешканці за власні кошти встановили автономне. Складнощів було чимало, бо ж техумов власник не надав…

Пікети під судом

...Господарський суд Ужгорода не прийняв позов міськради про скасування права власності на гуртожиток, зафіксованого за «Патентом». Суд відхилив позов, переадресувавши його в адміністративний. Останній теж залишив позов без розгляду, посилаючись на перевищення терміну позовної давності. Але ж суди щодо неправомірності включення гуртожитку до статутного фонду тягнулися п’ять років! Тоді де правда, і коли мешканці нарешті зможуть одержати житло, яке повинні отримати за законом у власність?

Судове засідання, призначене на 6 червня, зібрало під Господарським судом армію мешканців гуртожитку. Але розгляд знову перенесли.  25 червня суд за позовом «Патенту» проти міськради прийняв рішення припинити провадження в справі. Люди, які дощенту заповнили залу засідань і коридори, дякували і скандували: «Молодці!»

Тим часом юрисконсульт поліграфпідприємства Ігор Ключевський на тому ж засіданні заявив: «У Цивільному кодексі передбачено, що власник має право володіти своїм майном, а також має право звертатися за захистом порушеного або невизнаного права». Тож зрозуміло, що на цьому війна за гуртожиток не закінчилася. «Патент» позиватиметься знову, вже до іншого суду.

Що це означає? Що перехід гуртожитку у власність його мешканців — неблизький. Їм залишається й надалі боротися і вірити в себе. Закон і здоровий глузд повинні торжествувати.

Василь БЕДЗІР

"Закарпатська правда"