На Закарпатті кримські актори говорили на сцені українською вперше за останні 25 років

Напередодні 70-ї річниці останньої депортації кримських татар Мукачево та Ужгород відвідав кримськотатарський академічний драматичний театр із Сімферополя.

Вперше за 70 років з часу депортації кримським татарам на їхній рідній землі російські окупанти заборонили проводити мітинг-реквієм за померлими.

Напередодні 70-ї річниці останньої депортації кримських татар Мукачево та Ужгород відвідав кримськотатарський академічний драматичний театр із Сімферополя з оперетою Узеира Гаджибекова «Аршин Мал Алан», якій 100 років. До речі, вперше за останні 25 років актори говорили на сцені не кримськотатарською, а українською.

«Ми так вирішили. Щоб показати єднання, показати, що ми — Україна», — сказав на засіданні клубу «Театрал» в облмуздрамтеатрі художній керівник і директор кримського театру Білял Білялов. Вперше приїхали «без наказу на виступ», вперше не знали, що на них чекає вдома. Однак йшлося не тільки про справи театральні.

Якраз в той час стало відомо, що вперше за 70 років з часу депортації кримським татарам на їхній рідній землі російські окупанти заборонили проводити мітинг-реквієм за померлими під час цих подій. У центр Сімферополя звезли автозаки, БТРи, розповів гість. У голови Меджлісу провели обшук, почалися репресії. «Можливо, це наш останній приїзд. Я не знаю, скільки буду директором. Нам надходять пропозиції з Москви, Казані «співпрацювати». Нам кажуть, що куплять автобус і будівлю полагодять. Росія хоче лояльності від кримських татар. Але я відчуваю, що навіть у нашому колективі цього не сприймають», — каже гість.

«Нам не страшно, — веде далі Білял Білялов. — Ми вже заявили, що наша Батьківщина — Україна. Хочете, я скажу вам, чим різниться українець від кримського татарина?! Але ви не ображайтеся. Це моє бачення. Україна до цього часу не зрозуміла, що в 1991-му отримала незалежність, а за неї треба боротися. А кримські татари вже впродовж віків ведуть боротьбу».

До речі, зі слів Біляла Білялова, його син попросив привезти з Ужгорода український прапор. На такий же подарунок чекає і син режисера Рината Бекташева. Більше того, нещодавно він заявив: «Батьку, я їду у Львів, бо не хочу російського паспорта». «Наші діти пішли далі нас, — каже директор кримського театру. — Вони звикли жити у вільній державі, і у них уже нема рабської психології».

Оксана ШТЕФАНЬО, «Новини Закарпаття»