В Ужгороді оселилась цікава сімейка!

Тільки її поява - це знак не дуже добрий.

На кінцевій зупинці 15- го маршруту можна побачити цікаву картину, та і почути незвичні для цієї місцини пташині звуки – у найближчому до автобусної станції клену оселилося подружжя дятлів. Хоча, це лише припущення, що тут одна сім’я. Орнітолог зауважує, що цілком ймовірно, що їх тут може бути з три, а то й більше.

«Зелене» якраз натрапили на процес будівництва, чи, може, ремонту пернатих. Не дивлячись на таки пізній як для птахів час – було біля 18 – два дорослі птахи активно довбали кору. Вже з готових двох дупел виднілися маленькі пташенята.

«Вони будують по кілька хатин щороку. В одній вигодовуються малята, інша – для самки, третя – для самця…», – пояснює орнітолог Людвіг Потіш.

До речі, у цьому контексті є цікавим і сімейні устави цих пернатих. Спеціаліст розповідає, що будувати домівки починають одночасно і самка, і самець. Та вона не доводить розпочату справу навіть до середини і… «окуповує» вже зроблене дупло самця. А той приймається доробляти її хатину і оселяється там. Дятли – територіальні птахи і за звичайних обставин не покидають свого місця проживання, а тому, як правило, сім’я живе на одній території все життя. Винятковими у цьому є лише чорні дятли (Dryocopus martius) – взимку високогірний птах оселяється на рівнинній території.

А в тому, що сімейка дятлів оселилася в самому центрі Ужгорода нічого дивного, за словами орнітолога, немає. Спеціаліст каже, що це досить чисельний рід пернатих Закарпаття, який налічує з 13видів. Біля 11, припускає, можна зустріти в Ужгороді. Лише 2 з них є високогірними – згадуваний вже чорний та трипалий (Picoides tridactylus), всі інші населяють низовину Закарпаття.

Який з дятлів поселився у видимій частині обласного центра орнітолог без візуалізації говорити не береться. Відзняти пернатого на камеру не вдалося, як тільки ми хоч на десяток сантиметрів підходили до дерева, птахи ховалися в його гілляках. Людвіги Адальбертович припускає, що швидше за все, це сім’я строкатих дятлів – їх чисельність на Закарпатті найбільша.

Зате, якщо поява сов у місті радує, бо засвідчує, що воно зелене та затишне, то заселення дятлів аж ніяк.

«Дятли – індикатори санітарного стану деревних насаджень, – пояснює пан Людвіг. Вони не селяться на здорових деревах. Якщо цей птах з’явився на дереві, то це лише знак, що воно хворе. І дятел його зовсім не вилікує, як це нас вчили в школі, а, навпаки, дерево скоріше загине, бо якщо довбати по хворій корі, то це ж лише на гірше».

Популяції дятлових на Закарпатті наразі нічого не загрожує – і кормової бази у них достатньо, і природніх ворогів у них практично немає. Практично, бо, маємо на увазі людину, яка зрізавши дерево може зашкодити цілій сімї дятла. Зрізати невиліковно хворі породи потрібно до того часу, як природа візьметься за вирішення проблеми, а от оглядати і підліковувати дерева слід щоріч – і дикої, і декоративної порід.

ЗЗ