Ми, українці, з угорцями багато в чому схожі…

Так, середній вік населення складає в Україні 41,1 років, в Угорщині – 40,6. Народжуваність – 9,4 на 1000 жителів України, і 9,3 на 1000 жителів Угорщини. Рівень урбанізації в обох країнах – 69%. Це значить, що 31% населення проживає в селах і проблеми з ФАПами та амбулаторіями у нас з угорцями приблизно однакові.

Спробуйте зупинити на вулиці лікаря і поговорити з ним про те, що відбувається в нашій країні з медициною. І чому в сусідній із Закарпаттям Угорщині все зовсім інакше.

Найімовірніше ви почуєте у відповідь, що лікарі в нас найкращі і найчесніші, а у всьому винувата «проклята держава», яка «грошей взагалі не дає». Можливо, хтось іще додасть, що «цигани статистику псують». Ось.

Однак, якщо їдеш по Угорщині, скажімо в клініку до Дебрецену, проїжджаєш такими ж циганськими селами, як і в нас. Так що другий аргумент – точно не аргумент. Залишається перший, тобто гроші.

Що ж, тоді спробуємо розібратися з грошима. Але підійдемо до цього комплексно, щоби вже за однин раз усі аргументи і «за», і «проти». Спочатку подивимось, так би мовити, матеріал.

Ми, українці, з угорцями багато в чому схожі… Так, середній вік населення складає в Україні 41,1 років, в Угорщині – 40,6. Народжуваність – 9,4 на 1000 жителів України, і 9,3 на 1000 жителів Угорщини. Рівень урбанізації в обох країнах – 69%. Це значить, що 31% населення проживає в селах і проблеми з ФАПами та амбулаторіями у нас з угорцями приблизно однакові.

Тепер про фінансування. Витрати на медицину в Україні складають 7,3% від ВВП, в Угорщині – 7,7% від ВВП. На ці кошти в Україні на кожну тисячу жителів держава утримує по 4,79 лікарів, в Угорщині – по 3,41 лікарів. У Закарпатті, до речі, лікарів менше, ніж у середньому по Україні – 4,12 на кожних 1000 закарпатців. Подібні справи і з кількістю ліжко-місць в лікувальних закладах: в Україні на кожну тисячу жителів припадає 8,7 ліжко-місць, в Угорщині – 7,2, в Закарпатті – 7,5.

А тепер поглянемо, що маємо, так би мовити, на виході.

Головний показник, з яким не посперечаєшся – смертність. Почнемо з малюкової (смертність дітей у віці до 1 року). Рівень малюкової смертності в Угорщині складає 5,1 смертей на 1000 дітей у віці до одного року. В Україні цей показник значно вищий: тут помирає в середньому 8,1 дитина з кожної тисячі.

Окремої розмови потребує наш край. Тут, як бачимо, своя мода – усіх породіль лікарі намагаються переконати в необхідності «кесаревого розтину». Традиційним способом рекомендують не народжувати. Воно зрозуміло: за що ж тоді з клієнта гроші брати? Та тільки результат такого «бізнесу» — 8,9 смертей на 1000…

І це відображається не тільки на рівні малюкової смертності, але і на рівні смертності материнської. В Угорщині вона складає 21 смерть на 100 тисяч породіль, в Україні – 32 на 100 тисяч. По Закарпаттю, на жаль, даних у довідниках не знайшлось.

Але, припустимо, не дивлячись на якість прийняття пологів, ми вижили. І десь у лісі запитали у зозулі: мовляв, скільки нам ще? Що відповість зозуля — справа зозулі, та офіційна статистика говорить про те, що середня тривалість життя в нашій країні складає 69,1 років. А ось в Угорщині – 75,5 років.

Загальна ж статистика смертності виглядає наступним чином: в Україні на кожну 1000 помирає щорічно в середньому 15,7 чоловік, в Угорщині – 12,7.

Знаю, знаю, ви вже помітили в чому підступ. Звичайно, в грошах. ВВП ж на душу населення різний! В Україні він складає всього $7400, а в Угорщині – аж $19800! Відповідно, і витрати на медицину приблизно у 2,5 рази більші.
Але…

Не будемо забувати і про корупцію. Багато хто чув, що медицина – найбільш корумпована сфера на Закарпатті. Про це точно писали. Але ось що залишилося в таємниці, так це суми, які «гуляють» по кишенях наших шановних медичних працівників. Усіх – від санітарок до обласних світил.

Почнемо з офіційних цифр. Закарпаття в 2013 році на медицину отримало 900 мільйонів гривень. Тобто, на кожного з нас, від малюка до сивого діда, держава виділила по 720 гривень. У всякому разі, якраз про це в один голос переконують усі лікарі.

Ось нам і доводиться давати хабарі. Ну, щоб компенсувати, так би мовити, що держава недодала. Про це знають усі. Але мало хто знає, скільки ми даємо всього. Ні, про себе, звичайно ми знаємо. А от про інших?

Минулого року в Закарпатті було проведено незалежне опитування, під час якого було виявлено рівень примусової корупції. «Примусової» тому, що не всі нелегальні виплати ми розцінюємо як хабар. У випадку, коли хабар не носить характер вимагання, тобто, ми самі готові заплатити, наприклад, за те, щоб лікар прийняв нас без черги, це не розцінюється нами як примусова дача хабара. В цілому, оцінювався тільки розмір вимагання, «добровільна подяка» в оцінку не входила.

Щоби не втомлювати читача, перейдемо до конкретних цифр. Отже, 41,4% закарпатців зізналися, що їм протягом року доводилося «під тиском обставин» давати хабар медичним працівникам. Із них більше половини (25,4%) робили це неодноразово. Середньорічні витрати на хабарі медичним працівникам закарпатці оцінили в 1912,4 гривні. Шляхом нескладних підрахувань отримуємо, що мінімальний рівень примусової корупції в системі охорони здоров’я складає 1,2 млрд. гривень на рік.
 

Ще раз: 1 200 000 000. Тільки в Закарпатті.

Або ж 960 гривень на кожного, починаючи з малюка і закінчуючи сідим стариком.
Ми платимо з кишені більше, ніж виділяє держава. І в сумі виходить, що наша медицина фінансується ( разом з державою і нами) практично так, як і в Угорщині.

То в чому ж причина такого жахливого рівня медицини?
Точно, що не в грошах.

Артур ШЕРЕГІ для Голосу Карпат