»Повстанські» настрої ширяться у середовищі патріотів Закарпаття та України!

Кажуть, значний відсоток – не добровольці! Більше того, деякі без необхідних речей, наприклад,  належного взуття, адже «берци дістали не усім, - розповів мобілізований Владислав, а ті, що видали – незручні» (ред. Понад чверть хлопців було мобілізовано і вони працювали при військоматах  з березня ).

Нарікають солдати і на те, що у звільнення, принаймні, на ніч відпускають, так би мовити, «з боями»,  хоча офіцери – їздять!     

Особливо у скрутному становищі волиняни. Наразі, їх тут 11. «Частину військових після Волновахи, - каже Леонід з Полісся, - відправили сюди, решту – до Миколаєва. І, хоча, після Сходу  на Срібній Землі – курорт, все ж хочеться додому. Не зрозуміло, - скаржиться,- чому побратимам, яких по розпорядженню відправили до іншого регіону, дозволили побачити рідних, а нам –ні. Адже згідно законодавства 10 днів по-об’єктивним причинам, мусили б дати…Ще й зарплату – не видають».    

Наразі, на полігоні, неподалік с. Оріховиця майже 400 осіб, понад 50 виявили бажання воювати на кордоні з Росією, інші – відмовляються категорично! Запевняють, «якщо змушуватимуть – бунтуватимуть по-серйозному, зокрема, писатимуть скарги в прокуратуру, голодуватимуть!» 

Є повідомлення, що у середу під стінами облдержадміністрації на Народній пікетуватимуть матері «батальйону», бо бояться, що «дітей» змусять їхати на Донеччину. І взагалі хочуть почути від керманичів чітку відповідь, на яких підставах мужню частину сім’ї стільки тримають «за ККП».

Що ж до позиції військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату Івана Васильцюна, син якого на передовій давно, то він, як завжди наголошує на тому, що «створений батальйон для охорони стратегічних об’єктів краю. Нині угрупування укомплектовано 100-відсотково. Чим могли, тим і забезпечили. Що забракло – придбали меценати. Чекаємо вказівок зі столиці. Поки – без змін».    

Ольга Сорочук, Ужгород.in